Псалом 143
1 Псалом Давида.
Господи, почуй мою молитву, прислухайся до мого благання й у Своїй вірності та праведності дай мені відповідь!
2 І не позивайся в суд на Свого слугу, оскільки ніхто з живих людей перед Тобою не виправдається.
3 Адже ворог переслідує мене, готовий втоптати моє життя в землю, штовхає мене в темряву, як давно померлого.
4 Слабне в мені дух мій, тривожиться в мені серце моє.
5 Я згадую дні прадавні, роздумую про всі Твої діяння, – розмірковую над ділами Твоїх рук.
6 Я простягаю до Тебе свої руки, бо моя душа прагне Тебе, як пересохла земля.
Музична пауза .7 Не затримуйся з відповіддю щодо мене, Господи, бо мій дух занепадає. Не відвертайся від мене, щоб я не уподібнився до тих, що сходять у могилу.
8 Дозволь мені на світанку відчути Твою милість, бо на Тебе я покладаюсь. Покажи мені дорогу, якою маю йти, бо до Тебе я підношу свою душу!
9 Рятуй мене від моїх ворогів, Господи, бо лиш у Тебе я знайду захист.
10 Навчи мене чинити волю Твою, бо Ти – мій Бог. Нехай Твій добрий Дух провадить мене по рівній дорозі!
11 Господи, заради Твого Імені оживи мене, – у Своїй праведності виведи мене з недолі,
12 та в Своїй милості до мене знищ моїх ворогів, – вигуби всіх моїх гнобителів, адже я – Твій слуга!
1 Давидів.
Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої — до війни!
2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!
3 Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?
4 Людина стала до пари подібна, її дні — як та тінь проминуща!
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди, доторкнися до гір, — і вони задимують!
6 Заблищи блискавицею, — і їх розпорош, пошли Свої стріли, — і їх побентеж!
7 Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,
8 що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця — правиця зрадлива!
9 Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,
10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця — правиця зрадлива,
12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки — немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!
13 Повні наші комори, — вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір’ях розплоджуються!
14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!
15 Блаженний народ, що йому так ведеться , блаженний народ, що Господь — йому Бог!