Зустріч Самуїла і Саула
1 Жив один чоловік з Веніямінового племені на ім’я Кіш, син Авіїла, внук Церора, правнук Бекората, праправнук Афія, веніямінець, – досить заможна людина.
2 В нього був син на ім’я Саул, – молодий та статечний чоловік, – не було серед Ізраїльських синів вродливішого за нього; крім того він був на голову вищий від усіх людей.
3 Одного разу в Саулового батька Кіша пропали ослиці, й Кіш сказав своєму сину Саулу: Візьми з собою когось із слуг та й піди, пошукай ослиць!
4 Вони пройшли все Єфремове нагір’я, перетнули Шалішову рівнину, але не знайшли. Тоді пройшли Шаалімську долину, – не було також. Так вони пройшли все Веніямінове володіння, а ослиць не знайшли.
5 Коли вони дійшли до околиць Цуфа, Саул сказав своєму слузі, що був з ним: Пора нам повертатись, аби мій батько, замість ослиць, не почав хвилюватись вже за нас!
6 Але той відповів йому: Ось у цьому місті є Божий чоловік, – дуже поважна людина, – все, що він скаже, неодмінно справджується. Тож зайдемо туди, – може він нам щось підкаже відносно нашої подорожі, яку звершуємо.
7 Саул сказав своєму слузі: Піти можна, але що ми занесемо тому чоловікові? Адже хліб у наших торбинах скінчився, а якогось гостинця немає, щоб занести Божому чоловікові. Що в нас є?
8 Відповідаючи Саулові, слуга запропонував: Ось у мене є четвертина срібного шекля, – я готовий віддати його Божому чоловікові, й він щось нам підкаже відносно нашої подальшої дороги.
9 [Раніше в Ізраїлі було так, що кожен, хто мав намір отримати Божу пораду, говорив так: Ходімо до ясновидця! Адже теперішніх пророків раніше називали ясновидцями].
10 Тоді Саул сказав своєму слузі: Твоя порада слушна! Давай підемо! Отже, вони пішли в місто, де жив Божий чоловік.
11 Підіймаючись по узгір’ю в місто, вони зустріли дівчат, які сходили набрати води, й запитали їх: Чи є тут ясновидець?
12 Відповідаючи, ті сказали: Так, зараз ви його зможете побачити! Але поспішіть, адже щойно він прийшов до міста, а сьогодні у народу жертвоприношення на пагорбі.
13 Як увійдете в місто, зразу шукайте його, перш ніж він підійметься на узвишшя задля жертовної трапези, тому що народ не почне їсти, доки він не прийде, позаяк він має благословити жертву, – і лише після цього почнуть їсти гості. Поспішайте, – ви ще його застанете.
14 Тож вони прибули до міста. Коли вони входили у браму міста, Самуїл якраз йшов їм назустріч, аби піднятись на пагорб.
15 Господь же, за день до приходу Саула, відкрив Самуїлові повідомивши:
16 Завтра, цієї самої пори, пришлю до тебе чоловіка із Веніямінового краю, аби ти помазав його на володаря над Моїм народом Ізраїлем, – він визволить Мій народ з рук филистимців, оскільки Я зглянувся на Мій народ, тому що його волання вже піднялось до Мене.
17 І от, щойно Самуїл побачив Саула, як Господь повідомив йому: Оце той муж, про якого Я тобі говорив: Він і буде владарювати над Моїм народом.
18 У цей момент Саул якраз підійшов до Самуїла посеред брами, і запитав: Скажи мені, будь ласка, де тут дім ясновидця?
19 Відповідаючи, Самуїл сказав Саулові: Я і є ясновидець! Іди попереду мене на узвишшя. Сьогодні ви будете зі мною обідати, а завтра зранку я відпущу тебе й повідомлю тобі все, що хвилює твоє серце.
20 А щодо ослиць, які в тебе пропали три дні тому, то не турбуйся про них, бо вони знайшлися… Хіба не тобі та твоїй родині належить усе найкраще в Ізраїлі?!
21 Відповідаючи, Саул сказав: Я всього лише є сином веніямінця й належу до найменшого з Ізраїлевих племен; до того ж моя родина найменша з усіх родин у племені Веніяміна, – тож навіщо ти говориш мені такі речі?
22 Але Самуїл узяв Саула та його слугу, попідруки ввів їх у світлицю, і запропонував їм найпочесніше місце серед усіх запрошених, яких було близько тридцяти чоловік.
23 А кухареві Самуїл сказав: Подай ту частину, яку я раніше тобі дав, і про яку я тобі говорив, щоб ти відклав її в себе окремо.
24 Тож кухар приніс ціле стегно з усім, що було на ньому, і поклав його перед Саулом, а Самуїл сказав: Це те, що було відкладене для тебе. Те, що лежить перед тобою, бери та їж, адже воно на певний час було відкладене для тебе, ще коли я почав скликати народ! Отже, того дня Саул обідав із Самуїлом.
25 Після того як вони спустились з пагорба до міста, Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі будинку.
26 Там Саул і заночував . Так сталось, що рано-вранці Самуїл покликав перебуваючого на покрівлі Саула, говорячи: Вставай, я проведу тебе! Тож Саул устав, і вони обидва вийшли, він і Самуїл, надвір.
Самуїл помазує Саула на царство
27 І коли вони дійшли до межі міста, Самуїл сказав Саулові: Скажи слузі, аби він пішов попереду нас; і коли той піде, ти затримайся, – сьогодні я сповіщу тобі Боже рішення.
1 Був собі чоловік із синів Веніаміна на ім’я Кіс, син Авіїла, сина Сареда, сина Вахіра, сина Афека, сина веніамінівця, муж сильний. 2 А в нього був син на ім’я Саул, великий добрий муж, і серед ізраїльських синів не було кращого за нього, — від плеча і вище — настільки був вищий на всій землі.
3 Якось пропали осли Кіса, батька Саула, і Кіс сказав Саулові, своєму сину: Візьми із собою одного зі слуг, устаньте, підіть і пошукайте ослів! 4 І вони пройшли через єфремську гору, пройшли по землі Селхи і не знайшли. І пройшли через землю Еасакема, і там не було. І пройшли через землю Якіма, але не знайшли.
5 Коли вони прийшли до Сіфа, то Саул сказав своєму слузі, який був з ним: Тож давай повернемося, щоб мій батько, позбувшись ослів, не турбувався про нас! 6 А слуга йому відповів: Ось Божий чоловік у цьому місті, славний чоловік, усе, що тільки скаже, неодмінно справджується . Тепер же підемо, щоби сповістив нам нашу дорогу, якою підемо. 7 Тоді Саул сказав своєму слузі, який був з ним: І ось ми підемо, а що принесемо Божому чоловікові? Адже не стало хлібів у наших торбах, і немає з нами більше нічого з нашого майна, щоб принести Божому чоловікові. 8 А слуга у відповідь Саулові продовжив, кажучи: Ось у моїй руці знаходиться четверта частина сикля срібла, тож даси Божому чоловікові, і він сповістить нам нашу дорогу. 9 (Спочатку в Ізраїлі кожний, коли йшов запитати Бога, говорив так: Давай підемо до видючого, бо народ раніше називав пророка видючим). 10 І Саул сказав своєму слузі: Добре слово, тож давай підемо! І вони пішли до міста, де був Божий чоловік.
11 Коли вони йшли до входу в місто, вони натрапили на дівчат, які вийшли набирати воду, і запитали їх: Чи є тут видючий? 12 А дівчата відповіли їм: Ось він є напроти вашого обличчя! Нині, через особливий день, він прийшов до міста, — кажуть їм, — бо сьогодні жертва за народ у Вамі. 13 Як тільки ввійдете в місто, так знайдете його в місті, перш ніж він піде до Вами їсти, — бо народ не їстиме, аж доки він не прийде, оскільки він має благословити жертву, і тільки після цього гості їстимуть. Тепер же підіть, бо через цей день ви його знайдете. 14 І вони йдуть до міста. Коли вони входили всередину міста, ось Самуїл вийшов їм назустріч, щоб іти до Вами.
15 А Господь відкрив вухо Самуїла на один день скоріше, ніж до нього прийшов Саул, кажучи: 16 У цей час завтра пошлю до тебе чоловіка із землі Веніаміна, і ти помажеш його на володаря над Моїм народом Ізраїлем, і він спасе Мій народ з руки филистимців, оскільки Я поглянув на приниження Мого народу, бо їхній крик дійшов до Мене. 17 І коли Самуїл побачив Саула, то Господь відповів йому: Ось чоловік, про якого Я тобі сказав: Він буде володарем над Моїм народом.
18 А тим часом Саул підійшов до Самуїла всередині міста, і сказав: Підкажи, як пройти до дому видючого. 19 У відповідь Самуїл сказав Саулові: Я ним є! Іди переді мною до Вами і сьогодні їж зі мною, а вранці відішлю тебе і сповіщу тобі все, що у твоєму серці. 20 А про твоїх ослят, які пропали, сьогодні вже третій день, не жури ними твого серця, бо вони знайшлися… Для кого прекрасне Ізраїля, хіба не тобі й домові твого батька? 21 На це Саул відповів: Хіба я не є сином мужа-веніамінівця, найменшого скіпетра ізраїльського племені й найменшого племені з усього скіпетра Веніаміна, — сказав він, — тож навіщо заговорив ти до мене цими словами?
22 А Самуїл узяв Саула та його слугу і ввів їх в помешкання, і дав їм перше місце між запрошеними — приблизно сімдесят мужів. 23 І сказав Самуїл кухареві: Дай мені частину, яку я тобі дав, яку я сказав тобі покласти її біля себе. 24 І кухар підняв вверх лопатку, і поклав її перед Саулом, а Самуїл сказав Саулові: Ось те, що залишилося, поклади його перед собою і їж, бо на свідчення, покладене перед тобою, — більше ніж іншим! Щипай і їж!
І Саул їв із Самуїлом у той день, 25 і він прибув з Вами до міста. Саулові постелили на покрівлі, 26 і він спав. І сталося, коли прийшов ранок, то Самуїл покликав на покрівлі Саула, кажучи: Встань, я відішлю тебе! Тож Саул устав і вийшов надвір — він і Самуїл. 27 Коли вони сходили до околиці міста, то Самуїл сказав Саулові: Скажи слузі, і нехай іде перед нами, а ти стань сьогодні й послухай Боже слово.