Видіння про кошик з дозрілими літніми плодами
1 Ось що показав мені Владика Господь у видінні: Я побачив кошика з дозрілими літніми плодами.
2 Тоді Він спитав: Що ти бачиш, Амосе? Я відповів: Кошика з дозрілими плодами. І Господь сказав мені: Назрів кінець для Мого народу Ізраїлю, – більше не буду його милувати.
3 У той день співачки палаців будуть голосити, – говорить Господь, – оскільки скрізь лежатиме безліч залишених трупів!
4 Слухайте це, ви, що пригноблюєте бідного й винищуєте вбогих краю!
5 Ви говорите: Скоріше б минуло свято нового місяця, аби можна було торгувати зерном; скоріше б пройшла субота, щоб виставити на продаж пшеницю! Тоді зменшимо мірку для зерна, і збільшимо ціну шекля, – будемо обважувати фальшивими гирями.
6 Ми будемо купувати бідних за срібло й нужденних за пару сандаліїв, – продаватимемо послід (відходи зерна ) як чисту пшеницю.
7 Присягнувся Господь тим, що було гордістю Якова : Я повік не забуду того їхнього шахрайства!
8 Тож хіба немає від чого захитатися землі, і впасти в скорботу кожному, хто на ній живе? Хіба вся вона не збуриться, як води ріки, виходячи з берегів, і не осяде, як ріка Ніл у Єгипті?
9 У той день, – говорить Владика Господь, – Я примушу сонце зайти опівдні, – так що серед білого дня земля вкриється темрявою.
10 І оберну ваші урочистості в смуток, а ваші пісні – на голосіння. Я одягну всіх вас у веретище, а кожна голова буде побрита, як у жалобі, коли людина оплакує одинака-сина , – й коли її майбутнє аж до самого кінця, видається їй суцільним днем гіркоти.
11 Ось наближається день, – говорить Господь, – коли Я пошлю на землю голод, – не голод за хлібом і не спрагу за водою, а скоріше голод за слуханням Господнього слова.
12 І бродитимуть від моря й до моря, поневіряючись з півночі до сходу, й шукаючи Господнього слова, але не знайдуть.
13 Того дня будуть мліти від спраги гарні дівчата та юнаки, –
14 ті, котрі присягаються гріхом самарійським, кажучи: Свідок мені твій бог, Дане, або: Присягнись священною дорогою до Вірсавії! Усі вони впадуть, і більше не встануть.
1 Так мені показав Господь: ось знаряддя ловця. 2 І Він сказав: Що ти бачиш, Амосе? Я ж відказав: Знаряддя ловця. І Господь сказав мені: Прийшов кінець на Мій народ Ізраїля, більше не буду його минати. 3 І стелі храму закричать. У той день, — говорить Господь, — численний той, хто впав на всякому місці, Я накладу мовчанку.
4 Послухайте це, ви, що зранку гнобите бідного і насилуєте вбогого землі, 5 що кажете: Коли мине місяць і субота, і продаватимемо, і відкриємо скарби, щоби зробити міру малою і щоби зробити важки великими, і зробити неправедний важок, 6 аби купити бідних сріблом і впокорених за взуття, і торгуватимемо всяким плодом? 7 Клянеться Господь проти гордості Якова: Не забудуться всі ваші діла до переможного! 8 Тож хіба цими не буде збентежена земля, і не заплаче кожний, хто в ній живе, і не піде, наче ріка вигублення, і не зійде, наче Єгипетська ріка?
9 І буде в той день, — говорить Господь, — і сонце зайде в полудень, і потемніє вдень на землі світло. 10 І оберну ваші свята на плач, і всі ваші пісні — на плач, і накладу мішковину на кожне стегно і на будь-яку лисину голови, і поставлю його, як ридання за улюбленим, і тих, що з ним, як день болю. 11 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю голод на землю, не голод хліба чи спрагу води, але голод почути Господнє слово. 12 І зрушаться води, як води моря, і з півночі аж до сходу оббігатимуть, шукаючи Господнє слово, та не знайдуть. 13 Того дня не стане через спрагу гарних дівчат і юнаків, 14 тих, що клянуться надолуженням Самарії і говорять: Живе твій Бог, Дане! Живе твій Бог, Бог, Вирсавіє! Тож вони впадуть, і більше не встануть.