Филистимці захоплюють Ковчег Заповіту
1 До слів Самуїла прислухався весь Ізраїль. У той час Ізраїль вирушив на війну проти филистимців. Вони отаборились при Евен-Езері, тоді як филистимці стояли табором під Афеком.
2 Филистимці вишикувались у бойові лави проти Ізраїлю, і розпочалась битва. Ізраїль був розбитий филистимцями. Під час бою на полі битви полягло близько чотирьох тисяч чоловік.
3 Коли військові мужі повернулись до табору, ізраїльські старійшини сказали: Чому сьогодні так вразив нас Господь перед филистимцями? Давайте візьмемо з собою з Шіло Ковчег Господнього Заповіту, – нехай він буде серед нас і врятує нас від рук наших ворогів.
4 Тож військові послали в Шіло людей , котрі і спровадили звідти Ковчег Заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. Ковчег Божого Заповіту супроводжували обидва сини Ілія, Хофні та Пінхас.
5 Так сталося, що коли Ковчег Господнього Заповіту прибув до табору, то весь Ізраїль так голосно закричав, що здригнулась земля.
6 Почувши цей потужний вигук, филистимці почали питати: Чому це такий гучний крик у єврейському таборі? А коли дізналися, що Господній Ковчег прибув до табору,
7 то филистимці перелякалися й говорили: Їхній Бог прийшов до табору! Потім додали: Горе нам! Адже чогось подібного досі ще не було!
8 Горе нам! Хто нас врятує від руки такого потужного Бога!? Адже їхні боги вражали єгиптян усякими карами ще перед пустелею!
9 Тож зберіться з силами і виявіть усю мужність, филистимці, аби часом вам не довелось служити євреям, як вони служили вам! Отже, будьте мужніми, і вступайте в бій!
10 І филистимці ринулись у бій; вони цілковито розгромили Ізраїльтян, так що вони порозбігались по своїх наметах. Це була дуже велика поразка, в якій полягло тридцять тисяч піших Ізраїльтян.
11 Захопили филистимці також і Божий Ковчег, а обидва сини Ілія, Хофні та Пінхас, загинули.
Смерть Ілія
12 Того самого дня пощастило вирватись з поля битви одному веніямінцю, який прибіг у Шіло; його одяг був розірваний, а його голова посипана порохом.
13 Коли він наблизився, Ілій якраз сидів на стільці біля самої дороги, вдивляючись у далечінь , адже його серце тривожилось за долю Божого Ковчега. Коли ж той чоловік прибіг до міста й розповів, що сталось, усе місто заголосило.
14 Почувши це велике голосіння, Ілій запитав: Що це за лемент я чую? Але якраз прибув до нього той чоловік і про все розповів Ілію.
15 На той час Ілію було вже дев’яносто вісім років; його очі потьмяніли, так що він майже не бачив.
16 Отже, той чоловік сказав Ілію: Я – той, хто прибув з військового табору, і сьогодні я ледве втік з поля бою… А той запитав: Що сталося, мій сину?
17 Відповідаючи, вісник сказав: Ізраїль кинувся навтіки перед филистимцями, і в бою полягло дуже багато людей. Загинули також обидва твої сини, Хофні та Пінхас, захоплено і Божий Ковчег…
18 Коли вісник згадав про Божий Ковчег, сталося так, що Ілій впав навзнаки зі стільця біля входу до брами, зламав свій хребет і помер, оскільки він був чоловіком похилого віку і важким. Він був суддею Ізраїлю сорок років.
Іхавод
19 Його невістка, дружина Пінхаса, була вагітною, і незабаром мала народити. Почувши про те, що Божий Ковчег захоплено, а також про смерть свого свекра та свого чоловіка, вона впала навколішки й народила, оскільки в неї почались перейми.
20 І коли під час родів вона помирала, ті жінки , що стояли біля неї, казали: Не бійся, адже ти народила сина! Але вона нічого не відповіла, й навіть не звернула на це уваги.
21 Вона лише назвала хлопчика Іхаводом, говорячи: Відійшла слава від Ізраїлю, – оскільки був захоплений ворогом Божий Ковчег, а також у зв’язку зі смертю свого свекра і свого чоловіка.
22 Вона ще раз повторила: Відійшла слава від Ізраїлю, тому що не стало Господнього Ковчега.
1 І в ті дні сталося, що зібралися филистимці на війну проти Ізраїля. Тож Ізраїль виступив назустріч їм, щоб воювати. Вони отаборюються при Авенезері, а филистимці отаборюються в Афеку. 2 І вишикувалися филистимці до битви проти Ізраїля. І похилився бій, і муж ізраїльський упав перед филистимцями, і побили в бою на полі чотири тисячі чоловік. 3 І пішов народ до табору, і сказали ізраїльські старійшини: Чому спричинив наш Господь, що сьогодні впали ми перед филистимцями, візьмемо ковчег нашого Бога із Силома, і нехай вийде посеред нас і спасе нас з руки наших ворогів. 4 І народ послав до Силома, і беруть звідти ковчег Господа, що сидить на херувимах, і з ковчегом — обидва сини Ілі, Офні та Фінеес.
5 І сталося, що коли Господній ковчег прибув до табору, то весь Ізраїль закричав гучним голосом, і загомоніла земля. 6 Филистимці почули крик, і сказали филистимці: Що це за великий крик у єврейському таборі? І дізналися, що Господній ковчег прибув до табору. 7 Тож филистимці злякалися і сказали: Це боги прийшли до них до табору. Горе нам. Спаси нас, Господи, сьогодні, бо це не сталося вчора і третього дня . 8 Горе нам! Хто нас спасе з руки цих сильних богів, богів, які уразили Єгипет усякою карою, а також у пустелі? 9 Укріпіться і станьте мужами, филистимці, щоби часом ви не стали рабами євреїв, як і вони служили нам, і будете мужами, і воюватимете проти них! 10 І воювали проти них. І падає ізраїльський муж, і кожний втік до свого житла. І була дуже велика поразка, і з Ізраїля впало тридцять тисяч війська. 11 І Божий ковчег захопили, і обидва сини Ілі, Офні та Фінеес, померли.
12 З бою побіг муж — єміней , він прибув до Силома в той день, його одяг — подертий, а на його голові — земля. 13 І прийшов, і ось Ілі сидів на кріслі біля входу, вдивляючись у дорогу, бо його серце було в жаху за Божий ковчег. А чоловік увійшов у місто сповістити, і місто закричало. 14 І почув Ілі голос крику, і сказав: Що це за голос крику? А чоловік, поспішивши, прийшов і сповістив Ілі. 15 А Ілі був дев’яностолітнього віку, його очі були хворі й він не бачив. Тож Ілі запитав мужів, які стояли довкола нього: Що це за голос крику? 16 А муж, поспішивши, підійшов до Ілі й сказав йому: Я є той, хто прийшов з табору, і я сьогодні втік з поля бою… Та Ілі його перебив: Що це за справа, яка сталася, дитино? 17 А чоловік у відповідь сказав: Ізраїльський чоловік втік з-перед филистимців, і була велика поразка в народі, і обидва твої сини померли, а Божий ковчег забрали… 18 І сталося, коли він згадав про Божий ковчег, то Ілі впав з крісла назад при вході, його хребет зламався, і він помер, бо був старим і важким чоловіком. Він судив Ізраїль двадцять років.
19 Його невістка, жінка Фінееса, будучи вагітною, мала родити. Коли вона почула звістку, що захопили Божий ковчег, і що померли її свекор та її чоловік, то впала навколішки і народила, бо найшли на неї її перейми. 20 І під час родів вона помирає, а жінки, які стояли біля неї, сказали їй: Не бійся, бо ти народила сина! Та вона не відповіла, і не пізнало її серце. 21 І назвала хлопчика: Горе Вархавот, через Божий ковчег, через свого свекра і через свого чоловіка. 22 І говорили: Відійшла слава Ізраїля, якщо Господній ковчег забрали.