1 О, якби ж ти був моїм братом, годованим грудьми моєї матері! Зустрінувши тебе на вулиці, я могла би тебе цілувати, і ніхто мене за це не ганьбив би.
2 Я повела б тебе, – привела би тебе до дому моєї матері, котра мене виховала . Я би тебе поїла приправленим ароматним вином, соком моїх гранатових яблук…
3 І от, його ліва рука під моєю головою, а своєю правою він мене обіймає…
4 Я благаю вас, єрусалимські дівчата, не злякайте й не будіть любові, доки вона того не побажає.
Дівчата:
5 Хто вона та, котра йде від пустелі, спираючись на свого коханого?
Наречений: Я тебе розбудив під яблунею, – там, де відбулось твоє зачаття в лоні твоєї матері, – де тебе зачала та, яка тебе народила.
Наречена:
6 Поклади мене печаткою на своєму серці, як перстень на свою руку, адже любов міцна, як смерть, – ревнощі непереможні, як шеол. Її жар – це жар вогню, полум’я Господнє.
7 Навіть великі води не спроможні загасити любові, й жодні ріки не здатні її затопити. Якби хтось хотів віддати за любов усі свої скарби, то він з презирством був би відкинутий.
Брати нареченої:
8 Є в нас менша сестричка, яка ще не має грудей. Що нам робити з нашою сестрою того дня, коли прийдуть старости її сватати?
9 Якби вона була стіною, то ми збудували б на ній срібні башти, а коли б вона була брамою, то обклали б її кедровими дошками…
Наречена:
10 Я – стіна, і мої груди, наче башти, тому я в його очах, як та, котра знайшла спокій і щастя.
11 Соломон у Ваалгамоні мав виноградник. Той виноградник він віддав сторожам-орендарям, кожен з яких мав приносити за його плоди тисячу срібняків.
12 Але я маю свій власний виноградник, який належить мені. Тож бери, Соломоне, ту тисячу собі, а двісті нехай візьмуть ті, котрі стережуть його плоди.
Наречений:
13 О, ти, котра мешкаєш у садах, серед друзів, які слухають твій голос, – дозволь же і мені тебе почути.
Наречена:
14 Поспіши, мій коханий, – біжи як сарна, чи як молодий олень по ароматних горах!‥
Вічна взаємна любов молодого й молодої
1 “О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, — і ніхто мені не докоряв би!
2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
3 Ліва рука його — під головою моєю, правиця ж його — пригортає мене!..
4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!”
5 “Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, — там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!”
6 “Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, — його жар — жар огню, воно полум’я Господа!
7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!”…
8 “Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще . Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її? —
9 Якщо вона мур, — забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладемо кедровою дошкою їх”…
10 “Я мур, мої ж перса — як башти, — тоді я була в його очах, мов та, яка спокій провадить”…
11 “Виноградника мав Соломон у Баал‑Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, — щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду — дві сотні!
13 О ти, що сидиш у садках, — друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!”
14 “Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!”