1 Чи ти знаєш про час, коли народжують гірські кози, або може ти спостерігав болі ланей при пологах?
2 Хіба це ти встановлював, скільки місяців вони мають ходити вагітними, і чи тобі відомий час, коли вони будуть народжувати ?
3 Вони стають навколішки й народжують своїх малят, звільняючись таким чином від своєї вагітності.
4 Їхня малеча підростає, набирається сил на відкритому просторі, потім залишає своїх матерів, і більше до них не повертається.
5 Хто подарував волю дикому ослу? Хто розв’язав цій дикій тварині пута,
6 якій Я призначив степ помешканням, а солончаки – його місцем перебування?!
7 Він зневажає гармидер міста і не чує криків погоничів;
8 він нишпорить по горах, шукаючи собі їжу, й знаходить потрібну травичку.
9 Чи захоче тобі служити дикий буйвол? Чи ночуватиме він біля твоїх ясел?
10 Чи ти міг би запрягти дикого буйвола у шлею, щоб він міг орати? Хіба він боронуватиме з тобою поле?
11 Хіба ти зможеш на нього покластися лише через те, що він має велику силу? Чи використаєш його у своїй праці?
12 Чи зможеш бути впевненим, що він допоможе зібрати врожай і завезе його на твій тік ?
13 Страусиха весело розмахує крилами, але хіба це крило і пір’я лелеки, який літає ?
14 Вона залишає на землі свої яйця, які зігріваються в піску,
15 але нерідко вона їх забуває на поверхні, – так що сама може їх розчавити, або їх розтопчуть польові звірі.
16 Вона жорстоко й недбало ставиться до своїх дітей, наче вони не її діти, – її не турбує, що всі її турботи будуть надаремними.
17 Адже Бог позбавив її здорового глузду, й не наділив її розумом.
18 Проте вона швидко бігає і, злякавшись , може піднятись на узгір’я й звідти поглузувати з коня і навіть з його вершника.
19 Хіба ти даєш коневі силу, покриваючи його карк (зашийок ) гривою?
20 Хіба ти навчив його стрибати, наче сарана? Його могутній храп наганяє страх.
21 Він б’є копитами по землі, ніби потішаючись своєю силою, без страху кидається назустріч зброї ворога.
22 Він наче глузує над страхом, нічого не боїться, і не відвертається від меча.
23 Над ним брязкотить сагайдак, вістря списа і ратище,
24 але він, тремтячи від нетерпіння, з лютістю розбиває копитом землю, й, чекаючи сигналу труби, не може стояти спокійно.
25 На сигнал труби він відповідає протяжним іржанням, бо вже здалеку відчуває битву, чує голосні заклики військових командирів…
26 Хіба силою твого розуму ширяє в небі яструб, простягаючи свої крила на південь?
27 Чи за твоїм наказом підіймається вгору орел, і на вершині влаштовує своє гніздо?
28 На скелі він мешкає і ночує на зубчастих вершинах твердині.
29 Його зіркі очі вдивляються в далечінь, вистежуючи собі їжу.
30 Його орлята годуються кров’ю, тому він завжди там, де з’явився труп.
Життя тваринного світу свідчить також про велич Божу
1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв’язав ослу дикому пута,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування — солону пустиню?
7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
10 Чи ти однорога прив’яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попустиш?
12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Крило струсеве радісно б’ється, чи ж крило це й пір’їна лелеки?
14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця!
19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
21 Б’є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, —
22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з‑перед меча,
23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 При кожному розі кричить він: “І‑га!” і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, —
29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
30 а його пташенята п’ють кров. Де ж забиті, там він”.