Соломон просить у Бога мудрості
1 Незабаром Соломон посвоячився з єгипетським царем, фараоном, одружившись на дочці фараона, та привів її в Місто Давида, доки не закінчив будову свого палацу, а також Господнього Храму і стін навколо Єрусалима.
2 Оскільки до того часу ще не був збудований Дім Господнього Імені, люди приносили жертви на узгір’ях та пагорбах.
3 Соломон любив Господа, дотримуючись настанов свого батька Давида, проте він також приносив жертви і звершував кадіння на узгір’ях.
4 Якось цар вирядився в Ґівеон, щоб там звершити жертвоприношення, оскільки це було найвидатніше місце. І Соломон приніс на тому жертовнику тисячу всепалень.
5 У Ґівеоні Соломонові вночі вві сні з’явився Господь. Бог сказав йому: Проси, що Я мав би тобі дати!
6 А Соломон відповів: Ти виявив до Твого слуги, мого батька Давида, велике милосердя, оскільки він був вірним перед Тобою, чинив справедливо й у простоті серця. Ти виявив щодо нього велику ласку, давши йому сина, який сьогодні сидить на його престолі.
7 Справді, це Ти, Господи, Боже мій, тепер поставив на місце мого батька Давида царем Твого слугу, – але ж я дуже молодий й не знаю, як вірно поводитись!
8 Твій слуга перебуває серед Твого народу, якого Ти обрав, – народу численного, якого через велику його чисельність важко докладно порахувати.
9 Тому дай Твоєму слузі розумне серце, аби він умів судити Твій народ, розрізняючи добре від злого, бо інакше, хто потрапить правити цим великим Твоїм народом?
10 І сподобалось Господу, що Соломон просив саме цього.
11 Тому Бог відповів йому: Оскільки ти попросив саме таке, а не просив собі довгого віку, не просив собі багатства й не просив смерті для твоїх ворогів, але просив собі розуму, щоб уміти судити,
12 тому Я вчиню за твоїм бажанням! Ось Я даю тобі мудре і розумне серце, – так, що такого, як ти, ще не було перед тобою і так само після тебе не з’явиться подібний до тебе.
13 Але Я дам тобі також те, чого ти не просив: багатство та славу, – так що рівного тобі мужа не буде між царями протягом усього твого віку!
14 І коли ти ходитимеш Моїми дорогами, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх настанов, як ходив твій батько Давид, то Я продовжу також і твій вік.
15 Коли Соломон пробудився, виявилось, що це був сон. Повернувшись у Єрусалим, він став перед Ковчегом Господнього Заповіту, приніс всепалення та мирні жертви, а також влаштував усім своїм слугам бенкет.
Мудрий Соломонів вирок
16 Незабаром прийшли до царя дві жінки-повії. Ставши перед ним,
17 одна жінка сказала: О, мій володарю! Ми з цією жінкою живемо в одному домі; я при ній у цьому ж домі й народила.
18 Так сталося, що на третій день після того, як народила я, народила також ця жінка. Ми мешкаємо разом, і з нами нікого чужого, крім нас обох, не було.
19 Вночі син цієї жінки помер, оскільки уві сні вона його притиснула.
20 Посеред ночі, коли твоя слугиня спала, вона встала, взяла мого сина від мене, й пригорнула його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.
21 Коли вранці я встала, аби погодувати свого сина, – а він мертвий! Але, коли рано я до нього придивилась, то виявилось, що це не був мій син, якого я народила!
22 Після цього друга жінка сказала: Неправда! Адже мій син живий, а твій син мертвий! А перша наполягала: Ні, це твій син мертвий, а мій син живий! І так вони перед царем сперечались…
23 Тоді заговорив цар: Ця стверджує, що мій син живий, а її син мертвий! А інша заперечує, – Ні, твій син мертвий, а мій син живий!
24 І цар наказав: Принесіть мені меча! І принесли меча до царя.
25 Після цього цар наказав: Розітніть живу дитину надвоє, і дайте половину одній, і половину – іншій!
26 Тоді та жінка, сином якої було живе немовля, звернулась до царя, – адже її серце здригнулось від жалю за свого сина, – і вона заволала: Благаю тебе, мій володарю! Віддайте живу дитину їй, лише не вбивайте її! А інша кричала: Нехай не буде, ні мені, ані тобі, – тож розтинайте!
27 Але, відповідаючи, цар сказав: Віддайте живу дитину першій, не вбивайте її, бо це вона – матір дитини.
28 Коли ж усі Ізраїльтяни дізнались про цей царський вирок, то були сповнені шанобливої поваги щодо царя, оскільки зрозуміли, що, звершуючи судочинство, він керується Божою мудрістю.
2 Народ приносив у жертву ладан на високих місцях , бо не був збудований дім Імені Господа аж до того часу. 3 І Соломон полюбив Господа, щоб ходити згідно з настановами Давида, свого батька, однак і він приносив жертви та кадив на висотах. 4 Якось він піднявся і пішов у Ґаваон, щоб там приносити жертви, бо те місце найвище і величне. І Соломон приніс тисячу всепалень на жертовнику в Ґаваоні.
5 Там Соломонові уві сні вночі з’явився Господь. І Господь промовив до Соломона: Попроси для себе якесь прохання. 6 А Соломон сказав: Ти вчинив велике милосердя з Твоїм рабом Давидом, моїм батьком, оскільки прожив перед Тобою в правді, у справедливості й в простоті серця з Тобою, і Ти зберіг йому це велике милосердя, щоб дати його сина на його престолі до цього дня. 7 А тепер, Господи, Боже мій, Ти поставив Твого раба на місце Давида, мого батька, а я, малий хлопчина, не пізнав мого виходу і мого входу! 8 Твій раб посеред Твого народу, який Ти вибрав, численного народу, якого не можна порахувати. 9 Ти даси Твоєму рабові серце слухати і розсуджувати Твій народ у справедливості, пізнавати між добром і злом. Адже хто зможе судити цей Твій тяжкий народ?
10 І було до вподоби перед Господом, що Соломон попросив саме цього, 11 і Господь промовив до нього: Через те, що ти в Мене попросив саме цього, а не попросив собі багато днів, не попросив багатства і не попросив душі твоїх ворогів, але попросив собі розуму, щоб вислухати суд, 12 тому Я вчинив за твоїм словом! Ось Я дав тобі розумне і мудре серце, — такого, як ти, не було перед тобою і після тебе не повстане подібного до тебе. 13 І все те, чого ти не просив, Я також дав тобі, — багатство і славу, так що не було між царями людини, подібної до тебе! 14 І якщо ходитимеш Моєю дорогою, щоби дотримуватися Моїх заповідей і Моїх настанов, — так, як ходив Давид, твій батько, — то Я продовжу час твого життя.
15 І Соломон пробудився, і це був сон. І він устав, прийшов у Єрусалим і став перед жертовником, що перед входом до ковчега Господнього завіту в Сіоні, приніс всепалення, звершив мирні жертви і влаштував собі та всім своїм слугам великий бенкет.
16 Тоді з’явилися дві жінки-блудниці перед царем і стали перед ним. 17 І сказала одна жінка: Послухай мене, володарю, я і ця жінка живемо в одному домі, і ми народили в домі. 18 І сталося, що на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка. І ми були разом, і з нами в домі, крім нас двох, немає нікого. 19 Вночі ж помер син цієї жінки, коли вона заснула на ньому, 20 і вона встала серед ночі, взяла мого сина з моїх рук, приклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала біля моїх грудей. 21 І я встала вранці годувати мого сина, та він був мертвий. І ось вранці я його впізнала, це зовсім не був мій син, якого я народила! 22 А інша жінка сказала: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий! І вони говорили перед царем.
23 І сказав їм цар: Ти кажеш: Це мій син живий, а її син — мертвий! А ти кажеш: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий! 24 Тоді цар наказав: Принесіть мені меч! І цареві принесли меч. 25 Розрубайте надвоє живу дитину, яку годують, — сказав цар, — і дайте половину одній, і половину — другій! 26 У відповідь жінка, син якої був живий, звернулася до царя, бо здригнулося її нутро за її сина, і вона сказала: Послухай мене, володарю, дайте дитину їй, та тільки не вбивайте її! А та сказала: Хай не буде, ані мені, ані їй, тож рубайте! 27 І цар у відповідь сказав: Віддайте дитину тій, котра сказала: Дайте її їй, та тільки не вбивайте її! Це — її матір. 28 І почув увесь Ізраїль цей суд, який чинив цар, і їх охопив страх перед царем, бо побачили, що Божий розум у ньому, щоб чинити заповіді.