Молитва Неємії за народ
1 Розповідь Неємії, сина Гахалії. Так сталося, що в місяці Кіслеві, двадцятого року, коли я перебував у фортеці Сузи,
2 до мене прийшов один з моїх братів, Ханані, з кількома чоловіками з Юдеї. Я розпитав їх про юдеїв, котрі залишились живими після полону, та про Єрусалим.
3 І вони мені розповіли: Ті, котрі залишилися, й котрі пережили поневолення, там у краю перебувають у злиднях і ганьбі з боку сусідів ; стіни Єрусалима зруйновані, а міські брами спалені вогнем.
4 Почувши про все це, я не стримався, – сів, заплакав, і був засмучений кілька днів, постив і молився до Небесного Бога
5 такими словами: О Господи, Боже Небесний! Ти є великим і грізним Богом, – Який дотримується Заповіту і виявляє милосердя до тих, котрі Його люблять й дотримуються Його Заповідей!
6 Нехай же Твоє вухо буде уважним, а Твої очі відкритими, аби вислухати молитву Твого слуги, яку тепер, вдень і вночі, підношу до Тебе за Твоїх дітей, Ізраїльтян, які Тобі служать. Я визнаю гріхи, які Ізраїльтяни скоїли проти Тебе, а також я і родина мого батька – всі ми згрішили!
7 Ми, безперечно, вчинили злочин проти Тебе, не дотримуючись Заповідей, постанов і законів, які Ти заповів Своєму слузі Мойсеєві!
8 Але ж згадай обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Мойсеєві, заповідаючи: Якщо ви допустите віроломство, Я вас розпорошу поміж народами, –
9 проте якщо ви навернетесь до Мене й будете дотримуватись Моїх Заповідей, виконуючи їх, то хоч би ви були розпорошені до краю небес, Я й звідти зберу вас і спроваджу вас на місце, яке Я обрав, щоби там перебувало Моє Ім’я!
10 Адже всі вони є Твоїми слугами і Твоїм народом, який Ти викупив Своєю могутньою силою та Своєю потужною рукою!
11 О Господи, нехай же Твоє вухо буде уважним до моєї молитви – Твого слуги й до молитов інших Твоїх слуг, котрі прагнуть ушанувати Твоє Ім’я! Благаю, посприяй, аби сьогодні пощастило Твоєму слузі, і нехай буде співчутливим до мене цей чоловік. Я ж тоді був чашником царя.
Вістка про зруйнування Єрусалиму
1 Слова Неемії , Гахаліїного сина: “І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан .
2 І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитався я їх про юдеїв, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.
3 А вони сказали мені: “Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем…”
4 І сталося, як почув я ці слова, сів я та й плакав, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога.
5 І сказав я: “Молю Тебе , Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе та дотримуєш заповіді Свої, —
6 нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, — і я, і дім батька мого грішили!
7 Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму.
8 Пам’ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, — Я розпорошу вас поміж народами!
9 Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, — то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім’я Моє!
10 А вони — раби Твої та народ Твій, якого Ти викупив Своєю великою силою та міцною Своєю рукою.
11 Молю Тебе , Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви Твойого раба та до молитви Твоїх рабів, що прагнуть боятися Ймення Твого! І дай же сьогодні успіху Своєму рабові, і дай знайти милосердя перед оцим мужем!” А я був чашником царевим.