1 Вернися, вернися, Суламітко! Повернися, повернися, дозволь нам на тебе надивитись!
Наречений: Для чого дивитись на Суламітку, немов на військовий хоровод?
2 Які ж чудові твої ніжки в сандалях, князівно! Округлість твоїх клубів як півкола, майстерно виготовлені руками митця.
3 Твоє лоно, наче круглоточена чаша, в якій не забракне пахучого вина. Твій стан – це сніп пшениці у колі лілій.
4 Твої груди, як двоє оленяток, – наче двійнятка сарни.
5 Твоя шия, наче вежа зі слонової кості; а твої очі, як ті озера в Хешбоні, що при брамі Батраббім . Твій ніс, як ліванська вежа, що ніби дивиться в бік Дамаска.
6 Твоя голівка, наче гора Кармель, а зачіска на твоїй голові подібна до багряниці, – цар полонений твоїм волоссям.
7 Яка ж ти красуня, і якою бажаною є твоя любов з твоїми насолодами!
8 Своїм станом ти подібна до пальми, а твої груди – до грон винограду.
9 І я подумав: Ось вилізу на пальму, схоплюся за її віття. Нехай же твої груди стануть для мене гронами винограду, твоє дихання буде ароматом яблук,
10 а слова твоїх уст, як добірне вино, що тече прямо до коханого, зволожуючи його уста й пробуджуючи від сну.
Наречена:
11 Я бажана моєму коханому, а він відчуває потяг до мене.
12 Ходи, мій коханий, підемо на поле, й переночуємо в селах .
13 Зранку підемо до виноградників, – побачимо, чи вже розпускається виноград, чи з’являються на виноградних лозах квіточки, чи зацвіли гранатові дерева. Там я обдарую тебе своїм коханням.
14 Ти відчуєш аромат мандраґорів, бо біля наших дверей лежать усякі найкращі плоди, як нові, так і минулорічні, які, мій коханий, я зберегла для тебе.
Іще про красу молодої
1 “Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе надивимось!” “Чого вам дивитися на Суламітку, немовби на танець військовий?”
2 “Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя ! Заокруглення стегон твоїх — мов намисто, руками мистецькими виточене!
3 Твоє лоно — немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт — сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4 Два перса твої — немов двоє сарняток близнят!
5 Твоя шия — як башта із кости слонової, твої очі — озерця в Хешбоні при брамі того Бат‑Рабіму, в тебе ніс — немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
6 Голівка твоя на тобі — мов Кармел, а коса на голівці твоїй — немов пурпур, — полонений цар тими кучерями!
7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса — до грон виноградних!
9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, — і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого — як яблука!”…
Молода кличе молодого
10 “А уста твої — як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
11 Я належу своєму коханому, а його пожадання — до мене!
12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
13 Устанемо рано, й ходім у сади‑виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?.. Там кохання своє тобі дам!
14 Видадуть пах мандрагори , при наших же входах — всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!”