Сім’я Елкани
1 У Раматаїм-Цофімі , на Єфремовім нагір’ї, жив чоловік на ім’я Елкана, син Єрохама, онук Елігу, правнук Тоху, праправнук Цуфа, єфремівця .
2 Він мав дві жінки: ім’я першої було Анна, а ім’я другої – Пеніна. Так сталось, що Пеніна мала дітей, а в Анни дітей не було.
3 Щороку той чоловік ходив зі свого міста на поклоніння і принесення жертви Господу Саваоту в Шіло. Господніми священиками там були два сини Ілія: Хофні та Пінхас.
4 Щоразу, коли Елкана приносив жертву, він давав своїй жінці Пеніні та всім її синам і дочкам певні частки жертовного м’яса.
5 Анні ж він давав подвійну частку, оскільки він любив Анну більше , хоч Господь учинив її неплідною.
6 Тож суперниця Анни завжди дражнила її, всіляко принижуючи, через те що Господь не дав Анні дітей.
7 Так повторювалось з року в рік, – щоразу коли вони приходили до Господнього Дому, Пеніна завдавала їй прикрощів, а вона (Анна ) плакала й відмовлялась від їжі.
8 Елкана, її чоловік, питав її: Анно, чому ти плачеш і чому нічого не їси? Чому сумує твоє серце? Хіба я для тебе не дорожчий за десятьох синів?
Молитва Анни
9 Одного разу , після того як вони у Шіло скінчили їсти й пити, а священик Ілій сидів на стільці біля входу до Господнього Храму, Анна підвелась
10 і, страждаючи душею й гірко плачучи, вона стала молитись до Господа.
11 Вона дала обітницю, говорячи: Господи Саваоте, якщо Ти дійсно звернеш увагу на недолю Твоєї слугині, та якщо не забудеш мене; якщо згадаєш Твою слугиню і даси Своїй слугині нащадка чоловічої статі, то я віддам його Господу на весь вік його життя, і бритва не торкатиметься його голови.
12 Так сталося, що вона довго стояла на молитві перед Господом, а священик Ілій весь час спостерігав за її устами.
13 Позаяк Анна лише шепотіла, ледве рухаючи своїми губами, тоді як голосу не було чути, то Ілій подумав, що вона п’яна.
14 Тому Ілій сказав їй: Доки залишатимешся п’яною? Йди й витверезись від спожитого тобою вина!
15 Але, відповідаючи, Анна сказала: Ні, мій володарю! Я просто нещасна жінка! Я не пила ні вина, ані іншого п’янкого напою, а просто виливаю перед Господом свою душу.
16 Будь ласка, не вважай своєї слугині за якусь негідницю, адже це я від надмірної туги та великої печалі досі промовляла.
17 Тоді Ілій сказав: Іди з миром, нехай Бог Ізраїлю дасть тобі те, чого ти у Нього просила.
18 А вона промовила: Нехай же твоя слугиня знайде співчуття в твоїх очах! Після цього жінка пішла до себе й почала їсти, а її вигляд вже не був більше сумним.
Народження Самуїла і його посвячення на служіння Господу
19 Наступного дня спозаранку, поклонившись Господу, вони повернулися й прибули до свого дому в Рамі. Отже, Елкана пізнав свою дружину Анну, й Господь згадав про неї.
20 Далі відбулося так: завагітнівши, Анна в належний час народила сина й назвала його Самуїлом, сказавши : Я випросила його в Господа.
21 Коли ж її чоловік, Елкана, разом з родиною збиралися йти, щоб принести жертву Господеві, й здійснити свої обітниці,
22 Анна не пішла. Вона сказала своєму чоловікові: Лише тоді, коли хлопчина буде відлучений від грудей, я заведу його, аби він з’явився перед Господом, і залишився там назавжди.
23 Елкана ж, її чоловік, промовив до неї: Чини, як вважаєш за краще, – залишайся, аж доки не відлучиш його від грудей. Нехай лише Господь тобі допоможе здійснити свою обітницю . Отже, та жінка залишалась удома, й годувала свого сина, аж доки не надійшов час його відлучити.
24 А коли Анна Самуїла відлучила, то вона взяла його з собою. Взяла також трилітнього бичка, одну ефу борошна, бурдюк вина, й запровадила усе це до Господнього Дому у Шіло. Звичайно, хлопчина був ще зовсім малий.
25 Отже, вони бичка зарізали, а хлопчика привели до Ілія.
26 Анна сказала: Послухай, володарю мій! Як ти живий, мій володарю, я та сама жінка, яка стояла тут перед тобою й молилась до Господа.
27 Саме про цього хлопчину я молилась, і Господь здійснив моє благання, про що я Його просила.
28 Тому я віддаю його Господу, – на весь вік його життя, адже він випрошений для Господа! І тоді поклонився Ілій Господу.
1 Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема. 2 У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.
3 І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками. 4 Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам. 5 Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно. 6 Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини. 7 Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла. 8 І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?
9 І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму. 10 Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала . 11 І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо не підніметься до його голови.
12 І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста, 13 — вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну. 14 І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя! 15 Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу. 16 Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер. 17 А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила. 18 А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.
19 І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав, 20 і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.
21 І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі. 22 Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей , — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки. 23 І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.
24 А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними. 25 Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі 26 і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа, 27 молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила. 28 Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.