Обурення та злість Йони
1 Йоні це дуже не сподобалось, він обурився і розлютився.
2 Він заволав до Господа, говорячи: О, Господи, хіба ж я не говорив про це, ще коли був у своїй країні? Тому я спочатку і втікав до Таршішу, оскільки я знав, що Ти є милосердним і добрим Богом, довготерпеливим і дуже милостивим, – Ти співчуваєш, коли бачиш нещастя!
3 Тепер же, Господи, благаю, забери моє життя у мене, адже краще мені померти, аніж далі жити!
4 А Господь промовив: Хіба в тебе є підстави для такої злості?
Господь повчає Йону через рициновий кущ
5 Тож Йона вийшов з міста, зі східного боку міста влаштував собі курінь і сів у його тіні, – він все ж хотів побачити, що станеться з містом.
6 Щоб звільнити Йону від роздратування, Господь Бог виростив рициновий кущ , який виріс над головою Йони і давав тінь. Йона дуже зрадів появі цієї рослини.
7 Але наступного ранку Бог звелів хробакові підточити рицинову рослину, й вона засохла.
8 Сталося так, що коли зійшло сонце, Бог послав гарячий східний вітер. Сонце так припекло голову Йони, що він занеміг, і просив собі смерті, говорячи: Краще вже мені померти, ніж так жити!
9 Тоді Бог промовив до Йони: Невже тобі так прикро через рослину? Він же відповів: Так, я дуже засмучений, – аж до смерті!
10 Тоді Господь сказав: Ти жалкуєш за рослиною, над якою ти не трудився і не вирощував. Вона сама в одну ніч виросла, й в одну ніч загинула.
11 Тож хіба Я міг не змилуватись над цілим великим містом, Ніневією, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити своєї правиці від своєї лівиці, й чимало худоби?
Господь милостивий до того, хто кається
1 І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.
2 І молився він до Господа та й казав: “О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!”
4 А Господь відказав: “Чи слушно ти запалився?”
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті.
6 І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю.
7 А при сході зірниці другого дня призначив Бог черв’яка, і він підточив рицинового куща, і той усох.
8 І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йонину голову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: “Краще мені смерть від мого життя!”
9 І промовив Бог до Йони: “Чи слушно запалився ти за рициновий кущ?” А той відказав: “Дуже розлютився я, — аж на смерть!”
10 І сказав Господь: “Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.
11 А Я не змилувався б над Ніневією, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люду, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?”…