Шукайте Господа, доки не прийшов День Господень
1 Зберіться й усвідомте, безсоромні народи,
2 перше ніж здійсниться заплановане, – день пролетить як полова від вітру, – доки не прийшов на вас День Господнього обурення, і не запалав на вас Господній гнів!
3 Шукайте Господа, усі покірні люди землі, які виконують Його Закон! Шукайте справедливості, досягайте покірливості, – може, ви будете захищені в День Господнього гніву.
Горе филистимцям
4 Тому що Газа буде залишена, Ашкелон – спустошений; з Ашдода серед білого дня повикидають його мешканців, а Екрон взагалі буде викорінений.
5 Горе вам, керитейці, – народе поморського краю! Проти вас, филистимці, мешканці ханаанської землі, спрямовані слова Господа: Я знищу вас так, що не залишиться жодного живого.
6 І стане помор’я пасовиськом, де мешкатимуть пастухи і будуть кошари для отар.
7 Поморський край дістанеться залишку покоління Юди. Там вони пастимуть отари, а вечорами відпочиватимуть в ашкелонських будинках. Там їх відвідає Господь, їхній Бог, і відновить їхній добробут.
Горе Моаву та Аммону
8 Я чув наругу з боку Моаву і глузування аммонійців, котрі знущались з Мого народу й підносились над їхніми кордонами.
9 А тому, як Я живий, – говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю, – так Моав перетвориться на Содом, а край Аммона – на Гоморру. Їхня місцевість заросте терниною, перетвориться в солончаки навіки. Для залишку Мого народу вони стануть здобиччю, – уцілілі з Мого народу їх успадкують.
10 Станеться з ними так через їхню гордість, позаяк глузували й підносились над народом Господа Саваота.
11 Господь виявить супроти них Свою грізну силу і знищить усіх ідолів-богів землі. Тоді Йому поклоняться всі острови народів, – кожен зі свого місця.
Горе ефіоплянам
12 А ви, ефіопляни, поляжете від Мого меча.
Горе Ассирії
13 Він простягне Свою руку проти півночі, й знищить Ассирію, перетворивши Ніневію на руїну й безводну пустелю.
14 На її просторах відпочиватимуть отари та всі польові звірі. Сичі й сови житимуть на її капітелях, а ночами з вікон лунатимуть різні голоси; шматки сухої глини і каміння лежатимуть на порозі, стирчатимуть уламки кедрових дошок.
15 Отак буде з веселим у минулому містом, яке почувало себе безпечно, і само себе переконувало: Тільки я, і немає іншого! Якою ж руїною воно стало, – лігвищем для звірів! Кожен, хто проходитиме повз нього, засвище й махне рукою…
Суд над народами
1 Посоромтеся та застидайтесь, народе без сорому,
2 поки народиться установлене, — мине день, як полова! — поки не прийде на вас лютість гніву Господнього, поки не прийде на вас день Господнього гніву!
3 Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його! Шукайте правди, шукайте смирення, — може, будете сховані ви в день Господнього гніву!
4 Бо покинута буде Азза, а Ашкелон опустошенням стане , Ашдод — опівдня його виженуть, а Екрон буде вирваний.
5 Горе мешканцям довкілля морського, народові критському! Слово Господнє на вас, хананеї, краю филистимлян, — Я тебе вигублю так , що не буде мешканця!
6 І буде довкілля морське пасовищами, повними ям пастухів та кошар для отари,
7 і буде оце побережжя останкові дому Юдиного, на них пасти будуть, у домах Ашкелону ввечері будуть лягати, бо їх відвідає Господь, їхній Бог, і Він їхню долю приверне.
8 Чув Я ганьбу Моавову й образи Аммонових синів, які ображали народ Мій і чванилися над границею їхньою.
9 Тому — як живий Я! — говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, — стане Моав як Содом, а Аммонові сини — як Гоморра: землею тернини, і солончаком, і навіки спустошенням! Пограбує їх решта народу Мого, а залишок люду Мого їх посяде.
10 Оце їм за їхню пиху, бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота.
11 Господь буде грізний проти них, бо Він знищить всіх богів землі, і вклонятися будуть Йому кожен з місця свого, усі острови тих народів.
12 Також ви, етіопляни, побиті мечем Моїм будете.
13 І на північ простягне Він руку Свою, та й погубить Ашшура, і Ніневію учинить спустошенням, суходолом, мов ту пустелю.
14 І будуть лежати серед неї стада, усяка польова звірина, і пелікан, і їжак будуть ночувати на мистецьких прикрасах її, сова буде кричати в вікні, на порозі ворона, бо віддерто кедрину його.
15 Оце оте радісне місто, що безпечно живе, що говорить у серці своєму: “Я, — і немає вже більше нікого !” Як стало воно опустошенням, леговищем для звірини! Кожен, хто буде проходить повз нього, засвище, своєю рукою махне!