Звернення Соломона до Ізраїльської громади
1 Тоді промовив Соломон: Господи, Котрий говорив, що приходитимеш в густій хмарі !
2 Я збудував для Тебе цей величний Храм, місце, де Ти перебуватимеш повіки! –
3 цар обернувся, і поблагословив усю громаду Ізраїлю, в той час як усі зібрані Ізраїльтяни стояли, –
4 а він продовжив: Благословенний Ти, Господи, Боже Ізраїлю, Котрий силою Своєю здійснив те, що раніше промовив Своїми устами до мого батька Давида, запевняючи:
5 Від того дня, коли Я вивів Мій народ з єгипетського краю, Я не вибирав з-посеред усіх племен Ізраїлю міста, аби в ньому побудувати Храм для перебування Мого Імені. Я не обирав з цією метою жодного мужа, який був володарем над Моїм народом Ізраїлем,
6 але Я вибрав Єрусалим, аби там перебувало Моє Ім’я, а також Я обрав Давида, щоб він очолив Мій Ізраїльський народ.
7 Саме у мого батька Давида виникла ідея побудувати Храм для Імені Господа, Бога Ізраїлю.
8 Але Господь сказав моєму батькові Давидові: Те, що ти вирішив побудувати Храм для Мого Імені, правильно ; добре, що в тебе виникла така ідея, –
9 проте не ти будуватимеш цей Храм, а твій син, котрий народжений від тебе, – він збудує Храм для Мого Імені.
10 Господь дотримався Свого слова, яке провістив, – адже я зайняв місце свого батька Давида, зійшовши на престол Ізраїлю, як заповів Господь, і я збудував Храм для Імені Господа, Бога Ізраїлю;
11 я поставив у ньому Ковчег, у якому знаходиться Господній Заповіт, який Він уклав з Ізраїльтянами.
Молитва Соломона при освяченні Храму
12 Потім він став перед Господнім жертовником у присутності усієї громади Ізраїлю, і зняв догори свої руки, –
13 в цей момент Соломон знаходився на мідному підвищенні, яке він зробив, завдовжки п’ять ліктів, завширшки також п’ять ліктів і заввишки півтора лікті, й помістив його посеред двору, – тепер він стояв на ньому на колінах перед усією Ізраїльською громадою з простягнутими до неба руками,
14 та говорив: Господи, Боже Ізраїлю! Немає рівного Тобі Бога ні на небі, ані на землі, Який дотримувався б Заповіту і милосердя щодо Своїх слуг, котрі усім своїм серцем служать Тобі!
15 Ти дотримався обіцяного Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові; все, що Ти йому сказав Своїми устами, тепер Своїми руками Ти виконав!
16 Нині ж, Господи, Боже Ізраїлю, здійсни інше, що говорив Твоєму слузі, а моєму батькові Давидові. Зокрема, Ти йому сказав, обіцяючи: Не переведеться в тебе переді Мною той, котрий займатиме Ізраїльський трон, якщо лише твої нащадки пильнуватимуть належної дороги, й будуть ходити в Моєму Законі, як ходив переді Мною ти!
17 Тепер же, Господи, Боже Ізраїлю, підтверди Свою обітницю, яку Ти дав Своєму слузі Давидові.
18 Але хіба, насправді, Богові мешкати з людьми на землі? Адже небеса й небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що таке цей дім, що я збудував?!
19 І все ж зверни увагу на молитву Твого слуги та на його благання, Господи, мій Боже! Вислухай благання і зойк душі, з яким Твій слуга звертається до Тебе!
20 Нехай же Твої очі будуть відкриті на цей Храм вдень і вночі, – на те місце, про яке Ти заповів, що тут буде перебувати Твоє Ім’я, – і нехай будуть вислухані молитви, які Твій слуга заноситиме з цього місця.
21 Прислухайся, будь ласка, до благань Твого слуги та Твого народу, Ізраїлю, коли вони будуть молитись на цьому місці; тож вислухай з місця Твого перебування в небесах, – вислухай і прости.
22 Коли хтось згрішить проти свого ближнього, і той вимагатиме у нього присяги, щоб винуватець присягнувся, і він прийде з присягою до Твого жертовника у цьому Храмі,
23 то Ти вислухай з небес ту присягу і здійсни правосуддя щодо Твоїх слуг: осуди винуватого, обернувши його вчинок на його ж голову, та виправдай невинного, віддаючи йому відповідно з його правотою.
24 Якщо ж Твій Ізраїльський народ буде переможений ворогом, через те що згрішить проти Тебе, але потім навернеться і віддасть славу Твоєму Імені і вони молитимуться та благатимуть Тебе в цьому Храмі,
25 то Ти вислухай з небес і прости гріх Твого народу, Ізраїлю, й поверни їх у край, який Ти дав їм та їхнім прабатькам.
26 Коли замкнеться небо, й не буде дощу, через те що згрішили перед Тобою, але потім молитимуться на цьому місці, віддаючи шану Твоєму Імені, висловлюючи каяття в своїх гріхах, оскільки Ти їх упокорив,
27 то Ти вислухай з небес і прости гріх як Твоїх слуг, так і Твого Ізраїльського народу, адже Ти навчаєш їх триматись доброї дороги, якою мають ходити, – тому пошли дощ на Твою землю, яку Ти дав Своєму народові в спадщину.
28 Якщо настане в країні голод, чи моровиця; якщо вдарить засуха та іржа, налетить сарана чи гусінь; коли їхні вороги гнобитимуть їх в якомусь з міст країни, або прийде якесь лихо, чи трапиться небезпечна епідемія хвороби,
29 то всяку молитву, і кожне благання будь-якої людини чи усього Твого Ізраїльського народу, – хто лише відчує власний біль і страждання й простягне свої руки до цього Храму, –
30 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – помилуй і віддай кожній людині за її вчинками; адже Ти знаєш серце кожного, – оскільки Ти єдиний знаєш серця всіх людських дітей,
31 аби вони боялися Тебе і ходили Твоїми дорогами протягом усього часу, поки вони житимуть на землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
32 Так само й усі приходці, котрі походять не з твого народу, Ізраїлю, а прибудуть з далекої країни заради Твого великого Імені та під Твою потужну руку і Твоє простягнуте рамено, – якщо вони прийдуть і будуть молитися у цьому Храмі,
33 то Ти вислухай з небес, – з місця Твого перебування, – зроби усе, про що просив би Тебе чужинець, аби усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і шанобливо ставились до Тебе, як і Твій Ізраїльський народ, та зрозуміли, що Твоє Ім’я проголошується в цьому Храмі, який я збудував.
34 Коли Твій народ вирушить на війну проти своїх ворогів шляхом, яким Ти посилатимеш їх, і молитимуться до Тебе, повернувшись у напрямку цього міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
35 то Ти почуй на небесах їхнє благання та їхню молитву, і вчини їм за Своєю справедливістю.
36 І, якби люди згрішили перед Тобою, – оскільки немає людини, яка не грішила б, – і Ти запалаєш гнівом на них та віддаси їх у руки ворога, так що їх заберуть у полон, й запровадять їх як невільників у далеку чи близьку країну;
37 але там, в чужім краю, де їх триматимуть у неволі, вони від щирого серця навернуться і почнуть благати Тебе в краю свого поневолення, говорячи: Ми згрішили й завинили перед Тобою, діяли беззаконно!
38 І якщо навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в краю їхнього полону, куди були поневолені ; коли молитимуться, повернувшись у напрямку свого краю, який Ти дав їхнім батькам, а також міста, яке Ти обрав, та Храму, який я побудував для Твого Імені, –
39 то Ти почуй з небес, – з місця Твого перебування, – їхню молитву та їхнє благання, і вчини їм за Своєю справедливістю; помилуй Свій народ, який згрішив проти Тебе.
40 Відтепер, мій Боже, нехай очі Твої будуть відкриті, а Твої вуха нехай будуть уважні до всіх молитов на цьому місці.
41 Отже, Господи Боже, встань і прийди на місце Свого спочинку, – Ти й Ковчег Твоєї Могутності! Твої священики, Господи Боже, нехай зодягнуться в спасіння, а твої вірні хай радіють у добробуті!
42 Господи Боже, не відвертайся і від Свого помазаника, пам’ятаючи Своє милосердя до Свого слуги Давида!
1 Тоді Соломон промовив: Господь сказав, що пробуватиме в темряві. 2 І я збудував дім Твоєму Імені, посвячений Тобі й готовий, щоби проживати в ньому навіки. 3 І цар повернув своє обличчя, і поблагословив усе зібрання Ізраїля, а все зібрання Ізраїля стояло. 4 І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Який промовив Своїми устами до Давида, мого батька, і здійснив Своїми руками, запевняючи: 5 Від дня, в який Я вивів Мій народ з Єгипетської землі, Я не вибрав міста з усіх племен Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я, і Я не вибрав чоловіка, щоби був за вождя над Моїм народом — Ізраїлем. 6 І ось Я вибрав Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і Я вибрав Давида, щоб він був над Моїм народом Ізраїлем.
7 І було на серці Давида, мого батька, збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля, 8 та Господь сказав Давидові, моєму батькові: Тому що випало на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре ти зробив, що припало на твоє серце. 9 Тільки не ти збудуєш дім, але твій син, який вийде з твоїх стегон, він збудує дім Моєму Імені. 10 І Господь здійснив Своє слово, яке сказав, і я став замість Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля. 11 І я там поставив ковчег, в якому є Господній завіт, який Він склав з Ізраїлем.
12 І він став перед Господнім жертовником, перед усім зібранням Ізраїля, і простягнув свої руки, 13 бо Соломон зробив мідну підставку і поставив її посеред двору храму (п’ять ліктів її довжина, п’ять ліктів її ширина і три лікті її висота) і став на ній, і впав на коліна перед усім зібранням Ізраїля. Він простягнув до неба свої руки 14 і сказав: Господи, Боже Ізраїля, немає подібного до Тебе Бога на небі й на землі! Зберігай завіт і милосердя з Твоїми рабами, які ходять перед Тобою всім серцем! 15 Те, що Ти зберіг Твоєму рабові Давидові, моєму батькові, те, що Ти пообіцяв йому, запевняючи, — і Ти сказав Своїми устами, і Своїми руками Ти довершив до цього дня! 16 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, збережи Твоєму рабові, моєму батькові Давидові те, що Ти йому сказав, промовляючи: Не переведеться в тебе чоловік переді Мною, який сидить на престолі Ізраїля, якщо тільки твої сини дотримаються їхньої дороги, щоб ходити в Моєму законі, як і ти ходив переді Мною!
17 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай же вірним виявиться Твоє слово, яке Ти сказав Твоєму рабові Давидові. 18 Та невже Бог насправді може жити з людьми на землі, якщо небо і небо небес не достатні для Тебе, і яким є цей дім, що я збудував! 19 А Ти споглянеш на молитву Твого слуги і на моє благання, Господи Боже! Щоб вислухати благання і молитву, якою Твій слуга молиться перед Тобою сьогодні, 20 щоб Твої очі були відкриті над цим домом вдень і вночі, над цим місцем, про яке сказав Ти, щоб там прикликати Твоє Ім’я, аби вислухати молитву, якою Твій слуга молиться на цьому місці. 21 І Ти почуєш благання Твого слуги і Твого народу Ізраїля, яким помоляться на цьому місці, і вислухаєш на місці Твого перебування з неба, почуєш і будеш милосердним.
22 Якщо згрішить чоловік проти свого ближнього і візьме клятву з нього, щоб він поклявся, і той прийде, і даватиме клятву перед жертовником у цьому домі, 23 то Ти вислухаєш з неба, виконаєш і здійсниш суд Твоїм рабам, щоб віддати беззаконному і віддати за його дорогами на його голову, аби помститися за праведного, віддати йому за його праведністю.
24 Якщо ж Твій народ Ізраїля буде переможений перед ворогом, якщо згрішать проти Тебе, та повернуться і прославлять Твоє Ім’я, помоляться і благатимуть перед Тобою в цьому домі, 25 то Ти вислухаєш з неба і будеш милосердним до гріхів Твого народу Ізраїля, і повернеш їх у землю, яку Ти дав їм та їхнім батькам.
26 Коли замкнеш небо, і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, та помоляться на цьому місці, і хвалитимуть Твоє Ім’я, і відвернуться від своїх гріхів, бо Ти їх пригнітиш, 27 то Ти вислухаєш з неба і будеш милосердним до гріхів Твоїх рабів і Твого народу Ізраїля, бо об’явиш їм добру дорогу, якою підуть, то даси дощ на Твою землю, яку Ти дав Твоєму народові в спадок.
28 Якщо буде голод на землі, чи смерть, якщо буде згуба й іржа, якщо буде сарана і гусінь, якщо ворог засмучуватиме його перед їхніми містами, у всякій пошесті та всякому болю, 29 і будь-яка молитва, і будь-яке благання, яке тільки буде в кожної людини і в усього Твого народу Ізраїля (якщо людина зрозуміє причину своєї пошесті та своєї хвороби і простягне свої руки до цього дому), 30 то Ти вислухаєш з неба, з Твого приготованого місця перебування, помилуєш і даси чоловікові за його дорогами, як тільки пізнаєш його серце, бо Ти єдиний знаєш серце людських синів, 31 аби вони боялися Твоїх доріг усі дні, доки вони живуть на поверхні землі, яку Ти дав нашим батькам.
32 І кожен чужинець, який не є з твого народу Ізраїля, і він прийде із землі здалека через Твоє велике Ім’я, Твою могутню руку і Твоє високе плече, прийдуть і помоляться на цьому місці, 33 то Ти вислухаєш з неба з Твого приготовленого місця перебування, і зробиш згідно з усім, про що тільки закличе до Тебе чужинець, щоб усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і боялися Тебе, як і Твій народ Ізраїль, і пізнали, що Твоє Ім’я прикликане на цей дім, який я збудував.
34 Якщо ж Твій народ вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою пошлеш їх, і помоляться Тобі в напрямку цього міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені, 35 то Ти почуєш з неба їхнє благання і їхню молитву, і вчиниш їхнє праведне діло. 36 І коли згрішать проти Тебе (бо немає чоловіка, який не грішить), то поб’єш їх і видаси їх перед обличчям ворогів, і поведуть їх у полон ті, які полонять, у землю ворогів, до землі далекої чи близької. 37 І тоді повернуть своє серце в їхню землю, звідки виведені були вони, навернуться і благатимуть Тебе в їхньому полоні, кажучи: Ми згрішили, ми вчинили неправедно, ми вчинили беззаконня! 38 І повернуться до Тебе всім серцем і всією їхньою душею в землі своїх поневолювачів, і помоляться в напрямку їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, і міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені, 39 то Ти почуєш з неба з Твоєї приготовленої оселі їхню молитву і їхнє благання, і вчиниш суд, і будеш милосердний з народом, який згрішив проти Тебе.
40 Тепер, Господи, хай же будуть відкриті Твої очі, і Твої вуха хай почують благання з цього місця. 41 Тепер же підіймись, Господи Боже, на Твій спочинок, Ти і ковчег Твоєї могутності! Твої священики, Господи Боже, хай зодягнуться в спасіння, і твої сини хай зрадіють у добробуті! 42 Господи Боже, не відкинь особу Твого помазаника, згадай милосердя до Давида, Твого раба.