Горе Ніневії
1 Горе місту, сповненому крові та обману, – переповненому беззаконням, грабежами й насильством.
2 Вже чути ляскіт бичів, – чути гуркіт коліс, тупотіння коней і торохкотіння колісниць.
3 Несеться кіннота, виблискують мечі та списи, – безліч вбитих, гори трупів… Мертвих тіл не порахувати, – вони на кожному кроці.
4 А все це через нескінченну розпусту вродливої розпусниці, вправної в чаклунстві, що продає народи своїм блудством, – своїми чарами – племена землі .
5 Тому Я виступлю проти тебе, – говорить Господь Саваот, – і підійму поділ твоєї спідниці на твоє обличчя, й покажу перед народами твою голизну, – царствам – твій сором.
6 Закидаю тебе брудом, і, зганьбивши тебе, виставлю тебе на посміховисько!
7 Станеться таке, що кожен, побачивши тебе, тікатиме від тебе зі словами: Спустошена Ніневія! Хто її пожаліє? Не знайдеться тих, котрі тебе потішили б!
8 Хіба ти краща від Но-Аммона , що розкинувся на ріках й звідусіль оточений водою? Море було його валом, а води – стіною.
9 Ефіопія та Єгипет були його надійною безвідмовною опорою. Пут і Лівія постійно допомагали йому.
10 Але й він (Но-Аммон ) пішов полоненим у неволю, а його немовлят розбивали на перехрестях всіх вулиць. Щодо його знатних кидали жереб (кому дістануться ), а всі його можновладці були заковані в кайдани.
11 Так і ти, Ніневіє, оп’янієш і, вмліваючи, шукатимеш захисту від ворога.
12 Усі твої фортеці, як смоківниці з первоплодами, – щойно їх потрясуть, вони самі впадуть у рот того, хто захоче їх з’їсти.
13 Що ж до твого народу (захисників ), то вони виявляться, наче жіноцтво. Брами твого краю відкриються навстіж перед твоїми ворогами, й вогонь пожере твої засуви.
14 Тож запасись водою на час облоги, укріпляй твої фортеці, увійди в розчин і топчи глину, виготовляй цеглу.
15 І все ж тебе (Ніневіє ) пожере вогонь, – ти будеш знищена мечем, як пожирає все сарана. Намножуй захисників, як розмножуються личинки сарани, або інша комашня.
16 Ти намножила своїх купців більше від зірок на небі, але й вони, як личинки сарани, – використають тебе і розлетяться.
17 Твої можновладці – така ж сарана, твої знатні – як рій сарани, – поки холодно, вони сидять на мурах, а сонце пригріє – й вони полетять, – не пізнаєш навіть місця, де вони сиділи.
18 Поснули твої пастирі, ассирійський царю, спочивають твої хоробрі. Тому твій народ і розбрівся по горах, і немає кому його зібрати.
19 Немає ліків для твоїх ран, – твоя хвороба невиліковна. Хто лише почує про твоє лихо, заплеще руками над тобою. Адже хто тільки не страждав від твоєї одвічної лютості?!
Горе Ніневії!
1 Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього !
2 Чути свист батога, гуркіт колеса, і чвал коней, і колеснична гуркотнява,
3 і гін верхівця, і полум’я меча, і блиск ратища, і багато побитих, і мертвих велике число, і трупу немає кінця, і спотикатимуться об їхній труп, —
4 це за многоту блудодійства розпусниці, привабно ласкавої, вправної в чарах, що народи за блуд свій вона продавала, а роди — за чари свої.
5 Ось Я проти тебе, — говорить Господь Саваот, — і подолка твого підійму на обличчя твоє, і покажу Я твій сором народам, а царствам — твій стид!
6 І кину на тебе огиди, і погордженою вчиню Я тебе, і зроблю Я тебе, мов позорище!
7 І станеться, — кожен, хто вгледить тебе, від тебе втече та й прокаже: “Пограбована Ніневія!” Хто висловить їй співчуття? Звідки буду шукати тобі потішителів?
8 Чи краща ти від Но‑Амона, що сидить серед рік, — вода коло нього, що вал його — море, від моря — його мур?
9 Етіопія — сила його, і Єгипет, і не має кінця. Пут та лівійці були тобі в поміч, —
10 та й він на вигнання пішов, у полон… А діти його порозбивані на роздоріжжі всіх вулиць, і кидали жереб про славних його, й всі вельможі його у кайдани закуті.
11 Уп’єшся і ти, будеш схована, твердині від ворога будеш шукати і ти!
12 Всі фортеці твої, — мов ті фіґи з доспілими овочами: коли затрясуться, то падають в уста того, хто їх їсть.
13 Ось народ твій — немов ті жінки серед тебе: вони повідчиняють твоїм ворогам брами краю твого, огонь пожере твої засуви.
14 Води на облогу собі набери, твердині свої позміцняй, увійди до болота та в глині топчись, форму на цеглу візьми міцно в руку .
15 Там огонь тебе з’їсть, посіче тебе меч, пожеруть тебе, наче та гусінь. Стань численна, як гусінь, стань численна, немов сарана, —
16 понамножуй купців своїх більше від зірок небесних, — але гусінь та знищить тебе й полетить!
17 Вельможні твої — немов та сарана, гетьмани твої — мов мошва, що гніздиться по стінах в день холоду, але сонце засвітить — і вони помандрують, і не пізнане буде те місце, де вони пробували .
18 Твої пастирі, царю асирійський, поснули, лежать вельможі твої, твій народ розпорошивсь по горах, — і немає кому позбирати його.
19 Нема ліку для лиха твого, рана твоя невигойна! Всі, що звістку про тебе почують, заплещуть у долоні на тебе, — бо над ким твоє зло не ходило постійно?”