Перенесення Ковчегу Заповіту до Господнього Храму
1 Після цього Соломон скликав до себе, як до царя, в Єрусалим старійшин Ізраїлю, усіх голів племен та князів батьківських родин Ізраїльського народу, аби перенести Ковчег Господнього Заповіту з Міста Давида, тобто з Сіону.
2 Отже, зібрались на свято до царя Соломона всі Ізраїлеві мужі в місяці Етанім (це сьомий місяць року ).
3 І коли прибули всі старійшини Ізраїлю, священики підняли Ковчег,
4 і перенесли Господній Ковчег, а також Намет Зборів разом з усіма святими предметами, що були в Наметі. Несли їх священики та левіти.
5 А цар Соломон і вся Ізраїльська громада, яка зібралась біля нього, перед Ковчегом, приносили в жертву овець і волів у такій великій кількості, що не можна було ані порахувати, ані визначити загальне число.
6 Отже, священики внесли Ковчег Господнього Заповіту на його місце у внутрішнє Святилище Храму, – в Святе Святих, під крила херувимів.
7 Адже херувими мали розпростерті крила над приготовленим місцем для Ковчега, і таким чином, ці херувими зверху вкривали Ковчег та його держаки.
8 Проте держаки були настільки довгими, що їхні кінці було видно зі Святого перед Святим Святих, хоча ззовні їх не було видно. Вони там залишаються й до сьогодні.
9 У Ковчезі не було нічого, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, – коли Господь уклав з Ізраїльським народом Заповіт, – після їхнього виходу з єгипетського краю.
Звернення Соломона до Ізраїльської громади
10 Так сталося, що коли священики виходили зі Святилища, то Господній Храм сповнила хмара,
11 так що священики не змогли там перебувати й звершувати служіння, оскільки Господня слава заповнила Господній Храм.
12 Тоді Соломон промовив: Господь заповів, що пробуватиме в мороці…
13 Отже, я збудував цей Храм, Господи , на оселю для Тебе, – для Твого місцеперебування навіки.
14 Після цього, повернувшись до всієї Ізраїльської громади, цар поблагословив усю Ізраїльську громаду, яка стояла,
15 проголосивши: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Котрий силою Своєю виконав те, що пообіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду, коли говорив:
16 З того часу, як Я вивів Мій народ, Ізраїль, з Єгипту, Я не обрав з-посеред усіх Ізраїльських племен жодного міста, аби там був збудований Храм, в якому пробувало би Моє Ім’я. Але обрав Я Давида, щоб він був на чолі Мого народу Ізраїлю.
17 Тоді мій батько Давид задумав збудувати Храм Імені Господа, Бога Ізраїлю.
18 Проте Господь сказав моєму батькові Давидові: Те, що спало тобі на думку, про необхідність збудувати Дім для Мого Імені, то це добре. Ти також маєш бажання здійснити задумане.
19 Однак ти не будуватимеш Храм, а твій син, який народиться від тебе, – він збудує Храм Моєму Імені.
20 Ось тепер Господь виконав Своє слово, яке обіцяв, – Я зайняв місце мого батька Давида, та зійшов на престол Ізраїлю, – як і заповів Господь, – і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїлю.
21 Я також приготував у ньому місце для Ковчега, в якому знаходиться Господній Заповіт, який Він уклав з нашими прабатьками, коли Він їх виводив з єгипетського краю.
Молитва Соломона при освяченні Храму
22 Після цього Соломон став перед Господнім жертовником, й у присутності всієї Ізраїльської громади простягнув свої руки до неба,
23 і сказав: Господи, Боже Ізраїлю! Немає такого Бога, як Ти, ні на небі вгорі, ані на землі внизу, Котрий дотримується Заповіту і виявляє милосердя щодо Своїх слуг, котрі служать Тобі від щирого серця;
24 Котрий дотримався того, що обіцяв Своєму слузі, а моєму батькові Давидові. Що Ти раніше Своїми устами проголосив, те сьогодні Своєю рукою Ти здійснив.
25 Тепер же, Господи, Боже Ізраїлю, виконай для Свого слуги Давида, мого батька, і те, що Ти йому пообіцяв, сказавши: Ніколи не переведеться в твоїм поколінні переді Мною той, котрий сидітиме на престолі Ізраїлю, якщо тільки твої нащадки будуть дотримуватись належної їм дороги, і ходитимуть переді Мною так, як ходив переді Мною ти!
26 Тому тепер, Боже Ізраїлю, благаю, дотримайся Своєї обітниці, яку Ти проголосив моєму батькові, а Своєму слузі Давидові!
27 Але ж, хіба, й справді, Богу мешкати на землі? Адже небеса і небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що вже говорити про цей Храм, який збудував я?!
28 Господи, Боже мій, прийми до уваги молитву Свого слуги та його благання! Вислухай волання та прохання, які Твій слуга сьогодні заносить до Тебе!
29 Нехай Твої очі будуть відкриті над цим Храмом уночі й удень, – над тим місцем, про яке Ти сказав: Там буде Моє Ім’я! – і завжди вислуховуй молитви, які Твій слуга підноситиме з цього місця.
30 Прислухайся до благань Твого слуги, а також до Твого народу, Ізраїлю! Коли вони молитимуться на цьому місці, – Ти почуй на місці Свого перебування в небесах, вислухай і помилуй!
31 Якщо хтось згрішить проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього присяги, аби він присягнувся, і з цією метою прийдуть до Твого жертовника у цьому Храмі,
32 то Ти вислухай з небес ту присягу , і розсуди Своїх слуг, – віддай по заслузі злочинцю, обернувши зло на його ж голову, а невинного виправдай, – віддаючи йому за його правотою.
33 Коли Твій народ, Ізраїль, зазнає поразки від ворога, через те що згрішить проти Тебе, але знову навернеться до Тебе, прикликаючи Твоє Ім’я, будуть молитися, благаючи Тебе в цьому Храмі,
34 то Ти почуй їх на небесах, прости гріх Твого Ізраїльського народу і поверни їх у край, який Ти дав їхнім батькам.
35 І якщо закриється небо, і не буде дощу через те, що згрішили проти Тебе, але потім помоляться на цьому місці, прикликаючи Твоє Ім’я, й навернуться, розкаявшись у своїх гріхах, та упокоряться перед Тобою,
36 то Ти вислухай на небесах і прости гріх Твоїх слуг та всього Твого народу, Ізраїлю. Вкажи їм на добру дорогу, якою мають ходити, й пошли дощ на Свою землю, яку Ти дав Твоєму народові як спадщину.
37 А якщо настане в країні голод, або вдарить моровиця чи не стане хліба через посуху та іржу ; або якщо нагряне сарана, або гусінь; коли гнобитиме народ його ворог в якомусь з його поселень, або трапиться інше нещастя чи хвороба,
38 тоді всяку молитву, кожне благання, яке висловлюватиме будь-яка людина, чи весь Твій народ, Ізраїль, – усіх, хто лише відчує душевний біль і піднесе свої руки до цього Храму, –
39 то Ти вислухай на небесах, у місці Твого перебування, й прости; учини, віддаючи кожному за його вчинками, адже Ти знаєш серце кожної людини, оскільки лише Тобі Одному відомі навіть думки всіх людських дітей,
40 аби мали перед Тобою страх по всі дні свого життя на тій землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
41 Так само й чужинець, який не походить з Твого народу, Ізраїлю, а прийшов з далеких країв задля Твого Імені,
42 оскільки почув про Твоє величне Ім’я, про Твою потужну силу й простягнуту правицю. Коли він прийде, і буде молитися в цьому Храмі,
43 то Ти вислухай з небес, з місця Твого перебування, і вчини все те, про що проситиме Тебе чужинець, аби таким чином усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і мали страх перед Тобою так, як Твій народ, Ізраїль. Нехай вони зрозуміють, що саме в цьому Храмі, який я збудував, закликається Твоє Ім’я.
44 А коли Твій народ вирушить на війну проти свого ворога тим шляхом, яким Ти їх посилатимеш, і помоляться Господу в напрямку міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
45 то Ти почуй на небесах їхню молитву та їхнє благання, і вчини за Своєю справедливістю.
46 І якщо вони згрішать проти Тебе, – адже немає людини, яка не грішила б, – і Ти, розгнівавшись на них, віддаси їх у ворожі руки, так що їх візьмуть у полон та відведуть полонених у ворожий край, – далекий чи близький, –
47 і коли вони, в чужій країні, де перебуватимуть у полоні, усвідомивши гріх, навернуться і помоляться до Тебе в краю свого поневолення, й скажуть: Ми згрішили, діяли беззаконно, і тому винуваті перед Тобою !
48 Якщо вони навернуться до Тебе всім своїм серцем й усією своєю душею в краю їхніх ворогів, котрі їх полонили, й будуть молитись до Тебе, повернувшись у напрямку своєї землі, яку Ти дав їхнім батькам, – у бік міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені, –
49 тоді Ти вислухай в небесах, – там, де Ти перебуваєш, – їхню молитву та їхнє благання й учини з ними по справедливості.
50 Прости тоді Твоєму народові, що згрішив проти Тебе, – всі їхні провини, які вони заподіяли проти Тебе, – і нехай вони відчують прихильність з боку тих, хто їх тримає в полоні: нехай вони змилосердяться над ними.
51 Адже вони – Твій народ і Твоя спадщина, яку Ти вивів з Єгипту, з середини плавильної печі.
52 Нехай Твої очі будуть відкриті до благання Твого слуги й до благання всього Твого Ізраїльського народу, аби Ти чув їх щоразу, коли тільки вони кликатимуть до Тебе.
53 Адже Ти обрав їх Собі у власність з усіх народів землі, як Ти й обіцяв через Твого слугу Мойсея, коли Ти, наш Владико, Господи, виводив наших прабатьків з Єгипту.
Соломон благословляє всю Ізраїльську громаду
54 Після того як Соломон закінчив молитися до Господа, висловивши у молитві всі прохання, то він устав зі свого місця, де він, схилившись, стояв на колінах перед Господнім жертовником із простягнутими до неба руками,
55 він, стоячи, голосно поблагословив усю Ізраїльську громаду такими словами:
56 Благословенний Господь, Який дав Своєму народові, Ізраїлю, спокій в усьому, як Він обіцяв! Здійснилась кожна обітниця з усіх Його добрих обітниць, які Він дав через Свого слугу Мойсея.
57 Тож нехай Господь, наш Бог, буде з нами, як Він був з нашими прабатьками! Нехай Він і надалі не залишає нас і не відкидає нас.
58 Нехай Він прихилить наші серця до Себе, аби ми ходили лише Його дорогами, дотримуючись усіх Його Заповідей, Його настанов та Його законів, які Він заповів нашим прабатькам!
59 І нехай ці мої слова, які я в молитві висловив перед Господом, будуть близькими до Господа, нашого Бога, вдень і вночі, аби день у день чинити правосуддя щодо Свого слуги, та правосуддя щодо Свого народу, Ізраїлю,
60 аби всі народи на землі зрозуміли, що Господь, Він – Бог, і немає іншого бога .
61 Так само і ваші серця нехай будуть щирі щодо Господа, нашого Бога, аби нам ходити за Його постановами та виконувати Його Заповіді так, як сьогодні.
Освячення Храму
62 Після цього цар з усім Ізраїлем принесли жертви перед Господом.
63 Соломон у мирну (подячну ) жертву, яку він звершив для Господа, приніс двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. Так цар з усіма Ізраїльтянами освятили Господній Храм.
64 Того ж дня цар освятив середину двору, що перед Господнім Храмом, принісши там жертви всепалення, хлібні жертви й жир мирних (подячних ) жертв , оскільки мідний жертовник, що перед Господом, був надто малим, щоб умістити всі жертви всепалення, хлібні жертви та жир мирних жертв .
65 Це був час, коли Соломон влаштував урочисте свято разом з усім Ізраїлем. На цьому величезному зібранні народу були представники від входу міста Хамата й до Єгипетського Потоку (Нілу ). Веселились перед Господом, нашим Богом, упродовж семи днів, а потім ще сім днів, – разом чотирнадцять днів.
66 А на другий восьмий день Соломон розпустив народ. Люди поблагословили царя, та й розійшлись по своїх домівках, радісні й від душі задоволені усім тим добром, яке Господь учинив для Свого слуги Давида та для всього Ізраїлю, Його народу.
1 І сталося, коли через двадцять років Соломон закінчив будувати Господній дім і свій дім, тоді цар Соломон зібрав усіх старійшин Ізраїля в Сіоні, щоб принести ковчег Господнього завіту з міста Давида (це Сіон), 2 в місяці атаніні. 3 І священики взяли ковчег, 4 намет свідчення і весь святий посуд, що в наметі свідчення. 5 Цар і весь Ізраїль перед ковчегом приносили жертви овець і волів — без числа. 6 І священики внесли ковчег на своє місце, до давіра дому, до Святого святих, під крила херувимів. 7 Бо були херувими з розпростертими крилами над місцем ковчега, і херувими покривали ковчег та його святощі згори. 8 Та священні держаки виступали, і були помітні кінці священних держаків зі святого за межі давіру, та ззовні їх не було видно. 9 У ковчезі не було нічого , за винятком двох кам’яних скрижалей, котрі туди поклав Мойсей на Хориві, — таблиць завіту, який склав Господь з ізраїльськими синами, коли вони виходили з Єгипетської землі. 10 І сталося, коли священики вийшли зі святого, то хмара покрила дім. 11 І священики не змогли стояти й служити через присутність хмари, бо Господня слава наповнила дім.
14 І цар повернув своє обличчя, і він поблагословив увесь Ізраїль, а вся громада Ізраїля стояла. 15 І він сказав: Благословенний сьогодні Господь, Бог Ізраїля, Який говорив Своїми устами про Давида, мого батька, і виконав Своїми руками, кажучи: 16 Від дня, в який Я вивів Мій народ Ізраїля з Єгипту, Я не вибрав міста в одному зі скіпетрів Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я. А вибрав Я Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і вибрав Я Давида, щоб він був над Моїм народом — Ізраїлем. 17 І спало на серце мого батька Давида збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля. 18 Тож Господь промовив до Давида, мого батька: Через те, що прийшло на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре вчинив ти, що це спало на твоє серце. 19 Проте не ти збудуєш дім, а твій син, який вийшов з твого тіла, він збудує дім Моєму Імені. 20 І Господь виконав Своє слово, яке сказав, і поставив мене на місце Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля. 21 І я визначив там місце для ковчега, в якому є Господній завіт, який склав Господь з нашими батьками, коли Він їх виводив із Єгипетської землі.
22 І встав Соломон перед Господнім жертовником, перед усім зібранням Ізраїля, простягнув свої руки до неба 23 і сказав: Господи, Боже Ізраїля, немає Бога, як Ти, на небі вгорі й на землі внизу, Котрий зберігає завіт і милосердя з Твоїм рабом, який ходить перед Тобою в повноті свого серця, 24 який Ти зберіг для Твого раба Давида, мого батька, і проголосив Твоїми устами, і Ти виконав Твоїми руками в цей день. 25 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, виконай для Твого раба Давида, мого батька, те, що Ти йому сказав, промовляючи: Не переведеться в тебе чоловік переді Мною, який сидить на престолі Ізраїля, якщо твої діти слідкуватимуть за своїми дорогами, щоб ходити переді Мною так, як ти ходив переді Мною! 26 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай буде вірним Твоє слово до Давида, мого батька!
27 Адже, хіба дійсно Бог проживатиме з людьми на землі? Якщо неба і неба небес не достатньо для Тебе, то як вистачатиме цього дому, який я збудував Твоєму Імені? 28 Зглянься на мою молитву, Господи, Боже Ізраїля, щоб вислухати молитву, якою Твій раб молиться перед Тобою сьогодні до Тебе, 29 щоб Твої очі були відкриті на цей дім вдень та вночі, на місце, про яке Ти сказав: Моє Ім’я там буде! — щоб вислухати молитву, якою Твій раб молиться на цьому місці вдень та вночі. 30 І вислухаєш молитву Твого раба і Твого народу Ізраїля, якими молитимуться на цьому місці, і Ти вислухаєш в місці Твого перебування на небі, сповниш і будеш милосердним.
31 Коли тільки згрішить хтось проти свого ближнього, і якщо він візьме на себе клятву, щоб поклястися, піде і визнає перед Твоїм жертовником у цьому домі, 32 то Ти вислухай з неба! І виконаєш, і судитимеш Твій народ Ізраїля, щоб засудити безбожного — повернути його дорогу на його ж голову, і виправдати праведного — віддати йому за його праведністю. 33 Коли Твій народ Ізраїль упаде перед ворогами, бо згрішать проти Тебе, та повернуться і прославлять Твоє Ім’я, помоляться і піднесуть молитву в цьому домі, 34 то Ти вислухаєш з неба, змилосердишся над гріхами Твого народу Ізраїля і повернеш їх у землю, яку Ти дав їхнім батькам. 35 Коли стримається небо, і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, та помоляться до цього місця і прославлять Твоє Ім’я, і відвернуться від своїх гріхів, коли їх упокориш, 36 то Ти вислухаєш з неба та змилосердишся над гріхами Твого раба і Твого народу Ізраїля, бо об’явиш їм добру дорогу, щоб нею ходити, і пошлеш дощ на землю, яку Ти дав Твоєму народові в спадок. 37 Якщо буде голод, якщо буде смерть, бо буде запалена земля , якщо буде сарана, іржа, і якщо його гнобитиме його ворог в одному з його міст, усе, що трапиться, усякий біль, 38 усяку молитву, усяке благання, якщо буде в якійсь людині, як тільки пізнає кожний біль свого серця і підніме свої руки до цього дому, 39 то Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, і будеш милосердним, учиниш і віддаси кожному за його дорогами, як Ти знаєш його серце. Адже Ти один знаєш серце всіх людських синів, 40 щоб Тебе боялися всі дні, які вони живуть на землі, котру Ти дав нашим батькам.
41 І чужинцеві, який не є з Твого народу, 42 і як прийдуть, і помоляться на цьому місці, 43 Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, і зробиш згідно з усім, про що закличе до Тебе чужинець, щоб усі народи пізнали Твоє Ім’я і боялися Тебе так, як Твій народ Ізраїля, і пізнають, що Твоє Ім’я закликатиметься на цей дім, який я збудував.
44 Коли Твій народ вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою їх поведеш, і помоляться Господнім Іменем в напрямку міста, яке я виберу, і дому, який я збудував Твоєму Імені, 45 то Ти вислухаєш з неба їхнє благання та їхню молитву, і зробиш їм належне.
46 Коли згрішать проти Тебе, адже немає людини, яка не грішить, відведеш їх і видаси їх перед ворогами, і візьмуть їх у полон ті, хто бере в полон, у землю — далеко чи близько, — 47 і вони повернуть свої серця в землю, куди переселилися, навернуться і помоляться до Тебе в землі їхнього переселення, кажучи: Ми згрішили, ми були беззаконні, ми були неправедні! 48 І навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в землі їхніх ворогів, куди Ти їх відвів, і помоляться до Тебе в напрямі до їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, до міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені, 49 то Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, 50 і змилосердишся над їхніми неправдами, якими згрішили проти Тебе, і над усіма їхніми провинами, якими завинили проти Тебе, і даси їм згідно з милосердям перед тими, хто їх тримає в полоні, і ті будуть милосердними до них. 51 Адже вони — Твій народ і Твій спадок, яких Ти вивів з єгипетської землі з-посеред залізної печі. 52 І Твої вуха, і Твої очі будуть відкриті до молитви Твого раба і до молитви Твого народу Ізраїля, щоб вислухати його в усьому, у чому Тебе прикличуть, 53 бо Ти їх Собі виділив у спадок з усіх народів землі, як Ти і сказав через Твого раба Мойсея, коли Ти виводив наших батьків з Єгипетської землі, Господи, Господи! 53a Тоді Соломон сказав про дім, коли закінчив його будувати: Сонце з’явилось на небі. Господь сказав, що мешкатиме в темряві: Збудуй Мій дім, Мені прекрасний дім, щоб жити в новому. Чи ось не записане це в Книзі пісні? 54 І сталося, коли Соломон закінчив молитися до Господа всією молитвою і це благання, то він устав з-перед Господнього жертовника, після того , як схилився на свої коліна, і простягнув свої руки до неба.
55 І він устав, і поблагословив усе зібрання Ізраїля сильним голосом, кажучи: 56 Благословенний Господь сьогодні, Який дав спочинок Своєму народові — Ізраїлеві — згідно з усім, що сказав! Не пропало жодне слово з усіх Його добрих слів, які промовив через Свого раба Мойсея. 57 Нехай буде з нами Господь, наш Бог, як Він був і з нашими батьками! Хай не покине нас і не відвернеться від нас, 58 щоб наші серця були звернені до Нього, щоб ми ходили всіма Його дорогами і виконували всі Його заповіді та Його настанови, які Він заповів нашим батькам! 59 І хай ці слова, якими я помолився перед Господом, нашим Богом, наблизяться до Господа, нашого Бога, щоб вдень та вночі чинити праведне для Твого раба і праведне для Твого народу Ізраїля — діло дня в його день. 60 Щоб усі народи землі пізнали, що Господь Бог, Він є Бог, і немає більше жодного . 61 І наші серця хай будуть досконалі перед Господом, нашим Богом, і щоб ми праведно жили за Його приписами і виконували Його заповіді так, як у цей день.
62 Цар і всі сини Ізраїля принесли жертву перед Господом. 63 І цар Соломон приніс мирні жертви, які звершив для Господа, — двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. І цар та всі сини Ізраїля освятили Господній дім. 64 У той день цар освятив середину двору, що перед входом Господнього дому, бо приніс там всепалення, жертви і жир мирних жертв , оскільки мідний жертовник, що перед Господом, був малий, так що неможливо було принести на ньому всі всепалення і мирні жертви.
65 І в той день Соломон зробив свято, і з ним — весь Ізраїль, велике зібрання від входу Імата аж до ріки Єгипту, перед Господом, нашим Богом, у домі, який він збудував, сім днів споживаючи їжу, п’ючи і радіючи перед Господом, нашим Богом. 66 А на восьмий день він відіслав народ і поблагословив його, і кожний відійшов до своїх поселень, радіючи, і з веселим серцем завдяки добру, яке Господь учинив Своєму рабові Давидові та Ізраїлю, Його народові.