Покарання нащадків Саула
1 У період царювання Давида протягом трьох років поспіль був у країні голод. Давид запитав у Господа, в чому причина. І Господь йому відповів: Це через кров, пролиту Саулом, яка і на його родині, тому що він знищував ґівеонійців!
2 Тому цар покликав ґівеонійців і розмовляв з ними. Ґівеонійці не були Ізраїльтянами, оскільки вони походили із залишку аморейців, але Ізраїльтяни їм присягнули, що не знищать . Саул, ревнуючи щодо Ізраїльтян та Юдеїв під усяким приводом знищував їх.
3 Отже, Давид запитав ґівеонійців: Що я мав би вам зробити та чим спокутувати, аби ви поблагословили Господню спадщину?
4 А ґівеонійці йому відповіли: Нам не потрібно від Саула і його родини ні срібла, ні золота, і не маємо права когось страчувати в Ізраїлі! Але він допитувався: То що би ви хотіли, щоб я вчинив для вас?
5 Тоді вони відповіли цареві: З нащадків того чоловіка, котрий нас винищував, і планував нас вигубити в усьому Ізраїльському краю,
6 видай нам сім чоловіків, щоб ми повісили їх перед Господом у Гіві Сауловій – у місті Господнього обранця. І цар відповів: Я видам таких!
7 Проте цар пощадив Саулового онука, Йонатанового сина, Мефівошета, задля присяги, учиненої перед Господом, яка колись відбулась між ними: між Давидом та між Йонатаном, сином Саула.
8 Тож цар взяв обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, котрих вона народила Саулові, зокрема Армонія та іншого Мефівошета, а також п’ять синів Саулової дочки Мерави , яких вона народила Адріїлові, синові Барзіллая, з Мехоли.
9 Він видав їх ґівеонійцям, які повісили їх на горі перед Господом, так що всі семеро були страчені разом. Вони загинули в перші дні жнив, коли починають збирати ячмінь.
10 Айєва дочка, Ріцпа, взяла мішковину веретища, розстелила її собі на скелі, й перебувала там від початку жнив, аж поки не випав на них дощ з неба. Вона відганяла небесних птахів удень і польових звірів уночі, не дозволяючи доторкнутись до тіл страчених .
Давид повертає останки Саула, Йонатана та сімох повішених
11 А коли Давидові розповіли, що вчинила Айєва дочка Ріцпа, наложниця Саула,
12 то Давид пішов і забрав у мешканців Явеша Гілеадського останки Саула та останки його сина Йонатана, котрі вони потайки, вночі , зняли їх зі стіни на майдані в Бет-Шеані, після того, як филистимці повісили їх там, коли филистимці розгромили Саула під Ґілбоа.
13 Давид виніс звідти останки Саула та останки його сина Йонатана. Після того, зібравши останки сімох повішених,
14 поховали їх разом з останками Саула та його сина Йонатана у наділі Веніяміна в Целі, – в гробниці його батька Кіша. Все було зроблено так, як звелів цар. Після цього Бог змилосердився над краєм.
Перемога над филистимцями
15 Коли знову розпочалась війна між филистимцями та Ізраїлем, і Давид вирушив зі своїми воїнами, й розпочався бій з филистимцями, Давид фізично ослаб.
16 У той час якийсь Ішбі з Нов, один із нащадків рефаїмців, спис якого важив триста шеклів міді, а на поясі висів новий меч, вирішив убити Давида.
17 Але на допомогу Давидові прийшов Авішай, син Церуї. Він вдарив филистимця, і вбив його. Тоді воїни Давида заприсяглися, сказавши йому: Ти більше не братимеш з нами участі в боях, аби не згасло світло Ізраїлю!
18 Після того була ще одна війна з филистимцями в Ґові. Тоді хушатієць Сіббехай вразив на смерть одного з нащадків рефаїмців, велетня Сафа.
19 В іншому бою з филистимцями, в тому ж Ґові, Елханан, син вифлеємця Яере-Ореґіма, вбив ґіттійця Голіафа, в якого ратище списа було, як ткацький вал.
20 Потім була ще одна битва в Ґаті, в якій брав участь велетень з роду рефаїмців. Він мав по шість пальців на своїх руках та по шість пальців на своїх ногах, – усього двадцять чотири пальці.
21 Коли він почав глузувати з Ізраїлю, його вбив Йонатан, син Шіми, Давидового брата.
22 Всі чотири велетні були нащадками рефаїмців з Ґата. Вони полягли від рук Давида та його воїнів.
1 У період царювання Давида було три роки голоду, рік за роком. І Давид шукав Господнього обличчя. І сказав Господь: Неправда на Саулі та на його домі через його криваві вбивства, якими вчинив розправу над ґаваонцями! 2 Тож цар Давид покликав ґаваонців і переговорив з ними. А ґаваонці не є синами Ізраїля, оскільки вони є з останку Аморея, та сини Ізраїля поклялися їм. Саул же шукав приводу побити їх, коли він ревнував за синами Ізраїля і Юди. 3 І промовив Давид до ґаваонців: Що вчиню вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину? 4 А ґаваонці йому сказали: Немає нам діла до срібла і золота із Саулом і з його домом, і немає нам чоловіка, щоб убити в Ізраїлі! Та він сказав: Що ви скажете, те вчиню вам! 5 І вони відповіли цареві: Чоловік, який вибив би нас і переслідував нас, який задумав вигубити нас, вигубимо його, щоб не було його в усій околиці Ізраїля. 6 Хай буде нам дано сім мужів з його синів, і повісимо їх на сонці перед Господом у Ґаваоні Саула, як вибраних Господу. І сказав цар: Я дам!
7 Та цар пощадив Мемфівостея, сина Йонатана, сина Саула, через Господню клятву, яка була між ними, між Давидом і між Йонатаном, сином Саула. 8 І взяв цар двох синів Ресфи, дочки Аї, яких вона народила Саулові, Ермонія та Мемфівостея, і п’ять синів Міхоли, дочки Саула, яких народила Есріїлові, синові Верзеллія, моулатійця. 9 І він видав їх у руку ґаваонців, і вони повісили їх на сонці на горі перед Господом, і цих сім полягли разом. І вони померли в дні жнив, у перші дні на початку жнив ячменю.
10 І взяла Ресфа, дочка Аї, мішок, і прикріпила його до скелі на початку жнив ячменю, аж доки не випала на них вода з неба, і не давала птахам неба вдень і звірам поля вночі спочити на них. 11 А Давидові сповістили, що вчинила Ресфа, дочка Аї, наложниця Саула. (І вони ослабли, і захопив їх Дан, син Йои, з нащадків велетнів). 12 А Давид пішов і взяв кості Саула та кості Йонатана, його сина, у мужів синів Явіса ґалаадського, які викрали їх зі стіни Ветсана, бо поклали їх там филистимці в день, коли филистимці розгромили Саула в Ґелвуї. 13 Він виніс кості Саула звідти і кості Йонатана, його сина, і зібрав кості повішаних. 14 І поховали кості Саула і кості Йонатана, його сина, і кості повішаних у землі Веніаміна на схилі гори в гробниці Кіса, його батька, і вчинили все, що цар заповів. Після цього Бог вислухав землю.
15 І була ще війна филистимців з Ізраїлем. І пішов Давид та його слуги з ним, і воювали з филистимцями, і Давид ослаб. 16 Тож Єсвій, який був із нащадків Рафи (вага його списа — триста сиклів ваги міді, а при поясі він мав булаву) мав намір розгромити Давида, 17 та Давидові допоміг Авеста, син Саруї. Він побив филистимця і вбив його. Тоді мужі Давида поклялися, кажучи: Не вийдеш більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля!
18 Після цього була ще війна в Ґеті з филистимцями. Тоді Севоха, астатотця, побив Сефа, який з нащадків Рафа. 19 І була війна в Ґові з филистимцями. Елеанан, син Аріорґіма, вифлеємець, побив Голіафа, ґеттейця, а ратище його списа, як ткацький валок. 20 І була ще війна в Ґеті. І був чоловік Мадон, шість пальців на його руці та шість пальців на його нозі, кількість усіх — двадцять чотири; він народився від Рафи. 21 Він ганьбив Ізраїля, та його побив Йонатан, син Семея, брата Давида. 22 Їх четверо народилося нащадками велетнів у Ґеті в домі Рафа. І вони полягли від руки Давида та руки його рабів.