Наречена:
1 Я – шаронська троянда, я лілія долин.
Наречений:
2 Справді, як лілія поміж терниною, так моя подруга серед дівчат.
Наречена:
3 Як яблуня поміж лісовими деревами, так мій коханий серед інших юнаків. У його тіні я бажала би перебувати, бо його плоди солодкі для мене.
4 Він впровадив мене у бенкетні покої, а його стяг наді мною – любов.
5 Підживіть мене виноградними тістечками, освіжіть мене яблуками, – адже я знемагаю від кохання.
6 Його лівиця під моєю головою, а своєю правицею він мене обіймає.
7 Я благаю вас, дочки єрусалимські, сарнами і польовими ланями, аби ви не злякали і не розбудили любові, доки вона сама не забажає…
8 Прислухайтесь , – це кроки мого коханого… Ось він іде, стрибає по горах, перескакує пагорби.
9 Мій коханий подібний до газелі чи до молодого оленя. Ось він вже стоїть за нашою стіною, вдивляється у вікно, зазирає крізь віконні грати.
10 Мій коханий заговорив до мене й сказав:
Наречений: Встань, моя подруженько, – вийди, моя красуне!
11 Подивись : зима минула, дощі скінчились, прошуміли, –
12 квіти з’явилися на землі, настала пора пташиних пісень , – почувся в наших краях голос горлиці…
13 Дозрівають ранні плоди смоківниці, – розцвітаючи, виноградна лоза розповсюджує пахощі… Встань, моя подруженько, – моя красуне, іди до мене!
14 Голубко моя в скелястих щілинах, у сховищах скелі! Дозволь мені глянути на твоє личко, – дай мені почути твій голос! Адже твій голос солодкий, і личко твоє вродливе.
15 Половіть нам лисиць та маленьких лисенят, які нищать виноградники, адже наші виноградники у цвіті.
Наречена:
16 Мій коханий належить мені, а я належу йому – тому, котрий пасе поміж ліліями.
17 Поки день дихне холодочком і втечуть тіні, повернись, мій коханий, перетворись на газель або на молодого оленя в ущелинах поміж горами.
Глибоке взаємне кохання
1 “Я — саронська троянда, я долинна лілея!
2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!”
3 “Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, — його тіні жадала й сиділа я в ній , і його плід для мого піднебіння солодкий!
4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною — кохання!
5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, — бо я хвора з кохання!
6 Ліва рука його — під головою моєю, правиця ж його — пригортає мене!..
7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, — щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!”…
8 “Голос мого коханого!.. Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує…
9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати…
10 Мій коханий озвався й промовив до мене: “Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!”
14 “Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, — дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!”
15 “Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші — у цвіті!
16 Мій коханий — він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, — вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!”