1 Хто, як не мудрий, може пояснити значення речей? Мудрість людини освітлює її обличчя, і пом’якшує його суворі риси.
Покора владі заради Бога
2 Ось що я скажу: Заради присяги перед Богом, дотримуйся царських наказів.
3 Не квапся від царя відійти і не наполягай на поганій справі, адже він усе ж зробить те, що лише сам побажає.
4 Адже у слові царя – влада, і хто йому скаже: Що ти робиш?
5 Хто дотримується Заповіді, той не зазнає жодного лиха, бо серце мудрого знає належний час і право.
Однакова доля очікує на всіх
6 Адже для кожної справи є певний час і належне право, однак численні лиха випадають на долю людини.
7 Та й ніхто не відає, що буде, – бо хто може повідомити, як усе станеться?
8 Адже немає людини, яка мала би владу над вітром, аби вітер стримати, – як ніхто не має влади і над днем смерті, – немає відпустки на війні, і злочин не врятує того, хто його скоїв.
9 Я все це бачив, – навіть у кожну справу вникав серцем, спостерігаючи, що коїться під сонцем, – особливо поки людина владарює над іншою людиною, і заподіює їй лихо.
10 А ще я бачив, як ховають злочинців: після того люди розходяться зі святого місця поховання, – місто забуває про злочини, які ті творили. І це також марнота.
11 Оскільки не спішать здійснювати вирок про покарання за злочини, тому зростає в людей бажання чинити нові злочини.
12 Проте, хоч би грішник сотні разів повторював свої злі вчинки і довго жив, однак я знаю, що по-справжньому щасливими будуть ті, котрі бояться Бога, і в пошані до Нього живуть.
13 А нечестивому не буде щастити, – оскільки він не має Божого страху, – його вік життя промине як тінь.
14 Але на землі можна зауважити ще й таку марноту: іноді з праведними стається лихо, на яке за свої вчинки заслуговували б нечестиві, а з нечестивими трапляється так, як того заслуговують за свої вчинки праведні, – тому я й сказав, що це марнота.
15 Ось чому я похвалив радість, бо нічого кращого для людини під сонцем немає, як тільки їсти, пити і веселитись… Тож нехай це супроводжує її в праці впродовж усього віку життя, яке дає їй Бог під сонцем.
16 Отже, коли я спрямував своє серце, щоб пізнати мудрість й дослідити справи, які діються на землі, навіть не змикаючи своїх очей для сну ні вдень, ні вночі,
17 то, вникаючи в усі Божі діла, я зрозумів, що людині не під силу збагнути всі справи, що відбуваються під сонцем. І як би людина не намагалась, не зможе їх осягнути. Навіть коли якийсь мудрець стверджуватиме, що розуміє, – насправді, він не в змозі всього збагнути.
1 Хто знає мудрих? І хто знає розв’язку слова? Мудрість людини освітлює її обличчя, а безсоромний своїм обличчям буде зненавиджений. 2 Зберігай те, що виходить з уст царя, і щодо слова Божої клятви не спішися. 3 Підеш від його обличчя, не стій в поганому слові. Бо він вчинить усе, що тільки забажає, 4 оскільки як цар він говорить з владою, і хто йому скаже: Що зробиш?
5 Хто береже заповідь, не пізнає злого слова, і серце мудрого знає час суду. 6 Адже для всякого діла є час і суд, бо знання людини велике в нього. 7 Адже немає того, хто знає, що буде, бо хто йому сповістить, як буде? 8 Немає чоловіка, що має владу над духом, аби заборонити духові. І немає сили в день смерті, і немає звільнення у війну, і безбожність не спасе того, що її має.
9 І я побачив це все, і я віддав моє серце на всяке творіння, яке створене під сонцем, те, чим чоловік володів над чоловіком, аби йому заподіяти зло. 10 І тоді я побачив безбожних, яких несли до гробниць, пішли зі святого місця, а їх хвалили в місті, за те, що так чинили. І це ж марнота. 11 Адже немає швидкого протиставлення того тим, що чинять погане. Через це заспокоєне було серце людських синів у них, щоби чинити зло. 12 Хто згрішив, робив відтоді зло і довго перед тим. Бо ж знаю я, що буде добре тим, котрі бояться Бога, щоб вони боялися Його обличчя. 13 І не буде добра для безбожного, і не продовжить днів у тіні той, хто не боїться Божого обличчя.
14 Є марнота, що вчинена на землі, оскільки є праведні, з якими стається за ділами безбожних, і є безбожні, з якими стається за ділами праведних. Я сказав, що й це марнота. 15 І я хвалив веселість, бо немає добра для людини під сонцем, хіба що їсти, пити і веселитися, і воно прийде до нього в його труді в дні його життя, які йому Бог дав під сонцем. 16 Цьому я віддав своє серце, щоб пізнати мудрість і побачити плутанину, зроблену на землі, бо і вдень, і вночі не бачить сну своїм очам. 17 І я побачив усі Божі творіння, що людина не зможе осягнути творіння, зроблене під сонцем. І скільки б людина не намагалася осягнути, то не осягне. І скільки б мудрий не говорив, що пізнав, не зможе осягнути.