Давид вдруге щадить Саула
1 Мешканці Зіфа прийшли до Саула в Гіву й сказали: Давид ховається на узгір’ї Хахіла, що навпроти пустелі.
2 Тож Саул піднявся і, взявши з собою три тисячі відбірних Ізраїльських воїнів, подався в пустелю Зіф, щоб шукати в пустелі Зіф Давида.
3 Прибувши, Саул отаборився на узгір’ї Хахіла, що на краю пустелі, біля дороги, тоді як Давид у той час перебував у пустелі. Почувши, що Саул прийшов за ним у пустелю,
4 Давид послав розвідників, і переконався, що Саул, дійсно, знаходиться поряд.
5 Тоді Давид вирушив, і підійшов до місця, де Саул отаборився. Давид зауважив місце, де спали Саул і начальник його війська Авнер, син Нера. Отже, спав Саул посеред табору, а військо розташувалось довкола нього.
6 Давид звернувся до Ахімелеха, хеттейця, та Авішая, сина Церуї, брата Йоава й запитав: Хто піде зі мною до Саула в табір? І Авішай відповів: Я піду з тобою!
7 Коли Давид і Авішай підійшли до війська вночі, то побачили , що Саул спить посеред табору, а його спис устромлений у землю біля його голови. Авнер та все військо також спали довкола нього.
8 Тоді Авішай сказав до Давида: Сьогодні Бог видає твого ворога у твої руки! Дозволь мені, і я пришпилю його одним ударом списа до землі, – і в другому потреби не буде!
9 Але Давид сказав Авішаю: Не вбивай його! Адже хто будь-коли підіймав свою руку на Господнього помазаника, й при цьому залишався непокараним?
10 Далі Давид додав: Як живий Господь, – лише Він, Господь, його може уразити: або прийде його день, і він помре, або вирушить на битву, і там загине.
11 Нехай мене боронить Господь, щоб я підняв свою руку на Господнього помазаника! Тому зараз візьми списа, що біля його голови, та посуд з водою, й ходімо до своїх.
12 Тож Давид узяв списа і посуд з водою, що були біля його голови, й вони пішли до своїх. Ніхто того не зауважив, і не знав про це, тому що жоден з них не пробудився; адже усі спали, оскільки їх подолав міцний сон від Господа.
13 Після того Давид перейшов на інший бік, і став на певній віддалі, – на вершині гори, – так що між ними був великий простір.
14 Тоді Давид заволав до війська, і, зокрема, до Авнера, сина Нера, промовляючи: Авнере, відгукнися! Відповідаючи, Авнер запитав: Хто ти такий, що тривожиш сон царя?
15 Тоді промовив Давид до Авнера: Хіба ти не той муж, якому немає рівного в Ізраїлі? Чому ж ти не бережеш свого володаря, царя? Адже хтось із народу пробрався у ваш табір , щоб убити царя – твого володаря!
16 Ні, не добра то справа, як ти повівся! Як живий Господь, ти заслуговуєш смерті за те, що не стеріг свого володаря, Господнього помазаника! Ану подивись, де є спис царя і посуд з водою, що були біля його голови?
17 Упізнавши голос Давида, Саул заволав: Невже це твій голос, сину мій, Давиде? Давид відповів: Так, це мій голос, мій володарю, царю!
18 І він продовжив говорити: Чому мій володар і далі переслідує свого слугу? У чому моя провина, і що такого поганого я тобі зробив?
19 Тож тепер послухай, мій володарю, царю, що скаже твій слуга: Якщо це Господь спонукав тебе проти мене, то нехай буде приємною Йому ця жертва, але якщо причетні до цього люди, то вони прокляті перед Господом за те, що сьогодні вони мене прогнали, позбавивши мене Господньої спадщини, бо цим вони говорять: Йди та служи чужим богам!
20 Нехай же моя кров не проллється на землю тут, далеко від Господа, адже Ізраїльський цар вийшов шукати якусь блоху, подібно до того як ганяються по горах за однією куріпкою.
21 Після цього Саул відповів: Згрішив я! Повернися ж, мій сину, Давиде, адже я більше ніколи не чинитиму тобі зла за те, що моє життя сьогодні було для тебе таким дорогим. Я ж був нерозумним і глибоко помилявся!‥
22 Відповідаючи, Давид сказав: Ось спис царя, – нехай прийде сюди один з царських слуг і візьме його.
23 А Господь відплатить кожному за Своєю справедливістю і Своєю вірністю, адже Господь справді сьогодні видавав тебе в мої руки, але я не захотів підняти свою руку на Господнього помазаника.
24 Тому, як сьогодні було дороге для мене твоє життя, так нехай буде дорогим моє життя в Господніх очах, і нехай Він мене врятує від усякої біди!
25 І Саул промовив до Давида: Благословенний ти, мій сину, Давиде! Ти й справді, багато чого здійсниш і неодмінно матимеш успіх. Після цього Давид вирушив своєю дорогою, а Саул повернувся до свого дому .
1 І з пустелі приходять до Саула на гору зіфейці й кажуть: Ось Давид переховується посеред нас на горі Ехела, що напроти Єссемуна. 2 І Саул піднявся, і пішов у пустелю Зіф, а з ним — три тисячі вибраних мужів з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф. 3 І вийшов Саул на гору Ехела, напроти Єссемуна біля дороги, а Давид перебував у пустелі. І побачив Давид, що Саул прийшов за ним у пустелю, 4 і Давид послав розвідників, і взнав, що Саул підходить підготовлений з Кеїли. 5 І встав Давид потай, і приходить до місця, де спав Саул, там же — Авенир, син Нира, його полководець. Спав Саул у колісниці, а народ розмістився довкола нього.
6 І відповів Давид, і запитав Ахімелеха, хета, і Авессу, сина Саруї, брата Йоава, кажучи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авесса: Я ввійду з тобою. 7 І входить Давид і Авесса до народу вночі, аж ось Саул міцно спить у колісниці, а спис устромлений у землю біля його голови. Авенир же та його народ сплять довкола нього. 8 І сказав Авесса до Давида: Замкнув Господь сьогодні твого ворога у твої руки, тож тепер проб’ю його раз списом до землі — і не повторю йому! 9 Та Давид сказав Авессі: Не впокориш його! Бо хто підніме свою руку на Господнього помазаника і залишиться непокараним? 10 І сказав Давид: Нехай живе Господь, якщо Господь не уразить його або не прийде його день, і він помре, або не піде на війну і додасться до свого роду . 11 Зовсім не мені перед Господом піднести мою руку на Господнього помазаника! Тож тепер візьми спис з-перед його голови та посуд для води, і підемо до себе. 12 І Давид взяв спис і посуд для води з-перед його обличчя, і вони пішли до себе. І не було того, хто дізнався, і не було того, хто бачив, і не було того, хто пробудився, — усі спали, бо на них напав Господній сон.
13 А Давид перейшов на другий бік і став здалека на вершині гори, тож між ними була велика дорога. 14 І закликав Давид до народу, і промовив до Авенира, гукаючи: Чи не відгукнешся, Авенире? І відповів Авенир, і сказав: Хто ти, що мене кличеш? 15 І промовив Давид до Авенира: Хіба ти не муж, і хто такий, як ти в Ізраїлі? Тож навіщо не стережеш твого володаря-царя? Бо ввійшов один з народу, щоб убити твого володаря-царя. 16 І не добра ця справа, яку ти вчинив! Нехай живе Господь, бо сини смерті, ви, що стережете вашого володаря-царя, Господнього помазаника! А тепер гляди! Де є спис царя і посуд для води, що біля його голови? 17 І Саул упізнав голос Давида, і сказав: Чи це твій голос, сину Давиде? І сказав Давид: Твій раб, володарю-царю! 18 І далі сказав: Навіщо це мій володар женеться за своїм рабом? Бо в чому я згрішив і яка несправедливість у мені знайшлася? 19 А тепер нехай послухає мій володаря-цар слово свого раба. Якщо Бог тебе наводить на мене, хай запашними будуть твої жертви, а якщо людські сини, то вони прокляті перед Господом, бо сьогодні вони мене викинули, щоб я не закріпився в Господньому спадку, кажучи: Піди й служи іншим богам! 20 І тепер нехай кров моя не впаде на землю перед Господнім обличчям, бо ізраїльський цар вийшов шукати мою душу, так як ганяються за нічним вороном у горах.
21 І сказав Саул: Згрішив я! Повернися, дитино Давиде, бо не вчиню тобі зла, тому що моя душа дорогоцінна сьогодні у твоїх очах. Я був безглуздим і дуже нерозумним. 22 І відповів Давид, і сказав: Ось спис царя. Нехай перейде один слуга і візьме його. 23 І хай Господь поверне кожному по його справедливості та його вірі, бо Господь сьогодні видав тебе в мої руки, та я не забажав накласти свою руку на Господнього помазаника. 24 І ось, так, як сьогодні твоя душа прославилася в моїх очах, так нехай прославиться моя душа перед Господом, і нехай Він покриє мене та вирве мене з усякого болю. 25 І промовив Саул до Давида: Сину, ти благословенний; ти справді все здійсниш і неодмінно матимеш успіх . І Давид пішов своєю дорогою, а Саул повернувся до свого місця.