Слова Яґура
1 Слова Аґура, сина Якея, массеянина . Слово цього мужа до Ітієла, – до Ітієла і Укала.
2 Насправді, я найнерозумніший з людей, і людського пізнання в мене немає.
3 Мудрості я не навчався і знання святих не маю.
4 Хто піднявся на небо і зійшов? Хто втримав вітер у жмені? Хто загорнув воду в одежу? Хто встановив усі межі землі? Яке Його Ім’я і яке ім’я Його Сина, – скажи , якщо знаєш?
5 Кожне Боже слово чисте; Він – щит для тих, хто шукає в Нього захисту.
6 Не додавай до Його слів нічого , аби Він не докорив тобі, і ти не став неправдомовцем.
7 Двох речей я прошу в Тебе, – не відмов мені, перш ніж я помру:
8 Віддали від мене марноту і обманливе слово; убогості і багатства не давай мені, а годуй мене за потребою щоденним хлібом.
9 Щоб, маючи достаток, я не зрікся Тебе і не сказав: Хто такий Господь? Або, збіднівши, я не почав красти і не зневажив Імені мого Бога.
10 Не оскаржуй слуги перед його господарем, щоби він тебе не прокляв, і ти не став винуватим.
11 Є нащадок, який проклинає свого батька і не благословляє своєї матері.
12 Є нащадок, який вважає себе чистим, тоді як насправді від бруду свого він не очистився.
13 Є нащадок із зарозумілим поглядом і піднятими догори повіками,
14 а є нащадок, у якого зуби, як мечі, а щелепи – як сікачі, щоби пожирати вбогих на землі та принижених серед людей.
15 У ненажерливості є дві дочки: Дай! Давай! Навіть три ненаситних, а то й чотири, які ніколи не скажуть: Досить!
16 Шеол, неплідна утроба, спрагла земля, і вогонь, який також не скаже: Досить!
17 Проте, око, що глузує з батька і не слухає матері, виклюють ворони з долини, або з’їдять орлята.
18 Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:
19 орлиних доріг у небі, зміїної дороги на скелі, дороги корабля у відкритому морі і дороги мужчини до дівчини.
20 Така ж дорога і жінки, котра чинить перелюб: вона наїлася (задовольнилась ), обтерла свої уста і каже: Я нічого поганого не вчинила.
21 Від трьох речей трясеться земля, а взагалі чотирьох вона не може переносити:
22 раба, який стає царем; нерозумного, який досхочу наїдається хліба;
23 повію , яка виходить заміж, і невільницю, яка займає місце своєї господині.
24 А ось чотири маленькі істоти на землі, які мудріші за деяких мудреців з людей:
25 мурашки – народ не сильний, але вони влітку роблять собі запаси їжі;
26 гірські кролики – слабке плем’я, проте в скелі роблять свої помешкання;
27 сарана царя не має, однак всі вирушають шеренгами;
28 павук , до якого можна доторкнутись руками, але він буває і в царських палатах.
29 І ще є три істоти, які мають легку ходу, – та навіть чотири, які величаво ступають:
30 лев, найсильніший серед звірів, – не поступиться ні перед ким;
31 кінь і козел, а також цар серед свого народу.
32 Якщо ти у своїй зарозумілості учинив безумство й знову задумав зло, то затули уста рукою,
33 бо як збивання молока дає масло, а удар в ніс спричиняє кровотечу, так само спалах гніву викликає сварку.
ЧАСТИНА П’ЯТА
Приповісті Агурові
1 Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: “Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Бо думаю , що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих…
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв’язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру:
8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: “Хто Господь?” і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім’я мого Бога.
10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
12 покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
13 покоління, — які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
15 Дві дочки в кровожерця: “Дай, дай!” Оці три не наситяться, чотири не скажуть “досить”:
16 шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже “досить” огонь!
17 Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, — нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
18 Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!..
20 Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: “Не вчинила я злого!”…
21 Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
22 під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!..
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
25 мурашки, — не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
26 борсуки, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 немає царя в сарани, — але вся вона в строї бойовім виходить;
28 павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
29 Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
30 лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
31 осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
32 Якщо ти допустився глупоти пихою, і якщо заміряєш лихе, — то руку на уста!
33 Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку”.