Рахав і розвідники
1 Із Шіттіма Ісус, син Навина таємно послав двох мужів у розвідку, наказуючи: Підіть і огляньте той край, і особливо Єрихон. Вони пішли й зупинились у домі жінки-повії на ім’я Рахав, аби там переночувати.
2 Але єрихонському цареві повідомили, мовляв: Цієї ночі прийшли в місто якісь чоловіки з ізраїльтян, аби розвідати країну.
3 Тому єрихонський цар послав до Рахави слуг з наказом: Виведи чоловіків, які прийшли до тебе, й зупинились у твоєму домі, адже вони прийшли розвідати наш край!
4 Але жінка встигла тих двох чоловіків заховати, а слугам царя сказала: Це правда, що якісь чоловіки приходили до мене, але звідкіля вони я не знала.
5 Але щойно почало смеркати і мала закриватись брама міста , то чоловіки вийшли. Не знаю, куди ті мужі подались, тож швидше біжіть за ними, – може ще наздоженете їх!
6 Вона ж, вивівши їх на дах, заховала їх під в’язанками льону, що були складені у неї на даху.
7 Люди царя кинулись їх наздоганяти по Йорданській дорозі, до бродів. Як тільки переслідувачі, що наздоганяли розвідників вийшли, як браму міста замкнули.
8 Перш ніж вони (розвідники ) лягли спати, вона піднялася до них на дах
9 і сказала цим чоловікам: Я знаю, що Господь дав вам цю землю, через що ми й злякались вас, – тому всі мешканці цього краю тремтять перед вами.
10 Адже ми чули, що Господь висушив перед вами води Червоного моря, коли ви вийшли з Єгипту; нам відомо й те, що ви зробили обом аморейським царям, Сіхону й Оґу, які були з іншого боку Йордану, і яких ви знищили.
11 І коли ми це почули, то занепокоїлось наше серце, і духом люди впали від страху перед вами, тому що Господь, ваш Бог, є Богом на небесах вгорі й на землі внизу!
12 А тепер, прошу, присягніться мені Господом, що за мою доброту до вас, ви також виявите милосердя до родини мого батька; дайте мені належну запоруку,
13 що залишите живими мого батька і мою матір, моїх братів і моїх сестер, а також усіх, котрі до них належать, врятувавши нас від смерті.
14 Тоді ці чоловіки їй відповіли: Нашим життям ручаємось за вас, але якщо ви не розголосите цієї нашої умови! А коли Господь дасть нам це місто, то виявимо до тебе милосердя і дотримаємось вірності.
15 Тоді вона спустила їх на мотузці через вікно, оскільки її житло було вмонтоване у стіну міста, і тут, у стіні, вона мешкала.
16 Вона їм сказала: Ідіть у гори, аби часом не натрапили на вас ті, що переслідують вас; там переховуйтесь три дні, поки не повернуться переслідувачі, після чого можете йти своєю дорогою.
17 На прощання ті мужі її попередили: Ми будемо чисті щодо присяги, якою заприсягнулись тобі,
18 але за умови, що коли ми будемо входити у цей край, ти прив’яжеш цю червону мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а свого батька і свою матір, своїх братів і всю родину твого батька збереш у себе в домі!
19 Проте кожний, хто вийде з дверей твого дому назовні, той сам буде нести відповідальність за своє життя, – ми невинуваті. Але якби хтось лише доторкнувся до будь-кого з тих, котрі будуть з тобою у домі, то провина лежатиме на нас.
20 Крім того , якщо ти розголосиш цю нашу справу, то ми також будемо чисті щодо присяги, якою ми присягнули за твоїм проханням.
21 Вона ж сказала: Як ви сказали, нехай так і буде! І вона їх відпустила. Коли вони пішли, жінка прив’язала червону мотузку до вікна.
22 Розвідники пішли, подавшись у гори, й залишалися там три дні, доки не повернулись у місто переслідувачі, які шукали їх по всіх дорогах, але не знайшли.
23 А ті два чоловіки повернулись, зійшли з гір і, переправившись через ріку , прийшли до Ісуса, сина Навина; вони розповіли йому все, що трапилось з ними.
24 Зокрема, вони таке сказали Ісусові: Справді, Господь віддав у наші руки всю ту землю, адже кожен з мешканців того краю тремтить зі страху перед нами!
Вивідувачі розвідують про Єрихон
1 І послав Ісус, син Навинів, із Ситтіму двох таємних вивідувачів, говорячи: “Ідіть, розгляньте цей Край та Єрихон”. І вони пішли, і ввійшли до дому однієї блудниці, а ім’я їй Рахав. І переночували вони там.
2 І було донесено єрихонському цареві, говорячи: “Ось цієї ночі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб вивідати цей Край”.
3 І послав єрихонський цар до Рахави, говорячи: “Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб вивідати ввесь цей Край”.
4 А та жінка взяла двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: “Так, приходили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони.
5 А коли замикалася брама зі смерком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви доженете їх”.
6 А вона відвела їх на дах, та й сховала їх у жмутах льону, що були зложені в неї на даху.
7 А ті люди погналися за ними йорданською дорогою аж до бродів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними.
8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах,
9 і сказала до тих людей: “Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зі страху перед вами.
10 Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям.
11 І чули ми це , і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зі страху перед вами, бо Господь, Бог ваш, — Він Бог на небесах угорі й на землі долі!
12 А тепер присягніть мені Господом, що як я вчинила з вами милість, так зробите й ви милість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака.
13 І зоставите при житті батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти”.
14 І сказали їй ті люди: “Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передаватиме нам оцей Край, то ми вчинимо тобі милість та правду”.
15 І вона спустила їх шнуром через вікно, бо дім її був у стіні міського муру, і в мурі вона жила.
16 І сказала вона їм: “Ідіть на гору, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не вернеться погоня, а потому підете своєю дорогою”.
17 І сказали до неї ті люди: “Ми будемо чисті від цієї присяги тобі, що ти заприсягла нас, якщо ти не вчиниш так .
18 Оце, як ми будемо входити до Краю, то ти прив’яжеш шнурка з цієї нитки червені у вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до дому.
19 І буде, — усі, хто вийде з дверей твого дому назовні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому.
20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від присяги тобі, якою ти заприсягла нас”.
21 А вона сказала: “Як ви сказали, нехай буде воно так”. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив’язала у вікні червоного суканого шнурка.
22 І вони пішли, і вийшли на гору, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася погоня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх .
23 І повернулися ті два мужі, і зійшли з гори, і перейшли Йордан , і прийшли до Ісуса, сина Навинового, та й розповіли йому все, що їх спіткало.
24 І сказали вони до Ісуса: “Справді Господь дав у нашу руку всю цю землю, а всі мешканці цього Краю омліли зі страху перед нами”.