Міста для левитів
1 Господь звернувся до Мойсея на рівнинах Моаву, біля Йордану, навпроти Єрихона з такими словами:
2 Накажи Ізраїльтянам, аби зі спадщини своїх володінь вони дали левітам міста для проживання. Нехай також дадуть левітам прилеглі околиці довкола тих міст.
3 Міста будуть їм для проживання, а виділена їм земля для пасовиськ їхній худобі, для їх власних потреб , та їхнім отарам.
4 Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі на тисячу ліктів довкола.
5 Тож відміряєте ззовні міста зі східної сторони – дві тисячі ліктів, з південної сторони – дві тисячі ліктів, із західної сторони, що з боку моря, дві тисячі ліктів, і зі сторони півночі також дві тисячі ліктів. Саме місто буде посередині, а навколо – прилеглі території міста.
Міста-сховища
6 З усіх міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, в які дозволите утікати вбивцям. Крім цих дасте ще сорок два міста.
7 Усіх міст, які дасте левітам, має бути сорок вісім міст з їхніми прилеглими околицями.
8 Щодо міст, які передасте з посілості Ізраїльтян, то численніші племена дадуть більше, а менш численні менше. У залежності від своєї спадщини, яку кожне плем’я отримало, воно передасть зі своїх міст левітам.
9 Далі промовив Господь до Мойсея такі слова:
10 Звернись до Ізраїльських нащадків і скажи їм: Коли перейдете через Йордан у ханаанський край,
11 то виберіть собі деякі міста, які були б у вас містами-сховищами, у яких міг би сховатись убивця, котрий вбив людину ненавмисно.
12 І будуть у вас ці міста за сховища від кровних месників, щоб убивця не помер, перш ніж він стане перед судом громади.
13 З міст, котрі дасте, шість будуть у вас містами-сховищами.
14 Три міста дасте за Йорданом, і три міста виділите в ханаанській землі. Вони будуть містами-сховищами.
15 Ці шість міст будуть сховищами, як для Ізраїльтян, так і для приходців, котрі живуть між ними, аби міг туди утекти кожний, хто вбив людину ненавмисне.
Настанови щодо убивць
16 Однак, якщо хтось вдарить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця, а убивця неодмінно повинен померти!
17 Якщо ударить когось каменем, що був у руці, від якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
18 Або якщо ударить когось дерев’яним предметом, від удару якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
19 Кровний месник сам може вбити убивцю. Де б він його не зустрів, він може його вбити.
20 Якщо ж він з ненависті штовхне його або кине щось на нього із засідки, так що той помре,
21 або в гніві вдарить його своєю рукою так, що той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти, бо він є убивцею. Кровний месник може вбити вбивцю, щойно його зустріне.
22 Але якщо хтось штовхне когось випадково, без ворожого наміру, або кине на нього будь-яким предметом без злого наміру,
23 чи не зауваживши когось, кине навіть каменем, який впаде на нього, і він помре, хоч не був його ворогом і не бажав йому зла,
24 то нехай громада розсудить між тим хто вдарив, і між кровним месником за цими постановами.
25 Громада має захистити такого вбивцю від руки кровного месника. Громада поверне його до міста його сховища, куди він утік. Тож він житиме там до смерті великого священика, помазаного святим миром.
26 Однак, коли вбивця вийде поза межі свого міста-сховища, куди він утік,
27 а його кровний месник зустріне його поза межами його міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то він не буде винуватий.
28 Тож убивця має жити в своєму місті-сховищі аж до смерті великого священика. Лише після смерті великого священика вбивцяможе повернутися до місця свого проживання.
29 Таким має бути для вас правило, щодо правосуддя для ваших поколінь, у всіх ваших поселеннях.
30 Якщо хтось вб’є людину, то вбивцю можна покарати смертю лише на підставі свідчення свідків. Проте недостатньо свідчення одного свідка, щоб винести комусь смертний вирок.
31 Не будете приймати викупу за життя вбивці, якого визнано винуватим у смерті. Він неодмінно має померти.
32 Не беріть також викупу за того, хто утік до міста-сховища, але хоче повернутись і далі жити на своїй землі, поки помре великий священик.
33 І не оскверняйте землі, на якій ви мешкаєте . Адже кров оскверняє землю, а землі не можна очистити від пролитої на ній крові, хіба що лише кров’ю того, хто її проливає.
34 Тож не оскверняйте землі, на якій проживаєте й на якій Я поселюся також, оскільки Я Господь, Котрий живе серед ізраїльських синів.
Міста для Левитів і на сховища
1 І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:
2 “Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зі спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.
3 І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.
4 А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні — тисяча ліктів навколо.
5 І відміряєте поза містом на східню сторону — дві тисячі ліктів, і на південну сторону — дві тисячі ліктів, і на західню сторону — дві тисячі ліктів, і на північну сторону — дві тисячі ліктів, а місто — усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.
6 А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них, дасте сорок і два міста.
7 Усі ті міста, що дасте Левитам, — сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.
8 А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів,— від більшого дасте більше, а від меншого — менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам”.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10 “Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,
11 то виберіть собі міста, — вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб’є душу невмисне.
12 І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.
13 А ті міста, що дасте, — шість міст на сховища буде для вас.
14 Три міста дасте по той бік Йордану, а три міста дасте в ханаанському Краї, — вони будуть міста на сховища.
15 Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб’є кого невмисне.
Закони про убійника
16 А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
17 А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
18 Або вдарив його дерев’яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
19 Месник за кров — він заб’є убійника; як спіткає його, він заб’є його.
20 А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,
21 або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, — буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб’є убійника, як спіткає його.
22 А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне яким‑будь знаряддям,
23 або яким‑будь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,
24 то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.
25 І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.
26 А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,
27 і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, — нема йому вини крови!
28 Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.
29 І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
30 Коли хто заб’є кого, то месник за словами свідків заб’є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.
31 І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.
32 І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.
33 І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров — вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров’ю того, хто її пролив.
34 І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я — Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!”