Знищення Сіону
1 Як потьмяніло золото! Змінилось золото найкраще! Коштовне святе каміння розкидане на всіх роздоріжжях вулиць!
2 Шляхетні сини Сіону, яких можна прирівняти до щирого золота, – тепер їх оцінюють як глиняний посуд, – діло рук гончаря.
3 Навіть шакали підставляють груди, коли годують своїх малят. Дочка ж мого народу стала жорстокою, наче страусиха в пустелі.
4 У немовляти від спраги язик прилипає до його піднебіння, – діти просять хліба, але нікому його їм дати.
5 Ті, що споживали вишукані страви, гинуть від голоду на вулицях міст, – ті, що одягались у кармазин, тепер риються в смітниках!
6 Провина дочки мого народу виявилась більшою, ніж гріх Содома, який був знищений в одну мить, – і то без втручання людських рук.
7 Його (народу ) можновладці на вигляд були чистіші від снігу й біліші за молоко, – їхні тіла були рум’яніші від коралів, а їхній вигляд сяяв, наче сапфіри.
8 Тепер же їхній вигляд чорніший за сажу, – їх не впізнають на вулиці. – здається, що їхня шкіра прилипла до їхніх кісток, висохла, стала схожою на дерево.
9 Ті, що гинуть від меча, щасливіші від тих, що вмирають з голоду. Адже голодні відходять у муках, поволі, вражені голодом через відсутність плодів на полі.
10 Жалісливі від природи, жінки своїми руками варили власних дітей, аби вижити в час загибелі дочки мого народу.
11 Сповнений великого обурення, Господь вилив Свій палкий гнів, запаливши ним вогонь на Сіоні, який знищив його до підвалин.
12 Не вірили царі землі, – як і всі мешканці світу, – що ворог і гнобитель зможе ввійти в єрусалимські ворота.
13 Але все це сталось через гріхи його фальшивих пророків, – через провини його лукавих священиків, котрі проливали в ньому (Єрусалимі ) кров праведників.
14 Вони, наче сліпі, тепер блукають вулицями, – заплямовані кров’ю так, що неможливо доторкнутися до їхнього одягу.
15 Геть з дороги! Йде нечистий! – кричать їм услід. – Геть, втікайте, не доторкайтесь! Вони ховаються, блукають поміж народами, але й там їм кажуть: Не смійте в нас поселятись!
16 Сам Господь розпорошив їх, не бажаючи надалі на них дивитись, оскільки вони не поважали щирих священиків, не мали милосердя до людей похилого віку.
17 Ми прогледіли свої очі, надаремноочікуючи на допомогу. Зі сторожової башти ми хотіли побачити народ, який так і не міг нас врятувати.
18 Вороги підстерігали нас на кожному кроці, так що ми не могли вже ходити по наших майданах. Отже, наблизився наш кінець, сповнились наші дні! Нас чекає загибель!‥
19 Наші вороги швидші за орлів у небесах. Вони нас переслідували скрізь, – ганялися за нами по горах, влаштовували засідки в пустелі.
20 Господній помазаник, наш цар , який нас надихав, схоплений та вкинутий у ворожу яму, тоді як ми мріяли і говорили: У його тіні будемо жити серед інших народів спокійно.
21 Радій і веселися, дочко Едому, що нині проживаєш у краю Уц, але знай, що й тебе не мине ця чаша, – ти сп’янієш і оголишся.
22 А твоє покарання за вчинене тобою беззаконня, дочко Сіону, скінчиться. Ти вже ніколи не будеш приречена на неволю! Твої ж провини, дочко Едому, – всі твої гріхи Господь відкриє і покарає.
Великі страждання Єрусалиму
1 Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!
2 Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!
3 Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:
4 язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип… Хліба жадають собі немовлята, — й немає нікого, хто б їм відломив…
5 Ті, що їли присмаки, — на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, — тепер смітники обіймають…
6 І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, — і не торкалися руки до нього…
7 Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд — сапфір, —
8 а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево…
9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових…
10 Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду…
11 Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, — і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!
12 Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму…
13 Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили…
14 По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров’ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.
15 “Уступіться, нечисті!” кричали до них, “уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!”… І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: “Мешкати в нас більш не будуть!”
16 Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, — бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали…
17 Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, — на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас…
18 Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець…
19 Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, — вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині…
20 Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: “Ми будемо жити в тіні його серед народів”.
21 Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою перейде злий келіх , уп’єшся й оголишся й ти!
22 Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, — не буде Він більше тебе виганяти, — та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!