1 Коли Валаам побачив, що Господу подобається благословляти Ізраїль, то не шукав, як раніше, слів ворожбитства, а звернув своє обличчя до пустелі.
2 Підвівши свої очі, Валаам побачив Ізраїль, розташований за своїми племенами. І зійшов на нього Божий Дух.
3 Виголошуючи свою притчу, він сказав: Провіщення Валаама, сина Беорового. Провіщення мужа з відкритими очима.
4 Передвіщення того, хто чує Божі слова, який бачить видіння Всемогутнього. Він падає, але його очі відкриті.
5 Які ж гарні твої намети, Якове, і твої житла, Ізраїлю!
6 Вони протяглися, наче долини, як сади понад річками і наче дерева, насаджені Господом, немов би кедри над водами.
7 З його відер виливається вода, а тому його насіння має вдосталь вологи. Його цар стане вищим за Аґаґа, і піднесеться його царство.
8 Бог, Який вивів його з Єгипту, є для нього, наче слава і сила буйвола. Він поглине ворожі народи, розторощить їхні кості, і своїми стрілами прошиє ворога .
9 Причаївся він і приліг, як лев і наче левиця. Хто наважиться його сполошити? Ті, хто благословляє тебе, благословенні, а хто проклинає тебе, прокляті!
10 Після цього Валак запалав гнівом на Валаама. Сплеснувши своїми руками, Валак вигукнув до Валаама: Я тебе покликав, щоб проклясти моїх ворогів, а ти ось уже втретє їх благословляєш!
11 Утікай чим скоріше до свого краю. Я дійсно обіцяв виявити тобі честь, але Господь позбавив тебе слави!
12 А Валаам відповів Валакові: Хіба ж я не казав твоїм посланцям, яких ти посилав до мене, говорячи:
13 Навіть якщо би Валак дав мені свій дім, повний срібла й золота, я не зможу порушити Господнього веління і робити з власноїволі – добре чи лихе. Що скаже мені Господь, те і говоритиму!
14 А тепер, перш ніж я відійду до свого народу, давай я скажу тобі, що цей народ зробить твоєму народові в майбутньому.
Четверте пророцтво Валаама
15 Він знову вдався до своєї притчі і сказав: Провіщення Валаама, сина Беорового. Провіщення мужа з відкритими очима.
16 Передвіщення того, хто чує Божі слова, хто знає задуми Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але його очі відкриті.
17 Я бачу Його, але не тепер! Дивлюся на Нього , але Він не близько! Зійде зірка від Якова, і повстане берло з Ізраїля. І розіб’є скроні Моава, розгромить усіх нащадків Сифа.
18 І стане спадщиною Едом, – Сеір буде спадщиною своїх ворогів, а Ізраїль виявлятиме силу свою.
19 Той, хто походить від Якова, стане володарем і знищить залишки врятованих з міста!
20 Він побачив Амалека і, продовживши своє віщування в притчі, сказав: Амалек першим став серед народів, але його кінець – знищення!
21 Далі він побачив кенейця, і, продовживши свою притчу, сказав: Міцне твоє поселення, і на скелі покладене твоє гніздо.
22 Однак знищений буде Каїн : незабаром Ашшур візьме тебе в полон.
23 Вдаючисьзнову до своєї притчі, він сказав: Ой, горе тим, хто виживе, коли Бог здійснюватиме це.
24 Прибудуть кораблі від берегів кіттійців та упокорять Ашшура і пригноблять Евера. Однак і вони будуть спустошені!
25 Після цього Валаам устав, вирушив у дорогу і повернувся на свою батьківщину. Валак також пішов своєю дорогою.
1 І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині.
2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий!
3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому .
5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!
6 Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!
7 Вода потече з його відер, а насіння його — над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться.
8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає.
9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, — хто підійме його? Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!”
10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: “Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани”.
12 І сказав Валаам до Балака: “Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що казатиме Господь, те я буду говорити!
14 А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів”.
15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!
18 І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!
19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста”.
20 І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Початок народів — Амалик, та загине наприкінці й він!”
21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє!
22 Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!”
23 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: “О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?
24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він!”
25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою.