Нащадки Рувима, Ґада та половини племені Манассії повертаються до своїх земель
1 Прийшов час, коли Ісус покликав військових із нащадків Рувима, Ґада й половини племені Манассії,
2 і сказав їм: Ви дотримались усього, що звелів вам Мойсей, Господній слуга; ви були також слухняні моїм велінням в усьому, що я вам наказував.
3 Ви не залишали ваших братів упродовж цих багатьох днів аж до сьогодні, бездоганно дотримуючись Заповідей і постанов Господа, вашого Бога.
4 Тепер же, коли Господь, ваш Бог, подарував спокій вашим братам, як обіцяв їм, тому ви також вирушайте й повертайтесь до ваших наметів, – у край вашої спадщини, яку вам дав Господній слуга Мойсей на іншому боці Йордану.
5 Але пильно дбайте про те, щоб виконувати Заповіді й Закон, як заповів вам Мойсей, Господній слуга. Любіть Господа, вашого Бога, й ходіть лише Його дорогами, дотримуючись Його Заповідей; прихиляйтесь до Нього й служіть Йому вашим щирим серцем й усією вашою душею.
6 Поблагословив їх Ісус, і відпустив. Тож вони вирушили до своїх наметів.
7 Як відомо, одній половині племені Манассії Мойсей дав наділ у Башані, а його другій половині дав Ісус володіння з їхніми братами на другому, західному, боці Йордану. Тож, випроваджуючи їх до своїх домівок, Ісус поблагословив їх.
8 Промовляючи до них, він сказав: Ви повертаєтесь до своїх наметів з великим багатством, – з вельми численними стадами худоби, зі сріблом, золотом, міддю, залізом і великою кількістю одягу. Поділіться здобутим у ваших ворогів зі своїми братами.
9 Попрощавшись з рештою Ізраїльтян у Шіло, що в ханаанському краю, сини Рувима, сини Ґада й сини половини племені Манассії вирушили в дорогу, в Ґілґал, у край своєї спадщини, в якій оселились за велінням Господа, отриманим через Мойсея.
Жертовник «Свідок» над Йорданом
10 Коли ж сини Рувима, сини Ґада й половина племені Манассії повернулись до надйорданських околиць, що в ханаанському краю, то збудували там, над Йорданом, жертовник. З вигляду це був досить величний жертовник.
11 Тому Ізраїльтяни з іншого боку Йордану почали говорити: Подивіться, що утворили нащадки Рувима, нащадки Ґада й половина племені Манассії! Вони збудували жертовник на кордоні ханаанського краю в йорданській околиці, в межах Ізраїлю!
12 Тож, почувши таке, Ізраїльтяни зібрали всю Ізраїльську громаду в Шіло, аби виступити проти них (зайорданців ) війною.
13 Проте спочатку Ізраїльтяни послали до нащадків Рувима, до нащадків Ґада, й до половини племені Манассії в Гілеадський край сина священика Елеазара, Пінхаса,
14 а з ним десять старійшин, – по одному старійшині з кожного племені за ім’ям патріархів від усього Ізраїлю. Кожен з них був главою й начальником батьківського роду серед тисяч Ізраїльтян.
15 Вони прийшли до нащадків Рувима, до нащадків Ґада та до половини покоління Манассії в Гілеадський край і звернулися до них з такими словами:
16 Передаємо слова Господньої громади: Що це за зрадництво ви учинили щодо Ізраїлевого Бога?! Адже виходить, що ви відступили від Господа, спорудивши собі власний жертовник; такими діями ви тепер учинили бунт проти Господа!
17 Хіба недостатньо нам гріха Пеора , від якого ми й досі ще не оправились і за який Господнє покарання спіткало всю громаду?!
18 Адже ви тепер знову відступаєте від Господа! Може статися так: сьогодні ви підняли бунт проти Господа, а завтра Його гнів запалає на всю громаду Ізраїлю!
19 Тож сьогодні, якщо земля, якою ви володієте, нечиста, то перейдіть у край Господнього володіння, туди, де знаходиться Господній Намет, й отримайте спадщину поміж нами, тільки не бунтуйте проти Господа, й не повставайте проти нас, спорудивши собі власний жертовник, окрім жертовника Господа, нашого Бога.
20 Хіба не впав гнів Господній на всю громаду Ізраїлю, коли Ахан, син Зераха, вчинив тяжкий злочин, зазіхнувши на закляте? Хоч завинив один чоловік, але не тільки він загинув через свій гріх!?
21 Відповідаючи, нащадки Рувима, нащадки Ґада й половина племені Манассії сказали начальникам тисяч Ізраїлю:
22 Господь – Бог над богами! Господь – Бог над богами! Він усе знає, і нехай також зрозуміє Ізраїль! Якщо ми збунтувались, учинивши віроломство щодо Господа, то нехай вже сьогодні Він нас покарає!
23 Якщо ми спорудили собі власний жертовник, аби, відступивши від Господа, приносити на ньому жертви всепалення, чи приносити на ньому мирні жертви, то нехай Господь нас не щадить!
24 Але ж ні! Ми це зробили, побоюючись, аби в майбутньому ваші нащадки не сказали нашим нащадкам, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлю?
25 Адже Господь навіть зробив Йордан кордоном між нами та вами, нащадки Рувима й нащадки Ґада! Тож немає для вас жодної частки в Господі! Таким чином ваші нащадки відштовхнуть наших дітей від вшанування й страху перед Господом.
26 З тієї причини ми вирішили: Побудуймо собі жертовник, але не задля жертв всепалення чи задля мирних жертв,
27 але щоб він був німим свідком між нами й вами, та між нашими нащадками після нас, що ми бажаємо вшановувати Господа, звершуючи перед Ним служіння нашими жертвами всепалення та іншими нашими жертвами, а також нашими мирними жертвами. Нехай ніколи ваші нащадки не скажуть нашим нащадкам: Немає у вас нічого спільного з Господом!
28 Ми розмірковували: Якби таке й сталось, що нам, або нашим дітям щось подібне колись сказали, то ми відповімо: Подивіться на цю подобу Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для жертв всепалення, і не для мирних жертв, але для свідчення між нами та між вами!
29 Нехай же ніколи не станеться таке, щоб ми збунтувалися проти Господа, чи відвернулись тепер від Господа, збудувавши власний жертовник для жертв всепалення, або мирних жертв, окрім жертовника Господа, нашого Бога, що перед Його Наметом Зборів .
30 Коли ж священик Пінхас, старійшини громади та глави Ізраїльських тисяч, котрі були з ним, почули слова, які говорили нащадки Рувима, нащадки Ґада та нащадки Манассії, то визнали їх слушними.
31 Тоді син священика Елеазара, Пінхас, звертаючись до нащадків Рувима, нащадків Ґада й нащадків Манассії, сказав: Сьогодні ми переконались, що Господь з усіма вами, і ви не вчинили перед Господом жодного зрадництва; цим ви врятували Ізраїльтян від Господньої відплати.
32 Залишивши Гілеадський край, син священика Елеазара, Пінхас, разом зі старійшинами повернулись від нащадків Рувима та від нащадків Ґада, в ханаанський край, до решти Ізраїльтян, і розповіли їм про розмову, що відбулась.
33 Їхнє повідомлення сподобалось Ізраїльтянам. Вони віддали славу Богові Ізраїлю, й перестали говорити про те, щоб іти війною, і знищити край, в якому живуть нащадки Рувима та нащадки Ґада.
34 А той жертовник нащадки Рувима й нащадки Ґада назвали Ед, тобто Свідок, мовляв: він свідчитиме серед нас, що Господь є нашим Богом!
Жертівник у ґілеадському краϊ
1 Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,
2 та й сказав їм: “Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.
3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували виконання заповідей Господа, Бога вашого.
4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверніться, та й ідіть собі до наметів своїх, до краю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йордану.
5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею”.
6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наметів своїх.
7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів, то поблагословив їх,
8 та й сказав до них, говорячи: “Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою, зі сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома одежами. Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами”.
9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло, що в ханаанському Краї, щоб піти до краю Ґілеад, до краю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.
10 І прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид.
11 І почули Ізраїлеві сини таке: “Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю, при йорданських могилах, на боці Ізраїлевих синів”.
12 І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною.
13 І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара,
14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.
15 І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи:
16 “Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.
17 Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді?
18 А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунтуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.
19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.
20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх”.
21 І відповіли сини Рувимові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:
22 “Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізраїль — він буде знати. Не пощади нас цього дня, якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили ,
23 якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної, і якщо на спорядження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,
24 і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ, говорячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?
25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йордан, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа.
26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву,
27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!
28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.
29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, і на жертву хлібну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його”.
30 І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх очах.
31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: “Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневірилися Господеві тим переступом, — тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки”.
32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт.
33 І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.
34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім’я жертівникові: Ед , бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.