Перші слова Йова: Він проклинає день свого народження
1 Першим почав говорити Йов, проклинаючи той день, коли він народився.
2 Ось слова Йова:
3 Нехай би не було того дня, коли я народився, як і тієї ночі, коли сказали: Зачалась людина!
4 Нехай би той день став темрявою, і щоб Бог з висоти про нього не згадував, і нехай би над ним ніколи не засяяло світло.
5 Нехай би його оповила темрява і смерті тінь, нехай би над ним нависла темна хмара, і нехай би світло дня перетворилось на темряву.
6 Нехай би та ніч була огорнута мороком й нехай би не числилась серед днів року, і нехай не ввійшла б у число місяців!
7 Нехай би та ніч була безплідною, щоб не почулись у ній вигуки радості!
8 Нехай би проклинали її ті, котрі проклинають день, і готові розбудити левіятана .
9 Нехай би тієї ночі померкли в темряві зорі і щоби вона не сподівалась на світанок, і нехай би не побачила мерехтіння світанку
10 за те, що не замкнула виходу з лона моєї матері , і не приховала горя від моїх очей.
11 Чому я не помер у лоні, або не загинув відразу, як вийшов з лона?
12 Навіщо прийняли мене коліна? Навіщо мене пригорнули до грудей, щоб я ссав молоко?
13 Тепер я лежав би й спочивав, спав би і мав би спокій
14 нарівні з царями та мудрецями землі, які споруджують собі гробниці , що з часом також перетворяться в руїни;
15 або з можновладцями, котрі накопичували золото, або наповнювали свої палаци сріблом…
16 Чому я не був похований, як недоношений викидень, – як немовля, яке ніколи не бачило світла?
17 Там нечестивці, що перестали творити злочини; там спочивають знеможені силами.
18 Там же мають спокій ув’язнені, й не чують голосу наглядача.
19 Малий і великий там рівні , а раби звільнені від своїх панів.
20 Для чого дано світло нещасним, і життя тим, котрим гірко на душі, –
21 тим, котрі чекають смерті, а вона не приходить, хоча її шукають більше, ніж захованих скарбів?
22 Вони були би дуже раді та веселились, якби побачили власну могилу.
23 Для чого життя людині, для якої Бог закрив дорогу і навколо якої одні лише глухі кути?
24 Адже мій стогін став моєю їжею для мене, і, наче вода, розливаються мої скарги.
25 Адже те, чого я найбільше боявся, навідало мене, і те, що викликало в мене тремтіння, нагрянуло на мене.
26 Я ще не заспокоївся й не відійшов від одного, як прийшло нове нещастя.
Перша мова Йова: Його проклін та плач
1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження .
2 І Йов заговорив та й сказав:
3 “Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: “Зачавсь чоловік!”
4 Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!..
5 Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!..
6 Оця ніч — бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!..
7 Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!
8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!
9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло — й не буде його , і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої, —
10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього , і не сховала страждання з очей моїх!..
Чому я не згинув в утробі?
11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов із нутра, то чому я не вмер?
12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?..
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок
14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,
15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!..
16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,
18 разом з тим мають спокій ув’язнені, — вони не почують вже крику гнобителя!..
19 Малий та великий — там рівні , а раб вільний від пана свого…
20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя — гіркодухим,
21 що вичікують смерти — й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,
22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,
23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?..
24 Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені…
26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, — та нещастя прийшло!”…