Притчі Соломона
1 І це також притчі Соломона, зібрані й записані мужами юдейського царя Єзекії.
2 Слава Божа – утаємничити слово, а слава царів – досліджувати слово.
3 Висота небес, глибини землі, й серця царів недослідимі.
4 Якщо від срібла відділити жужелицю, то ювелір з нього виготовить посуд, –
5 так само, якщо усунути з оточення царя нечестивців, то його трон зміцниться справедливістю.
6 Не величайся перед царем, і не ставай на місці можновладців,
7 тому що краще, коли тобі скажуть: Підіймись вище! – ніж мали би тебе принизити в присутності вельможі, якого ти знаєш.
8 Не спіши судитись, бо що робитимеш, коли наприкінці твій ближній осоромить тебе?
9 Залагодь свою справу з ближнім твоїм, і чужої таємниці не відкривай,
10 аби той, хто почує, не докорив тобі, бо після того твоя ганьба не відступить від тебе.
11 Слово, сказане у відповідний час, – як золоте яблучко в срібній оправі.
12 Мудрий викривач для уважного вуха, – як золота сережка та прикраса з чистого золота.
13 Гідний довіри вісник для того, хто його посилає, – як снігова прохолода в час жнив, оскільки він підкріплює душу свого пана.
14 Що хмари і вітер без дощу, те й людина, яка обіцяє подарунки, яких не дає.
15 Терпінням і лагідністю можна переконати навіть правителя, бо м’який язик ламає навіть кістку.
16 Ти знайшов мед? Їж його в міру, аби, переситившись, ти не виригнув його.
17 Не заходь часто у дім свого друга, аби ти йому не набрид, і щоб він не зненавидів тебе.
18 Що молот, меч і гостра стріла, те саме й людина, яка фальшиво свідчить проти свого ближнього.
19 Що гнилий зуб, або вивихнута нога, те – надія на зрадливого в день лихоліття.
20 Як роздягнутись у морозний день, чи капнути оцтом на рану, так співати пісні засмученому серцю.
21 Якщо твій ворог голодний, нагодуй його хлібом, якщо він спрагнений, дай йому води,
22 адже так ти сиплеш йому на голову жаристе вугілля, і Господь винагородить тебе.
23 Північний вітер приносить дощ, а потаємна мова – сердите обличчя.
24 Краще жити в кутку на горищі, ніж зі сварливою жінкою в просторому домі.
25 Що холодна вода для спрагненої людини, те добра звістка з далекого краю.
26 Що скаламучена криниця чи зіпсуте джерело, те – праведний, який відступає перед нечестивим.
27 Як не корисно їсти багато меду, так домагання для себе слави – не є славою.
28 Людина, яка не володіє собою, подібна до зруйнованого міста без муру.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
1 І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя.
2 Слава Божа — щоб справу сховати, а слава царів — щоб розвідати справу.
3 Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів — недослідимі.
4 Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, —
5 коли віддалити безбожного з‑перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його.
6 Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: “Ходи вище сюди!” аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої.
8 Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого,
10 щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя.
11 Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого.
12 Золотая сережка й оздоба зі щирого золота — це мудрий картач для уважного уха.
13 Немов снігова прохолода в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє.
14 Хмари та вітер, а немає дощу — це людина, що чваниться даром, та його не дає.
15 Володар зм’якшується терпеливістю, а м’якенький язик ломить кістку.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.
17 Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе.
18 Молот, і меч, і гостра стріла, — людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
19 Гнилий зуб та кульгава нога — це надія на зрадливого радника в день твого утиску.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, — це — співати пісні серцю засмученому.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спрагнений він — водою напій ти його,
22 бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі!
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
24 Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
25 Добра звістка з далекого краю — це холодна водиця на спрагнену душу.
26 Джерело скаламучене чи зіпсутий потік — це праведний, що схиляється перед безбожним.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — неслава.
28 Людина, що стриму не має для духу свого, — це зруйноване місто без муру.