1 Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день принесе.
2 Нехай хвалить тебе хтось інший, а не твої уста, – хтось чужий, а не власний язик.
3 Важкий камінь, і не легкий пісок, але гнів нерозумного тяжчий від них обох.
4 Лютість жорстока, гнів невгамовний, але хто встоїть перед заздрістю?
5 Краще відвертий докір, ніж нещира любов.
6 Докори друга є ознакою вірності, тоді як поцілунки ворога зрадливі .
7 Ситий топченавіть стільник з медом, а для голодного навіть гірке буде солодким.
8 Як пташка, що покинула власне гніздо, так і людина, котра залишила свою місцевість.
9 Як миро і пахощі звеселяють серце, так солодкий нам друг сердечною порадою.
10 Не залишай свого друга, ані друга свого батька, і не шукай дому твого брата в день свого нещастя , бо кращий сусід, що поряд, ніж брат, котрий далеко.
11 Будь мудрий, сину мій, та радуй моє серце, і я знатиму, що відповісти тим, хто мене лихословить.
12 Розважливий бачить лихо і ховається, тоді як необачливі йдуть далі й зазнають збитків.
13 У того, хто поручився за чужинця, заберуть останню одежину, – віддадуть її в заставу за чужинця .
14 Коли хто з самого ранку голосно вихваляє свого друга, то вважатимуть, що він лихословить його.
15 Безперервне капання води з ринви в сльоту і сварлива жінка – однакові.
16 Вгамувати її, – те саме, що втримати вітер чи олію у своїй правиці, – вона обов’язково дасть про себе знати.
17 Залізо гострять залізом, а поведінку людини формує навіть погляд його друга.
18 Хто доглядає за смоківницею, їстиме її плоди, – так само, хто вірно служить своєму господарю, такий буде в пошані.
19 Як у воді відбивається обличчя до обличчя, так серце людини відображає саму людину.
20 Як ненаситні шеол і безодня, так само ненаситні й людські очі.
21 Що плавильня для срібла або горно для золота, те для людини уста тих, які хвалять її.
22 Хоча б товкти нерозумного товкачем у ступі разом із зерном, його безглуздя не відстане від нього.
23 Пильно доглядай за тваринами твого стада, і хай твоє серце буде з отарами.
24 Адже багатство не вічне; воно, як і корона – не переходить з роду в рід.
25 Коли скосиш траву, з’явиться нова зелень, і збиратимеш сіно навіть на горах, –
26 це значить, що матимеш овець для одягу, і козлів на купівлю поля;
27 матимеш також достатньо козячого молока для харчування тобі та твоїм домашнім, як і на прожиття твоїм слугам.
1 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.
2 Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Каміння — тягар, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?
5 Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.
6 Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.
7 Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке — то солодке.
8 Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.
9 Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, — ліпший сусіда близький за далекого брата!
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.
14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, — за прокляття залічується це йому.
15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива — однакове:
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе .
17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.
18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.
20 Шеол й Аваддон не наситяться, — не наситяться й очі людини.
21 Що для срібла топильна посудина, і горно — для золота, те для людини уста, які хвалять її.
22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, — не відійде від нього глупота його!
23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 будуть вівці тобі на вбрання, і козли — ціна поля,
27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.