Переселення сім’ї Елімелеха до Моаву
1 У часи правління Суддів так сталось, що в країні настав голод. Тому один чоловік із Вифлеєма Юдейського пішов разом з дружиною і двома синами, аби оселитись на полях Моаву.
2 Ім’я того чоловіка Елімелех, а ім’я його дружини – Ноемі; їхніх двох синів звали Махлон і Кілйон. Вони були ефратяни з Вифлеєма Юдейського. Отже, прибули вони на моавські поля і там поселились.
3 Незабаром Елімелех, чоловік Ноемі, помер, і вона залишилася одна зі своїми двома синами.
4 Вони взяли собі за дружин моавійок; першу звали Орпа, а другу – Рут. Вони там прожили близько десяти років.
5 Коли ж згодом обидва сини, Махлон і Кілйон, померли також, Ноемі залишилася і без обох своїх синів й без свого чоловіка.
Ноемі та Рут повертаються до Вифлеєма
6 Коли ж на моавських полях вона почула, що Господь змилосердився над Своїм народом, і дав їм хліб, то вона разом зі своїми невістками вирушила з моавських полів,
7 і, залишивши свій дім, в якому проживала з двома своїми невістками, подалась на дорогу, що провадила в Юдейський край.
8 Прощаючись , Ноемі сказала двом своїм невісткам: Йдіть, і нехай кожна з вас повернеться в дім своєї матері! Нехай Господь виявить до вас милосердя, як і ви виявляли доброту щодо померлих і до мене.
9 Нехай Господь допоможе вам, кожній зокрема, знайти притулок у домі свого чоловіка. На прощання вона поцілувала їх, але вони підняли плач і заридали.
10 Вони їй говорили: Ні, ми підемо з тобою, до твого народу!
11 Але Ноемі наполягала: Повертайтесь, донечки мої! Для чого вам іти зі мною? Хіба я ще можу народити вам синів, які стали би для вас за чоловіків?
12 Поверніться ж, мої донечки, та йдіть, адже я вже надто похилого віку, аби знову вийти заміж. І хоч би навіть я вирішила, що є ще надія, й вийшла заміж і наступної ночі була би з чоловіком та народила синів,
13 то хіба ви чекали б, доки вони повиростають? Хіба це було би розумною підставою вам не виходити заміж? Ні, донечки мої, адже мені дуже прикро на душі за вас, що мене спіткала така доля від Господа!
14 Але вони знову, ще голосніше почали плакати. Нарешті Орпа все-таки попрощалась зі своєю свекрухою, тоді як Рут ще ближче пригорнулась до неї.
15 Тоді Ноемі їй сказала: Ось твоя своячка повернулася до свого народу і до своїх богів; повернись і ти за своєю своячкою!
16 Але Рут відповіла: Не вмовляй мене, щоб я тебе залишила, й відійшла від тебе. Адже куди підеш ти, туди піду і я; де житимеш ти, там і я проживатиму. Твій народ стане моїм народом, і твій Бог буде моїм Богом!
17 Де помреш ти, там помру і я, і там буду похована. І що би Господь не учинив зі мною, одна лише смерть розлучить мене з тобою!
18 Зрозумівши, що та наполягає на тому, щоб іти з нею, Ноемі перестала її вмовляти.
19 Так і йшли вони удвох, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. Коли ж вони ввійшли у Вифлеєм, сталося щось несподіване , – все місто про них загомоніло: Невже це Ноемі?
20 А вона їм говорила: Не називайте мене Ноемі, а називайте мене Марою , адже велику гіркоту визначив для мене Всемогутній.
21 Я пішла звідти багатою, але Господь повернув мене з порожніми руками . Тож навіщо називати мене Ноемі? Адже Господь упокорив мене, і Всемогутній завдав мені лихо .
22 Отже, повернулась Ноемі з моавських полів, а з нею її невістка, моавійка Рут. Вони прибули у Вифлеєм на початку жнив ячменю.
Ноомі та Рут
1 І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його.
2 А ім’я тому чоловікові Елімелех, а ім’я жінці його Ноомі; і ім’я двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.
3 І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини.
4 І взяли вони собі за жінок моавітянок, — ім’я одній Орпа, а ім’я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.
6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба.
7 І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.
8 І сказала Ноомі до двох своїх невісток: “Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.
9 Нехай Господь дасть вам, — і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа!” І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.
10 І вони сказали до неї: “Ні , — з тобою ми вернемось до народу твого!”
11 А Ноомі сказала: “Вертайтеся, дочки мої, — чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
12 Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —
13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв’язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене”.
14 І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї.
15 І сказала Ноомі: “Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, — вернися й ти за зовицею своєю!”
16 А Рут відказала: “Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.
17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою”.
18 І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: “Чи це Ноомі?”
20 А вона сказала їм: “Не кличте мене: Ноомі, — кличте мене: Мара , бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.
21 Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?”
22 І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.