Господнє слово до Йони
1 Було Господнє слово до Йони, Аміттаєвого сина, такого змісту:
2 Вставай і йди до великого міста Ніневії і проповідуй проти нього, тому що злочини цього міста піднялися до Мене.
Непослух Йони та покарання за це
3 Йона встав, але подався до Яффи, аби звідти втекти від Господа до Таршішу. Там він знайшов корабель, який мав плисти до Таршішу, і, заплативши за переправу, піднявся на борт судна, щоб плисти на ньому від Господа до Таршішу .
4 Та Господь здійняв на морі сильний вітер, – почався на морі великий шторм, – здавалося, що кораблю загрожує катастрофа.
5 Моряків охопив жах, тому кожен почав голосити до свого бога, – а щоб полегшити корабель, викинули в море весь вантаж. Що ж до Йони, то він спустився в трюм корабля, ліг і міцно заснув.
6 Тоді підійшов до нього капітан корабля і, розбудивши , сказав йому: Чому ти спиш? Устань, та волай до свого Бога! Може Бог згадає про нас, і ми не загинемо!?
7 І сказали вони один одному: Давайте кинемо жереб, аби довідатись, через кого спіткало нас це лихо. Тож кинули вони жереб, і жереб упав на Йону.
8 Тоді спитали його: Скажи нам, чому трапилось з нами це нещастя? Яке твоє ремесло? Звідкіля ти подорожуєш, з якої ти країни і з якого народу ти походиш?
9 Він їм відповів: Я єврей і вшановую Господа, Бога небес, Котрий створив і море, і сушу.
10 Ці люди дуже злякалися і запитали його: Що ти таке натворив? Адже ці мужі зрозуміли, що він втікає від Господа, тому що він сам сказав їм про це .
11 Що маємо зробити з тобою, – запитали вони його, – аби море навколо нас заспокоїлось? А тим часом море, здіймаючи хвилі, лютувало все більше.
12 Тоді він сказав їм: Візьміть та киньте мене в море, і море навколо вас заспокоїться. Адже я знаю, що це через мене на вас накинулась ця велика буря.
13 Але моряки налягли на весла , намагаючись дістатись берега, проте всі їхні зусилля були марними, оскільки шторм і далі посилювався.
14 У відчаї вони заволали до Господа, говорячи: О, Господи, не допусти, щоб ми загинули, позбавивши життя цього чоловіка, не карай нас за невинну кров. Адже Ти, Господи, чиниш за Своєю волею.
15 Після цього, взявши Йону, вони викинули його в море, – і хвилювання моря припинилося.
16 Цих мужів охопив великий страх перед Господом. Вони принесли Господу жертви й склали обітниці.
Непослух Йони й кара за нього
1 І було слово Господнє до Йони , Аміттаєвого сина, таке:
2 “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє”.
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з‑перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з‑перед Господнього лиця.
4 А Господь кинув сильного вітра на море, — і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.
6 І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: “Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може, згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо”.
7 І сказали вони один до одного: “Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо”. І кинули вони жеребки, — і впав жеребок на Йону.
8 І сказали до нього: “Об’яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?”
9 І сказав він до них: “Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл”.
10 І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: “Що це ти наробив?” Бо ці люди довідалися, що він утікає з‑перед Господнього лиця, бо він це їм об’явив.
11 І вони сказали до нього: “Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас?” Бо море бушувало все більше.
12 І сказав він до них: “Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас”.
13 І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.
14 І вони кликнули до Господа та й сказали: “О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!”
15 І підняли вони Йону, і кинули його до моря, — і спинилося море від своєї лютости.
16 І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.