Повернення Авесалома до Єрусалиму
1 Йоав, син Церуї, зауважив, що серце царя не байдуже до Авесалома.
2 Тому Йоав послав до міста Текої, аби привели звідти мудру жінку і сказав до неї: Вдавай, що перебуваєш у жалобі, – одягнися в одежу скорботи, не намащуйся єлеєм та прикинься жінкою, яка вже давно перебуває у жалобі за померлим;
3 тоді підеш до царя і говоритимеш з ним. Далі Йоав підмовив її, які слова вона має сказати цареві.
4 Отже, увійшовши, жінка з Текої, перш ніж звернутись до царя, впала долілиць, поклонилася і заволала: Допоможи мені, царю!
5 Цар запитав її: Що трапилось? Вона ж відповіла: Ой, – я жінка вдовиця; мій чоловік помер.
6 У твоєї слугині було два сина, – вони побились між собою на полі, де не було нікого, хто би їх розборонив, – тому один так вдарив іншого, що вбив його.
7 Тепер уся родина повстала проти твоєї слугині, й домагається: Видай братовбивцю, і ми його стратимо за смерть його брата, якого він убив! Хоч він єдиний спадкоємець, усе одно має вмерти! Так вони хочуть загасити ту останню іскорку, яка в мене ще жевріє, аби не залишилось після мого чоловіка ні імені, ні нащадків на цій землі!
8 Тоді цар сказав жінці: Повертайся до свого дому, а я дам розпорядження щодо твоєї справи.
9 Однак жінка з Текої відповіла цареві: Володарю мій, царю, нехай на мене ляже та провина, та на рід мого батька, а цар та його престол хай будуть невинні!
10 І цар сказав: Того, хто говорив би щось проти тебе, приведи його до мене, і він більше не торкнеться тебе!
11 Вона ж наполягала: Нехай цар згадає про Господа, Бога свого, щоб месники за кров не множили насильства, і щоб не погубили мого сина! Тоді цар сказав: Як живий Господь, жодна волосинка з голови твого сина не впаде на землю!
12 Після цього жінка сказала: Дозволь твоїй слугині сказати ще одне слово до мого володаря, царя. А він відповів: Говори!
13 І жінка сказала: Для чого зараз мислиш усупереч Божого народу ? Адже, прийнявши зараз таке рішення, ти певною мірою сам є винуватцем, оскільки досі цар не повернув власного вигнанця.
14 Адже, безперечно, ми всі помремо, оскільки ми, як та вода, що розлита на землю, і якої вже неможливо зібрати. Разом з тим Бог не відбирає життя, але обмірковує спосіб, як би приречений вигнанець перестав бути вигнанцем.
15 А те, що я тепер прийшла розповісти про цю справу моєму володарю цареві, так це тому, що люди наганяють на мене страх. От і подумала твоя слугиня: Порозмовляю з царем, – може цар якимось чином виконає прохання своєї слугині.
16 Адже цар вислухає, і врятує свою слугиню з рук людини, яка хотіла би знищити мене разом з моїм сином з Божої спадщини.
17 Твоя слугиня вирішила: Нехай же слово мого володаря царя заспокоїть мене, оскільки мій володар цар, наче Божий ангел, аби вислухати й визначити , що добре, а що зле, а Господь, твій Бог, нехай буде з тобою.
18 Відповідаючи, цар промовив до тієї жінки: Не приховай від мене того, про що я тебе запитаю. А жінка відповіла: Нехай мій володар, цар, питає.
19 І цар запитав: Чи за всією цією справою часом не стоїть рука Йоава? Відповідаючи, жінка промовила: Так певно, як ти живий, мій володарю, царю, ніхто не зможе відхилитись ні вправо, ні вліво в усьому, що сказав мій володар, цар, – як правда й те , що твій слуга Йоав наказав мені це зробити; він же підмовив твою слугиню, які слова я маю сказати.
20 Твій слуга Йоав це вчинив, аби до цієї справи підійти з іншого боку. Що ж до мого володаря, то він мудрий, як Божий ангел, і знає про все, що діється на землі!
21 Після цього цар сказав Йоаву: Гаразд, я зроблю, як ти пропонуєш! Тож іди, і поверни того юнака, Авесалома!
22 Упавши долілиць, Йоав поклонився і поблагословив (подякував ) царя, після чого Йоав сказав: Тепер твій слуга зрозумів, що здобув довір’я (ласку ) у тебе, мій володарю царю, адже цар виконав прохання свого слуги.
23 Отже, Йоав вирушив до Гессуру й спровадив звідти Авесалома в Єрусалим.
24 Цар наказав: Нехай повертається до свого дому, але мені на очі не показується! Тож, повернувшись до свого дому, Авесалом з царем не зустрічався.
25 Проте в усьому Ізраїлі не було вродливішого й більш вихваленого чоловіка, ніж Авесалом, – від голови й до п’ят не було в ньому жодної фізичної вади.
26 А коли він стриг волосся на своїй голові, – а зазвичай він стригся щороку, оскільки волосся у нього було дуже важке, і він був змушений стригтись, – то волосся його голови важило двісті шеклів , за усталеною царем вагою.
27 Авесалому народилося три сини й одна дочка на ім’я Тамара. Вона також була дуже вродливою жінкою.
28 Протягом двох років Авесалом мешкав у Єрусалимі, але з царем так і не бачився.
Давид прощає Авесалома
29 Якось Авесалом послав, аби покликали Йоава, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Тоді послав до нього другий раз, але він знову відмовився прийти.
30 Тож він сказав своїм слугам: Дивіться, ось ділянка поля Йоава межує з моїм полем, і там у нього поспіває ячмінь, – підіть і підпаліть його! Слуги Авесалома підпалили ту ділянку, й вона згоріла.
31 Після цього Йоав прийшов до дому Авесалома і запитав його: Навіщо твої слуги спалили моє поле?
32 Авесалом же пояснив Йоаву, що він посилав за ним з проханням: Прийди до мене, адже я хочу послати тебе до царя, аби запитати, для чого я повернувся з Гессуру? Краще було би мені залишатись там. Я, справді, хочу побачитись з царем! Якщо я і досі залишаюсь винуватим, то нехай він стратить мене!
33 Йоав пішов до царя і все йому переказав. Після цього цар покликав Авесалома, і той прийшов до царя та поклонився йому, впавши долілиць перед царем. Цар же поцілував Авесалома.
1 Йоав, син Саруї, зрозумів, що серце царя прихильне до Авесалома. 2 Тож Йоав послав до Текоя, наказав узяти звідти мудру жінку і сказав їй: Плач і одягнися в одяг смутку, і будеш, як жінка, яка багато днів плакала над своїм мерцем, 3 підеш до царя і скажеш йому згідно із цим словом. І Йоав поклав слова в її уста.
4 І жінка-текойка ввійшла до царя, припала ниць до землі, поклонилася йому і сказала: Спаси, царю, спаси! 5 І сказав їй цар: Що тобі є? Вона ж відповіла: Я дійсно є жінкою вдовою, а мій муж помер. 6 У твоєї рабині є два сини, і обидва билися на полі, і не було між ними того, хто їх розлучив би, і один вдарив свого брата, і його вбив. 7 І ось весь рід повстав проти твоєї рабині, і вони сказали: Дай того, хто вбив свого брата, і вб’ємо його за душу його брата, якого він убив! Заберемо і вашого спадкоємця! І загасять моє вугілля, яке залишилося, так що не залишиться останку та імені моєму чоловікові на поверхні землі!
8 А цар сказав: Будь здоровою і йди до твого дому, і я дам наказ про тебе! 9 Та жінка-текойка промовила до царя: На мені беззаконня, мій володарю-царю, і на домі мого батька, цар же та його престол невинні! 10 І сказав цар: Хто є той, котрий говорив тобі? Приведеш його до мене, і більше не доторкнуться до нього! 11 Вона ж сказала: Нехай же пригадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножився кровний месник, аби вигубити, і хай не погублять мого сина! А він сказав: Нехай живе Господь, ані волосок твого сина не впаде на землю!
12 А жінка сказала: Нехай твоя рабиня скаже слово до царя, мого володаря. Говори! — сказав він. 13 Тож жінка сказала: Навіщо ти задумав це проти Божого народу? Чи це слово з уст царя як провина, щоб цар не повернув свого вигнанця. 14 Адже ми безсумнівно помремо , і будемо, як вода, що проливається на землю, якої не зберуть, і Бог візьме душу, і того, хто задумує відкинути від себе відкиненого. 15 І тепер, я для того і прийшла говорити це слово до царя, мого володаря, бо мене побачить народ, і твоя рабиня скаже: Нехай скаже цареві, може якось виконає цар слово своєї рабині. 16 Бо цар слухає, щоби спасти свою рабиню з руки чоловіка, який шукає забрати мене і мого сина з Божого спадку. 17 Нехай буде слово володаря, мого царя, як жертва, — сказала жінка, — бо володар, мій цар, наче Божий ангел, щоб слухати добро і зло, і твій Господь Бог буде з тобою.
18 І відповів цар, звертаючись до жінки: Не приховай від мене справи, про яку я тебе запитаю. А жінка сказала: Нехай говорить мій володар-цар. 19 І цар запитав: Чи не рука Йоава в усьому цьому з тобою? І жінка відповіла цареві: Як живе твоя душа, мій володарю-царю, немає відхилення ні направо, ні наліво в усьому, що сказав мій володар-цар, бо твій раб Йоав, він наказав мені, і він поклав усі ці слова в уста твоєї рабині. 20 Твій раб Йоав учинив цю справу, щоб перейшло на цей вид мови. А мій володар мудрий, як мудрість Божого ангела, щоб знати все, що в землі!
21 І цар сказав Йоавові: Ось я тобі вчинив за цим твоїм словом! Піди, поверни юнака Авесалома! 22 І Йоав упав долілиць на землю, поклонився і поблагословив царя, і Йоав сказав: Сьогодні твій раб пізнав, що знайшов милість у твоїх очах, мій володарю-царю, бо мій володар-цар виконав слово свого раба. 23 І встав Йоав, пішов до Ґедсура і привів Авесалома в Єрусалим. 24 А цар сказав: Нехай повернеться до свого дому, та хай не побачить мого обличчя! Тож Авесалом повернувся до свого дому і не побачив обличчя царя.
25 У всьому Ізраїлі не було настільки вродливого чоловіка, як Авесалом, — від стопи його ноги і аж до його голови не було в ньому фізичної вади. 26 І коли він стриг свою голову, а було, що він стригся на початку року, бо тяжіло на ньому волосся , і коли він її стриг, то волосся його голови важило двісті сиклів за царським сиклем. 27 В Авесалома народилося три сини і одна дочка, її ім’я — Тимар. Вона була дуже гарною жінкою і стала жінкою Ровоама, сина Соломона, і народила йому Авію.
28 Авесалом перебував у Єрусалимі впродовж двох років і не побачив обличчя царя. 29 І послав Авесалом до Йоава, щоб відіслав його до царя, але той не захотів прийти до нього. І послав до нього вдруге, та він знов не захотів прийти. 30 Тож Авесалом сказав своїм слугам: Погляньте, частина поля Йоава прилягає до мого, і там його ячмінь. Підіть і запаліть його вогнем! І слуги Авесалома спалили його. І прийшли слуги Йоава до нього, роздерши свій одяг, і сказали: Раби Авесалома спалили ділянку вогнем. 31 І встав Йоав, і пішов до Авесалома, до дому, і сказав йому: Навіщо твої слуги спалили мою ділянку вогнем? 32 І сказав Авесалом Йоавові: Ось я посилав до тебе, закликаючи: Прийди сюди і пошлю тебе до царя, щоб сказати: Навіщо я прийшов з Ґедсура? Краще б мені було бути ще там. І тепер ось я досі не побачив обличчя царя! Якщо є в мені несправедливість, то вбий мене! 33 Йоав увійшов до царя і сповістив йому, і він покликав Авесалома, і той увійшов до царя і поклонився йому, і впав долілиць на землю перед обличчям царя, і цар поцілував Авесалома.