1 Отже, розваживши в своєму серці, я дійшов висновку, що праведні та мудрі, разом з усіма своїми вчинками, в Божій руці, – як і їхня любов чи ненависть, – людина нічого не знає, що її чекає.
2 Однаково усім, як і все, визначено долею як праведнику, так і нечестивому; як чистому, так і нечистому; як тому, хто жертвує, так і тому, хто не жертвує; як доброму, так і грішнику; як тому, що присягається, так і тому, хто від присяги утримується.
3 У тому-то й полягає найбільше лихо, яке має місце під сонцем, що однакову долю можуть очікувати всі, – а тому багато людських сердець сповнені злом, і протягом свого життя їхні серця керуються безумством, після чого вони відходять до мертвих.
4 І все ж, хто належить до спільноти живих, у того є надія, бо навіть живому собаці краще, ніж мертвому левові.
5 Адже живі знають, що помруть, а мертві не знають нічого, і вже немає для них жодної частки, оскільки й пам’ять про них забувається.
6 І їхня любов, як і їхня ненависть та їхні ревнощі, – все минулося, і вже ніколи вони не братимуть участі ні в чому, що діється під сонцем.
7 Тому йди, їж із задоволенням свій хліб і пий у доброму настрої своє вино, адже Бог уже благословив твою діяльність.
8 Проте слідкуй, аби завжди твій одяг був білим, а для твоєї голови нехай ніколи не забракне єлею.
9 Насолоджуйся життям з коханою дружиною протягом усього віку твого швидкоплинного життя, яке тобі Бог дав під сонцем, в усі твої скороминучі дні, – адже це твій уділ у житті та в твоєму труді, який ти звершуєш під сонцем.
10 Усе, що тільки зможеш чинити своїми руками, те в міру своїх сил роби, бо в могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні мислення, ні пізнання, ні мудрості…
11 Я знову придивився, і побачив під сонцем таке: не лише найшвидшим дістається нагорода, і не найхоробрішим – перемога; як і хліб – не лише для мудреців, багатство – не лише для розумних, і переваги – не лише для знавців, – адже всі залежні від часу й випадку.
12 Проте людина свого часу не знає. Наче риби, що потрапляють у згубну сітку, і як птахи заплутуються в сильці, так само і люди бувають захоплені злим випадком, який зненацька стається з ними.
Мудрість краща за силу
13 Бачив я під сонцем ще й таку мудрість, яка видалась мені значущою:
14 Було певне маленьке місто, з невеликою кількістю людей, але проти нього виступив великий цар, – влаштував навколо облогу, насипав великий вал.
15 Та знайшовся в ньому вбогий мудрець, який своєю мудрістю врятував місто. Однак пізніше жодна людина з мешканців міста навіть не згадала про цього бідолаху .
16 І тоді я сказав самому собі: Мудрість усе ж таки краща за силу, – проте мудрістю бідного нехтують, і до його слів не прислухаються.
17 Спокійні слова мудрої людини, сказані тихо, чути краще, ніж крик ватажка нерозумних людей.
18 Мудрість навіть краща за військову зброю, але один грішник може зіпсувати багато доброго.
1 Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так, як праведні та мудрі, так і їхні діла — в руці Бога, і немає чоловіка, який знає любов і ненависть. Усе перед їхнім обличчям, 2 марнота в усьому. Один випадок у праведного і безбожного, доброго, злого, чистого і нечистого, і хто жертвує, і хто не жертвує. Як добрий, так і той, хто грішить. Як той, що клянеться, так і той, хто боїться клятви. 3 Це погано в усьому зробленому під сонцем, що один випадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці та в їхньому житті, а після них — до мертвих. 4 Бо хто той, що спільник усіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща за мертвого лева. 5 Адже ті, що живуть, знатимуть, що помруть, а мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня пам’ять забута. 6 І вже їхня любов, їхня ненависть і їхні ревнощі пропали, і вже немає для них навіки частки в усьому, зробленому під сонцем.
7 Ходи, їж твій хліб у веселості та пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог уподобав твої творіння. 8 Усякого часу нехай твій одяг буде білим, і нехай не забракне олії на твоїй голові. 9 Дивись на життя з жінкою, яку ти полюбив, усі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, усі дні твоєї марноти, бо це — твоя частка у твоєму житті й у твоєму труді, яким ти трудишся під сонцем. 10 Усе, що тільки знайде чинити твоя рука, чини за твоєю силою, бо немає роботи, помислу, пізнання і мудрості в аді, куди ти підеш.
11 Я повернувся і побачив під сонцем, що біг — не для прудких, бій — не для сильних, хліб — не для мудрих, багатство — не для розумних і милість — не для тих, що пізнають, бо їх усіх зустріне час і випадок. 12 Бо й людина не пізнала свого часу. Як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, так людські сини ловляться, як і вони, у злий час, коли раптово на них нападе.
13 І я побачив це — мудрість під сонцем, і вона для мене велика. 14 Місто мале, і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар, оточить його і збудує проти нього великі вали. 15 І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною. 16 І я сказав: Мудрість краща за силу. І мудрість бідного понижена, його слів не чути. 17 Слова мудрих в тиші почуються понад крик тих, що панують у безумстві. 18 Мудрість краща за військову зброю, а один, роблячи гріх, знищить велику доброту.