Старість Давида
1 Цар Давид постарів, досягнув похилого віку. Його вкривали ковдрами, але він не міг зігрітись.
2 Тому його слуги сказали йому: Нехай би пошукали нашому володареві, царю, молоду дівчину, яка царя доглядала би, прислуговувала йому, лежала біля нього в постелі, зігріваючи тілом нашого володаря, царя.
3 Тож шукали гарну дівчину в усіх околицях Ізраїлю, і коли знайшли Авішаґу, шунамійку, то привели її до царя.
4 Ця дівчина була дуже вродливою. Вона доглядала царя, й прислуговувала йому, проте цар не мав з нею інтимних стосунків.
Задум Адонії стати царем
5 Тим часом Адонія, син Хаґґіти, загордився, заявляючи: Я буду царем! Він завів собі колісниці й вершників, підібрав п’ятдесят чоловіків, котрі бігли попереду нього.
6 Проте його батько Давид ніколи йому не дорікнув йне спитав: Навіщо ти все це робиш? Він народився йому після Авесалома і був дуже вродливим.
7 Адонія ж був у змові з Йоавом, сином Церуї, та зі священиком Авіятаром, котрі підтримували Адонію.
8 Натомість священик Садок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шімей, Реї та інші лицарі Давида не підтримували Адонію.
9 Одного разу Адонія приніс біля каменя Зохелет (Слизького Каменя ), що неподалік джерела Ен-Роґел, у жертву овець, волів та вгодованих телят, і запросив на це свято всіх своїх братів, царських синів, та всіх придворних царя з племені Юди.
10 А пророка Натана, Бенаю , лицарів Давида та свого брата Соломона він не покликав.
Помазання Соломона на царство
11 Тому Натан звернувся до Вірсавії, матері Соломона, з такими словами: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґіти, оголосив себе царем без відома нашого володаря Давида?
12 Отже, я тобі раджу: рятуй своє життя і життя свого сина Соломона.
13 Йди негайно до царя Давида та скажи йому: Мій володарю, царю! Хіба ти не присягав твоїй слугині, говорячи: Твій син Соломон стане царем після мене, саме він сяде на моєму троні? Як же так, що Адонія став царем?
14 А в той час, коли ти ще розмовлятимеш з царем, я ввійду за тобою і підтверджу твої слова.
15 Тож Вірсавія ввійшла в царські покої, – цар у той час був дуже немічним, і йому прислуговувала шунамійка Авішаґа.
16 Коли Вірсавія схилилась й вклонилася цареві, то цар запитав: Що ти хочеш?
17 Вона ж йому відповіла: Володарю мій, царю! Адже ти присягався твоїй слугині Господом, твоїм Богом, що мій син Соломон стане царем після тебе, і що він займе твій трон!?
18 Тим часом як став царем Адонія, без твого, мій володарю, царю, відома!
19 Він приніс у жертву волів, овець, вгодованих телят, запросивши на святкування усіх царських синів, священика Авіятара та начальника твоїх військ Йоава, а твого слугу Соломона не покликав.
20 Тепер же на тебе, мій володарю, царю, звернені очі всього Ізраїлю, аби ти їм оголосив, хто після тебе має сісти на троні мого володаря, царя!
21 Адже може статися так: як тільки мій володар, цар, відійде до своїх батьків, то мене та мого сина Соломона визнають злочинцями…
22 І от, коли вона ще розмовляла з царем, прибув пророк Натан.
23 І повідомили цареві, говорячи: Ось прийшов пророк Натан! Отже, він увійшов до царя і долілиць вклонився перед царем.
24 Натан сказав: Мій володарю, царю, хіба ти так вирішив, що Адонія стане царем після тебе, і сяде на твоєму престолі?
25 Адже він сьогодні зійшов у долину , й приніс у жертву багато волів, вгодованих телят і чимало овець. Він запросив усіх царських синів, начальників війська та священика Авіятара; зараз вони їдять і п’ють разом з ним, вигукуючи: Нехай живе цар Адонія!
26 Тоді як мене, твого слугу, священика Садока, Бенаю, сина Єгояди, й твого слугу Соломона він не запросив.
27 Невже все це відбувається за наказом мого володаря, царя, і ти не повідомив свого слугу, хто сяде після тебе на троні мого володаря, царя?
28 Відповідаючи, цар Давид сказав: Покличте до мене Вірсавію. І коли вона ввійшла до царя і стала перед ним,
29 цар присягнув, запевняючи: Як живий Господь, Який рятував моє життя від усякого лиха,
30 повторюю: як я присягнув тобі Господом, Богом Ізраїлю, говорячи, що твій син Соломон стане царем після мене, й що він зійде на мій престол замість мене, так я і вчиню сьогодні.
31 Вірсавія схилилась долілиць, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, повіки!
32 Тоді цар Давид наказав: Покличте до мене священика Садока, пророка Натана та Бенаю, сина Єгояди. І коли вони стали перед царем,
33 цар дав їм такий наказ: Візьміть із собою слуг (охоронців ) вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого мула і запровадьте його до Гіхону .
34 Там священик Садок і пророк Натан нехай помажуть його царем над Ізраїлем, після чого засурміть у ріг, і всі проголосіть: Нехай живе цар Соломон!
35 Повертаючись, ви будете йти за ним, а він прийде й сяде на моєму троні. Так він стане царем замість мене, адже я заповідаю, аби він був правителем над Ізраїлем і над Юдою.
36 Відповідаючи, Беная, син Єгояди, сказав цареві: Амінь! Нехай це затвердить Господь, Бог мого володаря, царя!
37 Так, як Господь був з моїм володарем, царем, так нехай буде із Соломоном, і нехай Він піднесе його трон понад трон мого володаря, царя Давида!
38 Після цього священик Садок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці та пелетійці пішли, й посадили Соломона на мула царя Давида, й привезли його в Гіхон.
39 Священик Садок узяв ріг з єлеєм помазання із Намету , і помазав Соломона. Далі затрубив ріг, і весь присутній люд проголосив: Нехай живе цар Соломон!
40 Цар їхав , а весь народ йшов за ним; люди грали на сопілках, під радісні вигуки народу, так що від їхнього голосу здригалась земля.
Милість Соломона до Адонії
41 Ці радісні вигуки почув Адонія і всі, котрі були ним запрошені, бо якраз вони закінчили бенкетувати. Почув звук рога також Йоав і запитав: Що може означати така голосна метушня у місті?
42 І коли він ще говорив, прийшов, син священика Авіятара, Йонатан. Адонія сказав: Заходь, адже ти порядна людина й приносиш добрі новини!
43 Відповідаючи, Йонатан сказав Адонії: Справа в тому, що наш володар, цар Давид, поставив царем Соломона.
44 Цар відправив з ним священика Садока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, разом з керетійцями та пелетійцями, які посадили його на мула царя.
45 Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя біля Гіхону; повертались звідти з вигуками радості всього міста, – цей галас, напевно, чули й ви.
46 Так що Соломон уже зійшов на царський трон,
47 а царські сановники вже приходили привітати нашого володаря, царя Давида, проголошуючи: Нехай твій Бог учинить ім’я Соломона славнішим понад твоє ім’я, і нехай підвищить його престол понад твій престол! І цар вклонився на своєму ліжку.
48 Після цього цар сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні учинив так, що один з моїх синів зійшов на мій престол, і мої очі це побачили!
49 Почувши це, запрошені Адонієм гості злякались; вони встали, й кожен пішов своєю дорогою.
50 Адонія ж зі страху перед Соломоном також устав і поспіхом вхопився за роги жертовника.
51 Коли Соломонові повідомили, мовляв: Злякавшись царя Соломона, Адонія тримається за роги жертовника, повторюючи: Нехай присягнеться мені сьогодні цар Соломон, що не стратить свого слугу мечем! –
52 то Соломон сказав: Якщо він буде себе вести як порядна людина, то жоден його волосок не впаде з його голови! Але якщо в ньому виявиться підступ, то він помре!
53 Отже, цар Соломон послав за ним , і його взяли від жертовника. І коли він прийшов до царя Соломона, то вклонився царю, а Соломон сказав йому: Йди до свого дому!
1 Цар Давид став старим, досягнувши похилого віку, і його одягали в теплий одяг, та він не міг зігрітися. 2 Тож його слуги сказали: Хай пошукають нашому володареві-царю молоду дівчину, і нехай прислуговує цареві, грітиме та спатиме з ним, і наш володар-цар зігріється. 3 Тож шукали гарну молоду дівчину в усій країні Ізраїля і знайшли Авісаку, соманітянку, і привели її до царя. 4 А дівчина була дуже вродливою. Вона гріла царя і йому прислуговувала, та цар її не пізнав.
5 У той час Адонія, син Анґіти, почав звеличуватися, заявляючи: Я царюватиму! І він зробив собі колісниці, взяв коней і п’ятдесят мужів, щоби бігли перед ним. 6 Та його батько ніколи не перешкоджав йому і не запитав: Навіщо ти це вчинив? А він був дуже гарний з вигляду, — його народила мати після Авесалома. 7 І його дії були погоджені з Йоавом, сином Саруї, і зі священиком Авіятаром, — вони підтримували Адонію. 8 А священик Садок, Ванея, син Йодая, пророк Натан, Семеї, Риї і витязі Давида не були з Адонією.
9 Якось Адонія приніс у жертву овець, телят і ягнят біля каменя Зоелета, що був поблизу джерела Роґила, і запросив усіх своїх братів та всіх мужів Юди, слуг царя. 10 А пророка Натана, Ванею, витязів і свого брата Соломона він не покликав.
11 Тож Натан звернувся до Вирсавії, матері Соломона, кажучи: Хіба ти не чула, що зацарював Адонія, син Анґіти, а наш володар Давид не знає про це . 12 Тепер же іди, я допоможу тобі, — і врятуєш свою душу та душу свого сина Соломона. 13 Давай, увійди до царя Давида і звернешся до нього, промовляючи: Мій володарю-царю, хіба ти не поклявся твоїй рабині, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, він сидітиме на моєму троні! Як же це, що зацарював Адонія? 14 І ось, коли ти ще говоритимеш там із царем, я ввійду після тебе і договорю твої слова.
15 І Вирсавія ввійшла до царя в кімнату, а цар був дуже старий, і Авісака, соманітянка, прислуговувала цареві. 16 Вирсавія схилилася і поклонилася цареві. А цар запитав: Що тобі є? 17 Вона ж відповіла: Володарю мій, царю, ти поклявся твоїй рабині Господом, Богом твоїм, кажучи: Твій син Соломон царюватиме після мене, і він сяде на мій трон! 18 І ось тепер зацарював Адоній, а ти, мій володарю-царю, не знаєш про це ! 19 Він приніс у жертву телят, ягнят і багато овець, він покликав усіх синів царя, священика Авіятара і володаря війська Йоава, але не покликав твого раба Соломона! 20 А ти, мій володарю-царю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб сповістити їм, хто сидітиме на престолі мого володаря-царя після нього! 21 І станеться, як тільки засне мій володар-цар зі своїми батьками, то я і мій син Соломон будемо грішними.
22 І ось, коли вона ще говорила із царем, прийшов пророк Натан. 23 І цареві сповістили: Ось пророк Натан! І він увійшов перед царя і вклонився цареві — перед ним до землі. 24 І сказав Натан: Мій володарю-царю, чи ти говорив: Адонія царюватиме після мене, і він сяде на моєму престолі? 25 Бо він сьогодні зійшов і приніс у жертву телят, ягнят і багато овець. Він покликав усіх синів царя, володарів війська і священика Авіятара, і ось вони їдять та п’ють перед ним, і сказали: Нехай живе цар Адонія! 26 А мене самого, твого раба, священика Садока, Ванею, сина Йодая, і твого раба Соломона він не покликав. 27 Чи це слово вийшло від мого володаря-царя? І ти не об’явив своєму рабові, хто сяде на престолі мого володаря-царя після нього?
28 І відповів Давид, кажучи: Покличте до мене Вирсавію. І вона ввійшла до царя, і стала перед ним. 29 І поклявся цар, запевняючи: Нехай живе Господь, Який спас мою душу з усього пригнічення, 30 бо так, як поклявся я тобі Господом, Богом Ізраїля, кажучи: Що твій син Соломон царюватиме після мене, і він сидітиме на моєму престолі замість мене, так учиню я в цей день. 31 І схилилася Вирсавія обличчям до землі, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, навіки!
32 І сказав цар Давид: Покличте мені священика Садока, пророка Натана і Ванею, сина Йодая. І вони ввійшли перед царя. 33 І сказав їм цар: Візьміть із собою рабів вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на моє осля і відведіть його в Ґіон, 34 а там священик Садок і пророк Натан хай помажуть його на царя над Ізраїлем! І затрубите в роги, і скажете: Нехай живе цар Соломон! 35 І він сяде на моєму престолі, і він царюватиме замість мене, і я заповів, щоб він був проводирем над Ізраїлем і Юдою. 36 І відповів Ванея, син Йодая, цареві, кажучи: Нехай буде. Нехай це потвердить Господь, Бог мого володаря-царя! 37 Так, як Господь був з моїм володарем-царем, так нехай буде із Соломоном і нехай звеличить його престол вище престолу мого володаря, царя Давида!
38 І зійшов священик Садок, пророк Натан, Ванея, син Йодая, хереттійці та фелеттійці, і посадили Соломона на осла царя Давида, і повели його в Ґіон. 39 Священик Садок узяв ріг олії з намету і помазав Соломона, і затрубив рогом! А весь народ промовив: Нехай живе цар Соломон! 40 І весь народ пішов за ним, вони танцювали в групах і раділи великою радістю, і земля розступилася через їхній голос.
41 І почув Адонія і всі, покликані ним, і вони закінчили їсти. А він почув звук рога, і запитав: Що це за звуки, чому місто шумить? 42 Коли він ще говорив, аж ось прийшов Йонатан, син священика Авіятара. А Адоній сказав: Увійди, бо ти є сильним чоловіком, і звіщаєш добро! 43 І відповів Йонатан, кажучи: І справді наш володар, цар Давид, настановив Соломона царем. 44 Цар послав з ним священика Садока, пророка Натана, Ванею, сина Йодая, хереттійців та фелеттійців, і вони посадили його на осла царя. 45 Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя в Ґіоні, і пішли звідти, радіючи, а місто зашуміло. Це — голос, який ви почули. 46 І Соломон сів на царському престолі, 47 і ввійшли раби царя поблагословити нашого володаря-царя Давида, проголошуючи: Нехай Бог прославить ім’я Соломона, твого сина, понад твоїм ім’ям, і нехай прославить його престол понад твій престол! І цар поклонився на своєму ліжку. 48 І так сказав цар: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який сьогодні дозволив, щоб один з моїх нащадків сів на мій престол, і мої очі те бачать!
49 І жахнулися та перелякалися всі покликані Адонії, і кожний пішов своєю дорогою. 50 Адонію ж охопив страх перед Соломоном, і він устав, пішов і схопився за роги жертовника. 51 І Соломонові сповістили про те , доповідаючи: Ось Адонія перелякався царя Соломона і тримається за роги жертовника, заявляючи: Нехай поклянеться мені сьогодні цар Соломон, що не вб’є свого раба мечем!
52 А Соломон сказав: Якщо він буде достойною людиною, то ні один його волосок не впаде на землю! Та якщо в ньому знайдеться зло, то він помре! 53 І цар Соломон послав, і його відвели від жертовника. І він увійшов, і поклонився цареві Соломонові, а Соломон йому сказав: Іди до свого дому!