Сокира спливла
1 Якось пророчі учні промовили до Єлисея: Як бачиш, місце, в якому ми живемо біля тебе, стало тісним для нас.
2 Чи не піти нам над Йордан, аби кожен з нас узяв звідти по деревині, щоб побудувати собі нове місце для проживання. А він відповів: Ідіть!
3 Та один з учнів промовив: Будь ласка, ходи й ти разом зі своїми слугами! А він відповів: Добре, я піду!
4 Отже, він пішов з ними. А коли вони прибули над Йордан, то почали зрубувати дерева.
5 Так сталося, що коли один з них зрубував деревину, сокира впала у воду. Тоді він заволав: Ой, мій добродію, та ж вона була позичена!
6 А Божий чоловік запитав: Де вона впала? І той показав йому місце. Тоді Єлисей відрубав шматок дерева, кинув його туди, й сокира спливла.
Єлисей попереджає Ізраїльського царя про сирійські засідки
7 Візьми її собі, – сказав Єлисей. Той простягнув свою руку і взяв її…
8 Щоразу, коли сирійський цар воював з Ізраїлем, він домовлявся зі своїми сановниками, куди, – в те чи в інше місце, – слід направити військо.
9 А Божий чоловік негайно посилав до Ізраїльського царя застереження: Вважай, не йди в таке-то місце, оскільки там засідка сирійців!
10 Тому Ізраїльський цар посилав попередження для мешканців того місця, про яке йому повідомляв Божий чоловік. Так траплялося багато разів.
11 Ця справа дуже обурила сирійського царя, тому, зібравши своїх сановників, сказав до них: Ви маєте мені признатись, хто з вас видає наші плани цареві Ізраїлю?
12 Тоді один із його сановників сказав: Ніхто, мій володарю, царю, але в Ізраїлі є пророк Єлисей, котрий повідомляє Ізраїльського царя навіть про ті слова, які ти говориш у своїй спальні!
Господь вразив сліпотою сирійців
13 Цар негайно наказав: Йдіть і вивідайте, де він перебуває, – і я пошлю, щоб його взяли! Йому повідомили, мовляв: Він знаходиться в Дотані!
14 Тому він послав туди кінноту, колісниці та велике військо. Вони прибули туди вночі й оточили місто.
15 І коли спозаранку слуга Божого чоловіка піднявся й вийшов, то, побачивши, що місто знаходиться в облозі війська, кінноти й колісниць, слуга сказав йому: Ой, мій господарю, що будемо робити?
16 А Єлисей відповів: Не бійся, адже тих, що з нами, більше, ніж тих, що з ними!
17 Тоді Єлисей помолився, сказавши: Господи, відкрий, будь ласка, його очі, аби він побачив! І Господь відкрив очі слуги. Він побачив, що все узгір’я навколо Єлисея повне кінноти, й вогненних колісниць.
18 І коли сирійці вирушили проти Єлисея, він помолився до Господа і попросив: Урази, будь ласка, цей народ сліпотою! І Господь за проханням Єлисея уразив їх сліпотою.
19 Після цього Єлисей сказав їм: Це не та дорога, й не те місто! Йдіть за мною, а я запроваджу вас до чоловіка, якого ви шукаєте! Тож він завів їх у Самарію.
20 Але, коли вони ввійшли в Самарію, сталося так, що Єлисей попросив: Відкрий, Господи, їм очі, й нехай вони побачать! Коли Господь відкрив їм очі, вони побачили, що знаходяться посеред Самарії.
21 Побачивши їх, цар Ізраїлю запитав Єлисея: То що, мій батеньку, може мені знищити усіх до одного?
22 Однак той відповів: Не вбивай! Хіба це ти їх взяв у полон своїм мечем, та своїм луком, щоб нищити? Поклади перед ними хліб і воду, – нехай вони наїдяться і нап’ються, після чого нехай повертаються до свого володаря!
23 Тож він справив їм великий бенкет, а коли вони наїлись і напились, він відправив їх до свого володаря. З того часу сирійські загони довго не нападали на Ізраїльський край.
Облога та голод Самарії
24 Але якось сталося так, що сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і, виступивши, взяв у облогу Самарію.
25 В Самарії настав великий голод, так що під час облоги дійшло до того, що ціна ослячої голови коштувала вісімдесят срібняків , а четвертина міри голубиного посліду – п’ять срібняків.
26 Коли одного разу Ізраїльський цар ходив по міській стіні, сталося так, що до нього знизу закричала жінка, благаючи: Рятуй мене, мій володарю, царю!
27 А той відповів: Якщо тебе не врятує Господь, то як можу я тебе врятувати? Хіба із току, чи із чавила?
28 Потім цар все ж запитав її: Що ти хочеш? А вона промовила: Оця жінка сказала мені: Дай твого сина, – ми його з’їмо сьогодні, а мого сина з’їмо завтра!
29 Отже, ми зварили мого сина, та з’їли його. А коли наступного дня я їй сказала: Давай твого сина, щоб ми і його з’їли, то вона заховала свого сина!
30 Як же цар почув слова тієї жінки, то сталося так, що він роздер свої шати; і коли він далі ходив по міській стіні, то люди побачили, що під сподом у нього на тілі веретище.
31 Після цього він сказав: Нехай те чи інше зробить зі мною Бог, і нехай ще додасть, якщо голова Шафатового сина, Єлисея, ще сьогодні залишиться у нього на плечах.
32 Тимчасом як Єлисей знаходився у своєму домі, а старійшини сиділи перед ним, цар послав попереду себе посланця. Але перш ніж той чоловік прийшов до Єлисея, він сказав старійшинам: Чи ви знаєте, що цей син убивці послав, аби стяти мені голову? Майте на увазі, що коли прийде той посланець, то замкніть двері й затримайте його під дверима. Хіба ви не чуєте звуків кроків його володаря за ним?
33 Він ще не закінчив розмови з ними, як прибув до нього царський посланець, який сказав : Дивись, яке лихо маємо від Господа! Чого ще далі нам чекати від Господа?
1 Якось сини пророків звернулися до Елісея: Ось місце, в якому ми живемо перед тобою, воно — тісне для нас. 2 Тож підемо до Йордану, і кожний муж візьме звідти одну колоду, і зробимо собі там житло. А він сказав: Ідіть! 3 Та один лагідно промовив: Іди з твоїми рабами! І він сказав: Я піду! 4 Тож він пішов з ними, і вони прийшли до Йордану, і почали рубати ліс. 5 І ось один рубав колоду, і впало залізко сокири у воду. І він закричав: О, володарю, та ж воно позичене! 6 А Божий чоловік запитав: Де впало? І той показав йому місце. А він відломив кусок дерева і кинув туди, і залізко виплило. 7 Візьми собі, — сказав він. І той простягнув свою руку і взяв його.
8 Цар Сирії воював проти Ізраїля. Він радився зі своїми слугами, пропонуючи: На такому-то місці отаборюся. 9 А Елісей послав до царя Ізраїля, остерігаючи: Стережись, не йди в це місце, бо там Сирія притаїлася! 10 І послав цар Ізраїля в те місце, про яке йому сказав Елісей, і стерігся того місця не раз і не два.
11 І заворушилася душа царя Сирії через цю справу, і він закликав своїх слуг, і сказав їм: Не сповіщаєте мені, хто видає мене цареві Ізраїля? 12 І сказав один із його слуг: Ні, мій володарю, царю, бо це пророк Елісей, який в Ізраїлі, сповіщає цареві Ізраїля всі слова, які ти говориш у кімнаті своєї спальні! 13 І той сказав: Ідіть, подивіться, де він, і, пославши, візьму його! І сповістили йому, кажучи: Ось у Дотаїмі! 14 І він послав туди кінноту, колісниці та велике військо, і вони прийшли вночі й оточили місто.
15 І збудився вранці слуга Елісея, щоб устати, і вийшов, аж ось військо, кіннота і колісниці оточили місто, і слуга сказав йому: О, володарю, що робитимемо? 16 А Елісей відповів: Не бійся, бо тих, хто з нами, більше від тих, хто з ними! 17 І помолився Елісей, і сказав: Господи, відкрий очі слуги, і нехай побачить! І Господь відкрив його очі, і він побачив, як ось гора, повна коней, і вогненні колісниці довкола Елісея. 18 І вони підійшли до нього, а Елісей помолився до Господа і сказав: Урази цей народ сліпотою! І Він уразив їх сліпотою за словом Елісея. 19 І сказав їм Елісей: Не це місто і не ця дорога! Ідіть за мною, і я відведу вас до чоловіка, якого шукаєте! І він привів їх у Самарію.
20 І сталося, коли вони прийшли в Самарію, то Елісей сказав: Відкрий, Господи, їхні очі й хай побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони були посеред Самарії. 21 А цар Ізраїля, коли їх побачив, запитав: Чи не побити мені їх , батьку? 22 І той відповів: Не вбивай! Убивати можна тільки тих, яких ти взяв у полон своїм мечем і своїм луком! Поклади перед ними хліб і воду, і хай їдять, хай п’ють і хай ідуть до свого володаря! 23 І він поставив перед ними великий стіл, вони поїли і попили, і він відіслав їх, і вони пішли до свого володаря. І не продовжували більше легко озброєні сирійці виступати проти землі Ізраїлю.
24 І сталося після цього, що зібрав син Адера, цар Сирії, весь свій табір, пішов і взяв у облогу Самарію. 25 І в Самарії настав великий голод, і ось вона перебувала в облозі, аж доки не була голова осла за п’ятдесят сиклів срібла, а четвертина міри голубиного гною — за п’ять сиклів срібла.
26 Цар Ізраїля ходив по мурах, а до нього закричала жінка, гукаючи: Спаси, володарю-царю! 27 А той відповів їй: Якщо тебе не спасе Господь, як я тебе спасу? Чи з току, чи із чавила? 28 А далі цар запитав її: Що тобі є? А вона промовила: Ця жінка сказала мені: Дай твого сина, сьогодні ми його з’їмо, завтра ж — мого сина, з’їмо і його! 29 І ми зварили мого сина, і з’їли його. А на наступний день я сказала їй: Дай твого сина, з’їмо і його! Але вона заховала свого сина! 30 І сталося, коли цар Ізраїля почув слова жінки, то роздер свій одяг, і він ходив по мурах, і народ побачив на його тілі під низом мішковину. 31 І він сказав: Так нехай зробить мені Бог і так нехай додасть, якщо голова Елісея буде на ньому сьогодні.
32 А Елісей перебував у своєму домі, і старійшини перебували з ним. І послав чоловіка перед ним раніше, ніж до нього прийшов посланець, і він сказав старійшинам: Чи знаєте, що цей приречений на смерть послав, щоб зняти мою голову? Глядіть, як тільки прийде посланець, закрийте двері й затримайте його при дверях. Хіба не звук ніг його володаря за ним? 33 Коли він ще говорив з ними, аж ось зайшов до нього посланець. І він сказав: Ось це зло від Господа! Чому терпітиму ще Господу?