Псалом 57
1 Диригентові. На мелодію “Не погуби”. Міхтам Давида, коли сховався від Саула до печери.
2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе покладається душа моя, і в тіні Твоїх крил я перебуватиму доки не мине лихо.
3 Я кличу до Бога Всевишнього, – до Бога, Який чинить мені добро.
4 Він пошле поміч з неба і врятує мене, Він осоромить тих, що глумляться наді мною.
Музична пауза .Бог пошле Свою милість і Свою правду.
5 Я перебуваю серед левів, – лежу між тими, що дихають вогнем . Такі людські нащадки… Їхні зуби, як списи і стріли, а їхній язик – гострий меч.
6 Будь звеличений понад небеса, Боже, і над усією землею хай буде слава Твоя!
7 Вони приготували для моїх ніг капкан, пригнічують мою душу. Вони викопали переді мною яму, але самі впали туди.
Музична пауза .8 Зміцнилось моє серце, Боже, – серце моє готове, щоб співати й вигравати!
9 Пробудись, хвало моя, пробудіться, псалтирю і гусла, – Я розбуджу світанок!
10 Я прославлятиму Тебе серед людей, Господи, співатиму Тобі між народами,
11 бо велика, вище небес, милість Твоя, і вірність Твоя аж до хмар!
12 Будь звеличений понад небеса, Боже, і над усією землею хай буде слава Твоя!
1 Для дириґента хору. На спів: “Не вигуби”. Золотий псалом Давидів.
2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?
3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.
4 Від лоня ще матернього — вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, —
5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,
6 що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!
7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, —
8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов’януть вони, як трава по дорозі,
9 бодай стали , немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!
10 Поки почують тернину запалену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!
11 А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!
12 І скаже людина: “Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!”