Відважний вчинок Йонатана
1 Якогось дня Йонатан, син Саула, не поставивши до відома свого батька, сказав слузі, своєму зброєносцю: Ходімо, переправимось по той бік ущелини до загону филистимців.
2 Саул у той час, разом зі своїм військовим загоном кількістю близько шестисот чоловік, знаходився на околиці Гіви, й сидів під гранатовим деревом, що в Міґроні.
3 Разом з ним знаходився і Ахія, – Господній священик у Шіло, який тоді носив ефод. Він був сином Ахітува, брата Іхавода, Пінхасового сина, та внуком Ілія. Ніхто з військових людей також не знав, що Йонатан пішов.
4 Усередині ущелини, по якій Йонатан намагався пробратися до загону филистимців, з обох боків були стрімчасті скелі-бескиди, – з одного боку стрімчак називався Боцец, а з другого – Сенне.
5 Одна стрімчаста скеля з північної сторони була навпроти Міхмаса, а друга – з південної сторони, навпроти Гіви.
6 Тоді сказав Йонатан до свого слуги-зброєносця: Давай підберемось до передового загону тих необрізаних. Може Господь щось зробить для нас! Адже Господу не важко визволяти через багатьох чи лише через кількох осіб!
7 А зброєносець відповів йому: Роби все, що вважаєш за потрібне. Вирушай, а я за твоїм бажанням піду з тобою!
8 Тоді Йонатан сказав: Гаразд, ми підемо до тих мужів і покажемось їм!
9 Якщо вони заволають до нас так: Стійте, поки ми не підійдемо до вас! – то будемо стояти на місці, й не підемо до них.
10 Але коли скажуть: Йдіть до нас! – то підемо. Це буде для нас ознакою, що Господь віддає їх у наші руки.
11 Коли ж вони обидва показалися передовому загону филистимців, то филистимці почали говорити: Дивіться, євреї вилазять зі своїх нір, в яких вони ховалися!
12 Тоді мужі цього передового загону заволали до Йонатана і до його зброєносця, гукаючи: Підіймайтесь до нас, і ми вам щось скажемо! Тож Йонатан наказав своєму зброєносцю: Тепер йди за мною, адже Господь віддав їх у руки Ізраїлю!
13 Отже, Йонатан почав видиратись на гору, чіпляючись за скелю своїми руками та своїми ногами , а за ним його зброєносець. Вони миттєво напали на ворогів, які падали перед Йонатаном, а зброєносець слідом за ним їх добивав.
14 У тому першому бою, який провадив Йонатан і його зброєносець, загинуло близько двадцяти ворогів, які полягли на полі розміром близько півділянки поля, яку можна зорати за день парою волів .
15 Це викликало жах серед людей у таборі филистимців, а також у полі й серед загону грабіжників. До того ж затряслась земля, що спричинило ще більшу розгубленість і збентеження від Бога.
16 Вартові Саула в Гіві Веніяміновій зауважили, що в таборі ворогів розпочалась метушня й люди розбігаються в усі боки.
17 Тоді Саул сказав військовим, що були з ним: Зробіть перегляд війська і дізнайтесь, хто з наших відлучився! Перевіркою було виявлено, що немає Йонатана і його зброєносця.
18 Саул сказав Ахії: Принеси Божий Ковчег ! Адже тоді Божий Ковчег вже був з Ізраїльтянами.
19 Але сталося так, що поки Саул розмовляв зі священиком, сум’яття в таборі филистимців значно посилилось. Тоді Саул сказав священику: Нічого не роби!
20 А Саул і все військо, що з ним, видали бойовий клич й вирушили, а досягнувши поля бою, побачили , що меч кожного воїна був направлений проти свого побратима, – настільки велике було серед них замішання!
21 Навіть ті євреї, які до того були на боці филистимців, і перебували серед їхнього табору, залишили їх, аби об’єднатись з Ізраїльтянами, які воювали разом із Саулом та Йонатаном.
22 Коли ж ті Ізраїльські чоловіки, котрі переховувались на Єфремовому нагір’ї, почули, що филистимці втікають, то вони також вступили в бій, переслідуючи їх.
23 Того дня Господь подарував Ізраїлю перемогу, а битва простяглася аж поза Бет-Авен.
Закляття Саула
24 У той день Ізраїльські воїни були вкрай виснажені й знесилені. Адже Саул наклав на військовий народ закляття, присягнувшись: Проклятий буде той чоловік, хто споживатиме їжу до вечора, поки я не помщуся своїм ворогам! Тому ніхто з людей не доторкався до їжі.
25 Але, проходячи крізь лісові хащі, воїни на поляні натрапили на мед,
26 а увійшовши в ліс, люди знову побачили, як сочився мед, проте ніхто не посмів взяти і піднести руку до своїх уст, оскільки всі боялись закляття.
27 Йонатан не чув про батькове закляття народу, тому простягнув палицю, яка була в його руці, й умочив її кінець у медовий стільник і підніс до рота. В ту мить його очі заблистіли.
28 Тоді хтось з людей, відізвавшись сказав: Твій батько наклав на людей закляття, сказавши: Проклятий буде той, хто споживатиме сьогодні їжу! Тому й народ знесилився.
29 А Йонатан відповів: Мій батько надаремно завдав страждань цій країні! Подивіться, як посвітлішали мої очі, коли я скуштував трохи цього меду!
30 І якби військовий народ сьогодні добре попоїв зі здобичі, взятої в своїх ворогів, тонаскільки більшою була би поразка филистимців!
31 І все ж того дня вони били филистимців від Міхмаса й до Аялона, так що народ зовсім виснажився.
32 Ввечері воїни накинулись на здобич, – люди хапали овець, корів і телят, різали їх просто на землі, та їли з кров’ю .
33 Коли повідомили про це Саула, мовляв: Народ грішить проти Господа, оскільки їсть з кров’ю, – то Саул вигукнув: Ви порушники закону! Прикотіть до мене негайно великий камінь!
34 Після цього Саул сказав: Розійдіться поміж людьми і скажіть їм, аби кожен приводив до мене свого вола, як і кожен свою вівцю, – нехай ріжуть тут і їдять. Не грішіть проти Господа, споживаючи м’ясо з кров’ю! Тож усі люди ще тієї ночі приводили своїх волів й своїми руками там їх різали.
35 Саул спорудив жертовник для Господа. Це був перший жертовник, який Саул збудував для Господа.
36 Після цього Саул сказав: Давайте ще цієї ночі наздоженемо филистимців й пограбуємо їх, та так, щоб до ранку жодного з них не залишилось! А люди відповіли: Роби, що вважаєш за потрібне! Але священик сказав: Спочатку запитаємо у Бога!
37 Тож Саул запитав Бога: Якщо я переслідуватиму филистимців, чи віддаси їх у руки Ізраїлю? Але Господь того дня йому не відповів.
38 Тому Саул наказав: Покличте до мене всіх провідників народу, й дізнайтесь, у чому суть сьогоднішнього гріха.
39 Адже як живий Господь, Котрий спасає Ізраїль, що навіть якщо згрішив мій син Йонатан, то й він неодмінно помре! Але не виявилось нікого з усього народу, хто би відповів.
40 Тоді він звернувся до всього Ізраїлю: Ви стійте з одного боку, а я з моїм сином Йонатаном станемо з іншого боку. А народ відповів Саулові: Чини те, що вважаєш за потрібне!
41 І Саул сказав: Господи, Боже Ізраїлю: Покажи через Урім і Туммім! І жереб вказав на Йонатана та Саула, а народ виявився невинуватим.
42 Після цього Саул сказав: Кидайте жереб між мною та між моїм сином Йонатаном. І жереб вказав на Йонатана.
43 Тож Саул спитав Йонатана: Скажи мені, що ти зробив! І Йонатан йому признався, сказавши: Я дійсно скуштував трошки меду, що був на кінці моєї палиці, яку мав у руці. Тому готовий померти!
44 А Саул сказав: Нехай Бог учинить зі мною те чи інше, і ще додасть, але, безперечно, ти, Йонатане, маєш померти!
45 Проте військовий люд сказав Саулові: Хіба можна стратити того, хто учинив для Ізраїлю таке велике визволення? У жодному разі це не станеться! Як живий Господь, навіть волосинка з його голови не впаде на землю… адже сьогодні він діяв за Божою волею! Так народ врятував Йонатана від смерті.
46 Саул же припинив переслідування филистимців, так що филистимці повернулись у свої місцевості.
Війни Саула
47 Зміцнивши царську владу над Ізраїлем, Саул провадив війни з усіма своїми довколишніми ворогами: з моавійцями та з нащадками Аммона; з Едомом, з царями Цови і з филистимцями, – всюди, куди би Саул направлявся, він виходив переможцем.
48 Створивши потужне військо, він знищив амалекітянців, і визволив Ізраїль від тих, котрі постійно його грабували.
Саулова родина
49 Були в Саула сини: Йонатан, Їшві та Малхішуя, а двох його дочок звали: старшу – Мерав, а молодшу – Мелхола.
50 Дружину Саула звали Ахіноам, дочка Ахімааса. Начальником його війська був Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51 Батько Саула Кіш, і Нер, батько Авнера, були синами Авіїла.
52 Протягом усього життя Саула не припинялась запекла війна із филистимцями. Тому, де б Саул не зауважив якогось хороброго і сильного мужа, він запрошував його до себе на службу.
1 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав слузі, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави филистимців, що на тому боці! Та він не сповістив цього своєму батькові. 2 А Саул у той час перебував поблизу гранатового дерева на верхів’ї гори, що в Маґдоні, і з ним були якихось шістсот чоловік 3 і Ахія, син Ахітова, брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі, Божого священика в Силомі, який носив ефод. Та народ не знав, що Йонатан пішов. 4 Посеред переходу, яким Йонатан намагався пробратися до табору филистимців, був виступ скелі з одного боку і виступ скелі з іншого, ім’я одного — Вазес, ім’я другого — Сенна. 5 Одна дорога — з півночі, що йде до Махмаса, друга дорога — з півдня, що йде до Ґаваа.
6 І промовив Йонатан до слуги, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави тих необрізаних. Можливо Господь що-небудь зробить для нас! Адже Господу не важко спасати за допомогою багатьох чи кількох! 7 А той, хто носив його зброю, сказав йому: Чини все, до чого схилилося твоє серце. Ось я з тобою, як твоє серце, так і моє серце! 8 Тоді Йонатан сказав: Ось ми переходимо до мужів і натрапимо на них! 9 Якщо заговорять до нас так: Зачекайте там, аж доки сповістимо вам! То станемо в себе і не підемо проти них. 10 Якщо ж до нас так скажуть: Ходіть до нас! То підемо, бо Господь передав їх у наші руки. Це нам знак!
11 І вони обидва ввійшли до Мессави филистимців, а филистимці кажуть: Ось євреї виходять зі своїх ровів, куди вони поховалися. 12 І мужі Мессави звернулися до Йонатана і до того, хто носив його зброю, і кажуть: Підійдіть до нас, і ми вам щось покажемо! Тож Йонатан сказав до того, хто носив його зброю: Давай за мною, бо Господь передав їх у руки Ізраїля! 13 І Йонатан на своїх руках і на своїх ногах піднявся вверх, і той, хто носив його зброю, з ним. І поглянули на обличчя Йонатана, і він побив їх, а той, хто носив його зброю, бив за ним. 14 І перший погром, яким Йонатан і той, хто носив його зброю, побили дротиками, пращами і камінням з долини складав приблизно двадцять чоловік. 15 І був жах у таборі й на полі. І весь народ, який в Мессаваті, і грабіжники жахнулися, та вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа.
16 Вартові Саула в Ґаваа Веніаміна глянули, аж ось табір перебував у замішанні по один бік і по інший.
17 І Саул сказав народові, який з ним: Розвідайте та подивіться, хто пішов від нас! І перевірили, і ось не знаходили Йонатана і того, хто носить його зброю. 18 І сказав Саул Ахії: Принесіть ефод! (Оскільки він у той день носив ефод перед Ізраїлем). 19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то шум в таборі филистимців дедалі більше зростав . І промовив Саул до священика: Зведи твої руки! 20 І заволав Саул і весь народ, який був з ним, аж поки не вступили в бій, і ось меч кожного був проти свого ближнього, — дуже велике замішання! 21 Раби, які були з филистимцями вчора і третього дня, ті, які йшли до табору, повернулися і вони, щоби бути з Ізраїлем, з тими, хто із Саулом і Йонатаном. 22 І весь Ізраїль, ті, які переховувалися на горі Єфрема, почули, що филистимці втекли, тож і вони зібралися за ними в бій. 23 У той день Господь спас Ізраїля.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
24 А Саул з незнання вчинив у той день великий переступ незнання, — він закляв народ, кажучи: Проклятий чоловік, який їстиме хліб до вечора, аж помщуся моєму ворогові! І весь народ не їв хліба. 25 А вся земля обідала. Хащі Яар були багатими на мед — на поверхні рівнини. 26 І прийшов народ до місця , багатого на мед, і ось він ішов, розмовляючи, та однак не було того, котрий повертав би свою руку до своїх уст, бо народ злякався Господньої клятви. 27 А Йонатан не чув, коли його батько заклинав народ, і він простягнув кінець своєї палиці, що в його руці, замочив її до вощини з медом, повернув свою руку до своїх уст, і його очі просвітилися. 28 А один із народу зауважив, кажучи: Твій батько ж узяв у народу присягу , кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їстиме хліб! Тож народ підупав. 29 А Йонатан зрозумів і промовив: Мій батько знищив землю! Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду, 30 але коли б народ таки поїв сьогодні зі здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то наскільки більшою тепер була б поразка серед филистимців!
31 І в той день він побив филистимців у Махемасі, і народ дуже знемігся. 32 І повернувся народ до здобичі, і народ взяв отари, стада, телят і різав на землі, і народ їв з кров’ю. 33 І сповістили Саулові, кажучи: Народ згрішив проти Господа, бо їв з кров’ю! А Саул у Ґеттемі сказав: Прикотіть мені сюди великий камінь! 34 Розійдіться в народ і скажіть їм, — промовив Саул, — щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і нехай на ньому заколює, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кров’ю! І весь народ приводив (кожний те, що в його руці) й там різали. 35 І Саул збудував там жертовник для Господа. Це був перший, побудований Саулом, жертовник для Господа.
36 І сказав Саул: Ходімо за филистимцями вночі й пограбуймо їх, аж доки не проясниться день, і жодного не залишимо з них! А вони сказали: Усе, що добре перед тобою, чини! А священик сказав: Давайте підемо звідси до Бога! 37 І запитав Саул Бога: Якщо б я пішов за филистимцями, то чи видаси їх у руки Ізраїля? Та Він не відповів йому в той день. 38 Тоді Саул сказав: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля, пізнайте і довідайтеся, через кого сьогодні стався цей гріх. 39 Адже живе Господь, Який спасає Ізраїля, бо якщо дасть відповідь і проти мого сина Йонатана, то він неодмінно помре ! Та не було жодного , хто дав би відповідь, серед усього народу. 40 Тож він сказав усьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я з моїм сином Йонатаном станемо рабами. А народ сказав Саулові: Чини те, що добре перед тобою. 41 І промовив Саул: Господи, Боже Ізраїля, чому не відповів Ти сьогодні Твоєму рабові? Чи несправедливість в мені, чи в моєму синові Йонатані? Господи, Боже Ізраїля, дай об’явлення! Якщо ж скажеш це: У народі Твоєму Ізраїлі, дай же праведність! І жереб випав на Йонатана та Саула, і народ відійшов. 42 І сказав Саул: Киньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лишень Господь жеребом вибере, нехай помре! І народ сказав Саулові: Хай не станеться це слово! Та Саул переміг народ, тож кидають між ним і між його сином Йонатаном, і жереб випадає на Йонатана.
43 І Саул сказав Йонатанові: Сповісти мені, що ти вчинив! І сповістив йому Йонатан, кажучи: Я справді скуштував трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці. І ось я маю померти. 44 А Саул сказав йому: Це нехай учинить мені Бог і нехай це додасть, бо він безсумнівно сьогодні помре ! 45 Та народ сказав Саулові: Хіба сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Нехай живе Господь! Якщо на землю впаде волос з його голови… адже Божий народ зробив цей день! І народ помолився за Йонатана в той день, і він не помер. 46 А Саул відійшов від переслідування филистимців, і филистимці пішли до своєї місцевості.
47 І Саул успадкував правління над Ізраїлем. Він воював довкола з усіма його ворогами: проти Моава, проти синів Аммона, проти синів Едома, до Ветеора, до царя Сува і до филистимців, куди лиш повертався, він був переможцем. 48 Він діяв владно і побив Амалика, і визволив Ізраїля з руки тих, які топтали його.
49 Синами Саула були: Йонатан, Єссій і Мелхіса, й імена його двох дочок: ім’я первородної — Меров, ім’я другої — Мелхола. 50 Ім’я його жінки — Ахіноом, дочка Ахімааса. Ім’я полководця: Авенир, син Нира, син родича Саула. 51 Кіс, батько Саула, і Нир, батько Авенира, був сином Яміна, сина Авіїла.
52 І була сильна війна проти филистимців усі дні Саула, і Саул, побачивши всякого сильного мужа і всякого мужа сина сили, збирав їх до себе.