Настанови про обітниці та зобов’язання
1 Звернувся Мойсей до князів племен Ізраїльтян з такими словами: Ось що заповів Господь:
2 Якщо чоловік складе обітницю Господу, чи присягнеться, беручи на себе якесь зобов’язання стосовно своїх дій, то він не повинен порушувати свого слова, а виконати все, що вийшло з його уст.
3 Однак, коли жінка дасть обітницю Господу, беручи на себе зобов’язання ще в домі свого батька за своєї молодості,
4 а її батько чув цю обітницю і її зобов’язання, які вона взяла стосовно своїх дій, але її батько промовчить не заперечуючи їй, то всі її обітниці і кожне зобов’язання, які вона взяла стосовно своїх дій, залишаться в силі.
5 Якщо ж її батько в той день, коли почує про всі її обітниці, заперечить їй, то всі її зобов’язання, які вона взяла на себе стосовно своїх дій, не будуть чинними. Господь простить її, оскільки її батько заперечив їй.
6 Якщо ж вона вийде заміж, будучи ще пов’язаною своїми обітницями, або зобов’язаннями своїх уст стосовно своїх дій,
7 а її чоловік почувши про них, промовчить того дня, коли почує, то її обітниці залишаться незмінними; як і її зобов’язання, які вона брала на себе стосовно своїх дій, залишаться в силі.
8 Коли ж її чоловік того дня, коли дізнався про всі її обітниці, що залишаються чинними, а також про зобов’язання, які вона взяла на себе стосовно своїх дій, заперечить їй, то він їх уневажнює, і Господь їй простить.
9 Але обітниця вдови або розлученої, а також усе, чим вона себе зобов’язала стосовно своїх дій, залишаються їй в силі.
10 Якщо ж вона складає обітницю, чи приймає зобов’язання з клятвою стосовно своїх дій у домі свого чоловіка,
11 а її чоловік, дізнавшись про це, промовчить і не заперечить їй, то всі її обітниці і всі зобов’язання, які вона взяла на себе стосовно своїх дій, залишаться в силі.
12 Якщо ж її чоловік того дня, коли почує про все, що вийшло з її уст – всі обітниці і зобов’язання стосовно її дій, – категорично заперечить їй, то вони не можуть бути дійсними. Її чоловік уневажнив їх, а Господь простить їй.
13 Усяку обітницю і всяку зобов’язуючу присягу, стосовно дій дружини, її чоловік може залишити в силі і її чоловік може скасувати їх.
14 Але якщо її чоловік промовчить у її справі до наступного дня, то це означатиме , що він залишає в силі всі її обітниці та всі зобов’язання, взяті нею. Він затвердив їх, оскільки у той день, коли почув, промовчав, не заперечивши їй.
15 Якби він побажав би скасувати їх через деякий час після того, коли про це почув, то він понесе її гріх.
16 Це постанови, які Господь заповів через Мойсея стосовно взаємин між чоловіком і його дружиною, між батьком і його незаміжньою дочкою за її молодості в домі свого батька.
Про обітниці й зароки
1 І Мойсей сказав Ізраїлевим синам усе так, як Господь наказав Мойсеєві.
2 І промовляв Мойсей до голів племен Ізраїлевих синів, говорячи: “Оце та річ, що Господь наказав:
3 Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу заректи зарока на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст.
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече зарока в домі свого батька в своїй молодості,
5 і почує її батько обітницю її та зарока, що зарекла на свою душу, та буде мовчати їй батько її, то будуть важні всі обітниці її, і буде важний кожен зарік її, що вона зарекла на душу свою.
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй.
7 А якщо буде вона заміжня, а обітниці її на ній або мова уст її, що зарекла на душу свою,
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні обітниці її, і зароки її, що зарекла на свою душу, будуть важні.
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй.
10 А обітниця вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній.
11 А якщо вона обітувала в домі свого чоловіка, або зарекла зарока на свою душу присягою,
12 а чоловік її чув та змовчав їй, не заборонив їй, то будуть важні всі обітниці її, і кожен зарік, що зарекла на свою душу, буде важний.
13 А якщо справді уневажнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для зароків душі її, не буде важне, — її чоловік уневажнив їх, і Господь простить їй.
14 Кожна обітниця й кожна присяга зароку впокоряти свою душу, — чоловік її зробить важною, або чоловік її уневажнить її.
15 А якщо чоловік її, замовчуючи, буде мовчати їй з дня на день, то зробить важними всі її обітниці, або всі її зароки, що на ній; зробив їх важними, бо він мовчав їй того дня, коли був почув.
16 А якщо справді уневажнить він їх по тому, як був почув, то понесе він гріх її.
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між батьком та його дочкою в її молодості в домі батька свого”.