Нова змова проти Неємії
1 Коли Санваллату, Товії, аравійцю Ґешему та всім іншим нашим ворогам стало відомо, що я відбудував стіну, так що в ній зовсім не залишилось проломів, – хоч на той час я ще не в усіх брамах встановив двостулкові двері, –
2 то сталося так, що Санваллат та Ґешем прислали мені запрошення: Давай зустрінемось разом у Кефірімі, в долині Оно. Так вони замислили заподіяти мені лихо.
3 Але я відіслав до них послів з такою відповіддю: Я зайнятий великою справою, тому не зможу прийти. Задля чого мала би зупинитися робота, якби я все залишив і пішов до вас?
4 Вони чотири рази посилали до мене, пропонуючи зустрітись, а я їм щоразу відповідав ті самі слова.
5 На п’ятий раз Санваллат направив до мене свого слугу з подібною пропозицією, а в його руках був ще й відкритий лист.
6 У ньому було написано: Серед людей поширюються чутки, – зокрема, про це розповідає і Ґешем, – що ти, разом з юдеями, плануєте заколот, тому ви й будуєте стіну. За тими ж чутками, ти мав би стати їхнім царем.
7 Адже ти навіть настановив пророків, котрі мають про тебе в Єрусалимі провіщати: В Юдеї є цар! Ця вістка, безперечно, дійде і до царя, отже, негайно приходь, і разом порадимось!
8 Але я послав до нього таку відповідь: Нічого подібного, про що ти говориш, не було, – ти все це вигадав сам!
9 Ось таким чином вони намагались нас залякати, вважаючи: Опустяться їхні руки щодо подальшої праці, й вона не буде завершена! Проте цим вони лише придавали мені більшої рішучості .
10 Коли я прийшов у дім Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавеїлового, а він зачинився й каже: Зустрінемося в Божому Храмі, заховаємось десь у середині Храму, й зачинимо за собою двері Храму, адже хочуть тебе вбити, і прийдуть тебе вбивати вночі!
11 А я йому відповів: Хіба така людина, як я, повинна втікати? Та й хто я такий, що можу ввійти в Храм і залишитись при цьому живим? Не піду!
12 Я зрозумів, що не Бог його послав, – а він сам проголосив таке пророцтво щодо мене, оскільки Товія і Санваллат підкупили його.
13 Він був підкуплений, щоб мене залякати, адже учинивши так, я згрішив би, а вони отримали би підставу мене зганьбити перед людьми.
14 Тож пригадай, мій Боже, Товії і Санваллатові їхні негідні вчинки, а також пророчиці Ноадії та іншим пророкам, котрі мене залякували!
Завершення відбудови стіни
15 Двадцять п’ятого дня місяця Елула, – через п’ятдесят два дні, – стіна була завершена.
16 Так сталося, що коли про це довідались усі наші вороги, та побачили всі навколишні народи, то дуже злякались і впали духом, усвідомивши, що все це відбулось за волею нашого Бога.
17 Того часу знатні люди з Юдеї часто посилали свої листи до Товії, а Товія відповідав на них,
18 адже чимало Юдеїв були з ним пов’язані присягою, оскільки він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син Шеханії, Єгоханан, був одружений на дочці Мешуллама, сина Берехії.
19 Усі вони мені розповідали, який він хороший, і передавали йому все, що говорив я. Товія після того надсилав мені листи, аби мене залякати.
Вороги намагаються спинити роботу
1 І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура і що не позосталося в ньому вилому, — але до цього часу дверей у брамах я не повставляв, —
2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: “Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно!” А вони замишляли зробити мені зло…
3 І послав я до них послів, говорячи: “Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас?”
4 І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само.
5 І так само Санваллат п’ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.
6 А в ньому написане: “Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому‑то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами.
7 Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, — приходь, і порадьмося разом!”
8 І послав я до нього, говорячи: “Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!”…
9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: “Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, — і не буде вона зроблена!” Та тепер, о Боже , зміцни мої руки!
10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав’їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: “Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, — власне, вночі прийдуть забити тебе”…
11 Та я відказав: “Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий , як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду!”
12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його…
13 Бо він був підкуплений, щоб я боявся, — і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене.
14 Запам’ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!
15 І був закінчений мур двадцятого й п’ятого дня місяця елула, за п’ятдесят і два дні.
16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!
17 Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них.
18 Бо багато хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.
19 І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.