Все має свій час
1 Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору.
2 Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене;
3 є час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати;
4 є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати;
5 є час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятись від обіймів;
6 є час шукати і час губити; час зберігати і час розкидати;
7 є час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити;
8 є час любити і час ненавидіти; час для війни і час для миру.
9 Яка користь тому, хто працює, з усього того, над чим він трудиться?
10 Я міркував про копітке заняття, яке Бог дав людям, аби вони про щось клопотались.
11 Усе Він учинив свого часу чудово, і навіть прагнення вічності вклав у їхнє серце, однак людина не здатна зрозуміти діло, яке Бог звершив для неї від початку й до кінця.
12 І я зрозумів, що для людей немає нічого кращого, як лише радіти і, поки вони живуть, робити добро.
13 Це також є Божим даром, – що людина може їсти, пити і отримувати задоволення від своєї праці.
14 Я зрозумів: усе, що робить Бог, – воно залишатиметься повіки. До нього нічого не можна додати, як і відняти від нього нічого не можна, і Бог так чинить, щоби шанували Його.
15 Те що є, воно було давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює минуле.
Беззаконня замість справедливості
16 Бачив я і таке, що твориться під сонцем: замість правосуддя – безправ’я, а на місці справедливості – беззаконня.
17 І тоді я сказав самому собі: Бог судитиме як праведного, так і нечестивого, адже для кожної справи і кожного вчинку є свій час.
18 Відносно людей я зрозумів таку істину: Бог їх випробовує, аби вони зрозуміли, що самі по собі вони – ніщо інше як тварини.
19 Адже доля людей така сама доля, як і тварин, – у них одна доля. Вмирають одні так само, як вмирають інші; всі мають однакове дихання. В цьому відношенні в людини немає переваги над твариною, бо все – марнота!
20 Всі йдуть у одне місце, – все з землі постало, й все знову повертається в землю.
21 Та й хто знає, чи дух людей підноситься вгору, і чи дух тварин сходить униз, у землю?!
22 Тому я зрозумів, що немає нічого кращого для людини, як бути задоволеною своєю справою, оскільки така її доля. Та й хто їй дозволить побачити, що буде після неї?
1 Для всього час, і пора для кожного діла під небом. 2 Час родити і час помирати, час садити і час виполювати насаджене, 3 час убивати і час лікувати, час нищити і час будувати, 4 час плакати і час сміятися, час ридати і час танцювати, 5 час розкидати каміння і час збирати каміння, час обіймати і час віддалятися від обіймів, 6 час шукати і час вигублювати, час зберігати і час викидати, 7 час роздирати і час зашивати, час мовчати і час говорити, 8 час любити і час ненавидіти, час для війни і час для миру.
9 Яка користь тому, хто чинить те, у чому він трудиться? 10 Я побачив плутанину, яку Бог дав людським синам, щоб плутатися в ній. 11 Усе Він зробив добре у свій час і вік дав у їхнє серце, аби чоловік не знайшов творіння, яке Бог зробив від початку і аж до кінця. 12 Я пізнав, що немає в них нічого кращого, хіба лише веселитися і робити добро у своєму житті. 13 І кожна людина, яка їсть, п’є і бачить добро в усьому його труді — це Божий дар.
14 Я пізнав, що все, що зробив Бог, воно перебуватиме навіки. До нього немає що додати, і від нього немає що відняти, і Бог зробив, аби боялися Його обличчя. 15 Те, що сталося, вже є, і що має статися, вже відбулося, і Бог дослідить те, що пробігає. 16 І ще побачив я під сонцем: місце суду, а там — безбожний, і місце праведного, а там — безбожний. 17 Я промовив у своєму серці: Праведного і безбожного судить Бог, бо час на всяке діло і на всяке творіння. 18 Там я сказав у своєму серці про мову людських синів, що їх розсуджує Бог, і щоб показати їм, що й вони є тваринами. 19 Бо випадок людських синів і випадок тварин, — у них один випадок. Як смерть цього, так смерть іншого, і дух в усіх. І що більшого має людина від тварини? Нічого, бо все — марнота! 20 Усе йде на одне місце. Усе постало із землі, і все до землі повертається. 21 І хто знає, чи дух людських синів підноситься вгору, і чи дух худоби сходить вниз у землю? 22 І я побачив, що немає добра, хіба тільки те, що людина розвеселиться у своїх творіннях, бо це її частка. Адже хто його поведе побачити те, що буде після нього?