Бажання Давида побудувати Храм Господа та Божа відповідь на це
1 Якось, коли Давид замешкав у своєму палаці, то він промовив до пророка Натана: Ось я живу в палаці з кедрового дерева, а Ковчег Господнього Заповіту під Наметом.
2 А Натан відповів Давидові: Все, що в тебе на серці, роби, адже з тобою Бог.
3 Але тієї самої ночі сталося так, що до Натана було Господнє слово такого змісту:
4 Іди та передай Моєму слузі Давидові, що сказав Господь: Не ти будуватимеш Мені Храм, щоб Я в ньому перебував!
5 Адже Я не мешкав у Храмі з того дня, коли Я вивів Ізраїль, і до сьогодні, але Я переходив з намету в намет, і з одного Святилища в інше .
6 Хіба Я, мандруючи з усім Ізраїлем, будь-коли сказав хоча б одному із суддів Ізраїлю, яким Я доручав опікуватись Моїм народом, докоряючи: Чому ви досі не збудували Мені Храму з кедрового дерева?!
7 Тож тепер скажи Моєму слузі Давиду, що говорить Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, від отари, аби ти був володарем над Моїм народом, – над Ізраїлем.
8 Я був з тобою скрізь, де ти лише ходив; Я знищив перед тобою всіх твоїх ворогів, і зробив твоє ім’я славним, подібно до інших славнозвісних імен на землі.
9 Я визначив місце для Мого народу, Ізраїлю, і посадив його так, що він безпечно тут проживатиме. Його більше вже не гнобитимуть злочинці й більше не будуть принижувати його, як було раніше, –
10 з того часу, як Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем, упокорюючи усіх його ворогів. Я провіщаю тобі, що Господь збудує твій дім .
11 А коли сповниться твій вік, і ти приєднаєшся до своїх батьків, то Я підійму після тебе на престол твого нащадка, – одного з твоїх синів; Я зміцню його царство, й
12 він збудує Мені Храм, і Я утверджу його престол навіки.
13 Я буду йому Батьком, а він буде Мені сином; і не відніму від нього Своєї прихильності, як Я відняв від того, котрий був перед тобою.
14 Я поставлю його (нащадка ) в Моєму Храмі, як і в Моєму царстві навіки; так само і його трон буде утверджений навіки!
15 Усі ці слова і все це видіння Натан переказав Давидові.
Молитва царя Давида
16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і сказав: Хто я такий, Господи Боже, і чим вирізняється моя родина, що Ти мене аж досі провадив?
17 Але й цього для Тебе, Боже, було недостатньо, тому Ти ще дав обітницю для роду Твого слуги на далеке майбутнє; Ти, Господи Боже, вшанував мене, давши можливість зазирнути в майбутнє людства.
18 Чим може віддячити Тобі Давид за таку пошану до Свого слуги? Адже Ти знаєш Свого слугу!
19 Господи, задля Свого слуги, і за Своєю волею Ти вчинив усі ті великі справи, аби стала відомою всім Твоя велич.
20 Господи, немає рівного Тобі, і крім Тебе, немає Бога, в усьому тому, що ми чули на власні вуха.
21 Який інший народ на землі зрівняється з Твоїм, Ізраїльським народом, задля якого Бог прийшов, аби його Собі викупити, учинивши його Своїм народом, і прославивши тим Своє велике та страшне Ім’я?! Ти проганяв цілі народи перед Своїм народом, якого Ти викупив з Єгипту.
22 Ти учинив Ізраїльський народ Своїм народом навіки, і Ти, Господи, став їхнім Богом.
23 Тому тепер, Господи, те слово, яке Ти сказав про Свого слугу і про його рід, нехай стане непорушним навіки; тож учини, як Ти сказав!
24 Отже, нехай Твоє Ім’я увічниться і звеличується повіки, щоб люди говорили: Господь Саваот, Бог Ізраїлю, – Він є Богом над Ізраїлем, тоді й рід Давида, Твого слуги, стоятиме непорушно перед Тобою!
25 Оскільки Ти, мій Боже, оголосив Твоєму слузі, що збудуєш його рід, тому-то Твій слуга відважився саме так помолитися перед Тобою.
26 Отже, Господи, Ти є єдиним Богом і пообіцяв Своєму слузі всі ці добродійства!
27 Тепер же Ти милостиво почни благословляти дім Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою, адже, якщо Ти, Господи, поблагословиш, то він буде благословенним навіки!
1 І сталося, коли Давид поселився у своєму домі, то сказав Давид пророкові Натанові: Ось я живу в кедровому домі, а ковчег Господнього завіту під покриттям зі шкір. 2 А Натан відповів Давидові: Чини все, що в тебе на душі, бо Бог з тобою.
3 І сталося тієї ночі, що до Натана було Господнє слово, яке свідчило: 4 Іди і скажи Давидові, Моєму рабові: Так сказав Господь: Ти не будуватимеш Мені дім, щоб Мені в ньому жити! 5 Адже Я не жив у домі з того дня, в який Я вивів Ізраїль, аж до цього дня, — Я був у наметі й під покривалом. 6 Усюди, де Я проходив у всьому Ізраїлі, хіба коли-небудь сказав Я хоч одному з племен Ізраїля, який поставлений пасти Мій народ, докоряючи: Ви не збудували Мені кедрового дому!? 7 Тож тепер так скажеш Моєму рабові Давиду: Так говорить Господь Вседержитель: Я взяв тебе зі стад з-посеред пастухів, щоби ти був вождем над Моїм народом Ізраїлем. 8 І Я був з тобою в усьому, куди ти ходив, і Я знищив усіх твоїх ворогів з-перед тебе, і зробив Я тобі ім’я за іменем славних, які на землі. 9 Я визначу місце для Мого народу, Ізраїля, і насаджу його, і він проживатиме сам, і більше не матиме турбот, і несправедливість не продовжуватиме принижувати його, як від початку. 10 Від днів, в які Я настановив суддів над Моїм народом Ізраїлем, Я впокорив усіх твоїх ворогів.
Я звеличу тебе, і Господь збудує тобі дім, 11 і буде, коли завершаться твої дні, і ти заснеш із твоїми батьками, то підніму твого нащадка після тебе, того , який буде з твого лона, і він приготує твоє царство. 12 Саме він збудує Мені дім, а Я встановлю його престол навіки. 13 Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина. І не відійму від нього Свого милосердя, як Я відняв від тих, які були перед тобою. 14 І запевню його в Моєму домі й у його царстві навіки, і його престол буде встановлений навіки! 15 Згідно з усіма цими словами і з усім цим видінням, — так сказав Натан Давидові.
16 І цар Давид прийшов, сів перед Господом і сказав: Хто я, Господи Боже, і хто мій дім, що Ти мене полюбив навіки? 17 І цього було замало для Тебе, Боже, і Ти сказав про дім Твого раба здалека, і Ти поглянув на мене, наче поглядом чоловіка, і Ти мене підняв, Господи Боже. 18 Що ще зробить Тобі Давид, аби прославити? Ти ж знаєш Твого раба! 19 За Твоїм серцем Ти вчинив усю велич. 20 Господи, немає подібного до Тебе, і немає, за винятком Тебе, у всьому, що ми почули нашими вухами. 21 І на землі немає ще такого народу, як Твій народ Ізраїль, якого Бог вів, щоб викупити Собі народ, поставити Собі велике і славне Ім’я, вигнати народи з-перед Твого народу, який Ти викупив з Єгипту. 22 І Ти зробив Твій народ Ізраїль Собі народом навіки, і Ти, Господи, їм за Бога.
23 Тепер же, Господи, слово Твоє, яке Ти сказав Твоєму рабові й про його дім, нехай буде вірним навіки, — 24 тим, які говорять, Господи, Господи Вседержителю, Боже Ізраїля, і дім Давида, Твого раба нехай міцно стоїть перед Тобою. 25 Адже Ти, Господи, відкрив вухо Твого раба, щоб йому збудувати дім. Через це Твій раб знайшов сміливість помолитися у Твоїй присутності. 26 Тепер же, Господи, Ти Сам є Богом і сказав це добро про Твого раба. 27 Тепер почни благословляти дім Твого раба, щоб він був навіки перед Тобою. Адже Ти, Господи, поблагословив, тож поблагослови навіки!