1 Пам’ятай свого Творця за днів твого молодого віку, поки не настали лихі дні й не наблизились роки, про які ти говоритимеш: Не приносять вони мені задоволення.
2 Поки не почне меркнути сонце, і світло, і місяць, і зірки, та як після дощу почнуть насуватися хмари…
3 А будуть це дні, коли тремтітимуть вартові дому та зігнуться хоробрі мужі, а ті, що мелють, втомляться від праці, бо їх буде мало, як і ті, що виглядають через вікна, потемніють;
4 коли зачиняться двері на вулицю, і зменшиться гуркіт млина, – хоч будеш прокидатись від першого голосу птаха, – тоді як затихнуть усі співучі дочки;
5 коли боятимешся висоти, і буде страшно вирушити в дорогу; коли зацвіте мигдаль, і коник стане важким та розсиплеться каперс , – адже людина наближається до свого вічного дому, а по вулиці вже ходитимуть в очікуванні плакальниці .
6 А вже коли обірветься срібний шнурок, розколеться золота чаша, й розіб’ється глечик біля криниці, тоді зламане колесо впаде в криницю.
7 Таким чином порох повернеться в землю, з якої вийшов, а дух повернеться до Бога, Який його дав…
8 Отака марнота марнот, – підсумував Еклезіаст, – усе марнота.
Обов’язки людини
9 І все ж, володіючи мудрістю, Еклезіаст навчав народ знанню. Всебічно досліджуючи, він уклав багато притч.
10 Еклезіаст намагався підібрати належні вислови, старався правильно написати слова істини.
11 Висловлювання мудреців, як стрекала і збірки притч, як міцно вбиті цвяхи, – вони дані єдиним Пастирем.
12 І тому, мій сину, будь обережний, – укладанню багатьох книг не буде кінця, а надмірне навчання – мука для організму.
13 Тож вислухай підсумок усього сказаного: Бійся Бога, і дотримуйся Його Заповідей, бо саме у цьому сутність справжньої людини.
14 Адже Бог приведе на суд кожну справу, і навіть утаємничену, – добра вона, чи злочинна.
1 І в дні твоєї молодості згадай Того, Хто тебе створив, аж доки не прийдуть дні злі, і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них задоволення. 2 Доки не померкне сонце, світло, місяць і зірки, і повернуться хмари після дощу. 3 У день, в який зрушаться сторожі дому та зігнуться мужі сили, і бездіяльні будуть жінки, що мелють, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку. 4 І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і впокорені будуть усі дочки співу. 5 З висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвіте мигдаль, і розтовстіє сарана, і розсіється кипарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і оточили торговицю ті, що оплакують. 6 Доки не знищиться срібний шнурок, і розбитим буде чисте золото, знищеним буде відро біля джерела, колесо побіжить до ставу, 7 і порох повернеться в землю, як був, а дух повернеться до Бога, Який його дав. 8 Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — усе марнота.
9 А тому що Екклезіаст був надзвичайно мудрим, він ще навчив народ знання, і вухо дослідить красу притч. 10 Довго Екклезіаст намагався знайти бажані слова і правильно написане, слова правди. 11 Слова мудрих, як рожен і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного, як збірка, і з них є надмір. 12 Мій сину, бережися робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання — труд для тіла. 13 Кінець усього слова, як чується: Бійся Бога і дотримуйся Його заповідей, бо це — уся людина. 14 Адже Бог приведе на суд усе творіння з усім недоглянутим, чи добрим, чи злим.