Перша зустріч із фараоном
1 Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона і сказали: Господь, Бог Ізраїлю, так сказав: Відпусти Мій народ, і хай вони влаштують для Мене свято в пустелі!
2 Але фараон сказав: Хто такий Господь, щоб я прислухався до Його голосу та відпустив Ізраїль? Я Господа не знаю, тому Ізраїлю не відпущу!
3 А вони кажуть: Бог євреїв зустрівся з нами! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести там жертву Господу, нашому Богові, аби не спіткали нас якась пошесть чи меч.
4 Та єгипетський цар відповів їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відволікаєте народ від його праці? Повертайтеся до своїх справ!
5 Тепер народу на цій землі стало багато, – продовжував фараон, – а ви відволікаєте людей від їхньої праці.
Посилення знущань над народом
6 Того ж дня наглядачам над народом і начальникам фараон наказав:
7 Більше не давати людям соломи для виготовлення цегли, як було вчора й позавчора. Нехай вони йдуть і самі знаходять для себе солому!
8 А норма виготовлення цегли для них має бути така, яка була вчора чи позавчора. Не зменшуйте її, адже вони бездіяльні! Тому й кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові!
9 Нехай праця цих людей стане важчою, і хай за неї дбають, а порожніми балачками не займаються!
10 Тож наглядачі та начальники народу вийшли і сказали людям те, що звелів фараон: Я не буду вам більше давати соломи!
11 Ви йдіть і самі збирайте собі солому, де лише знайдете, а норма вашого виробітку не зменшується.
12 І порозходились люди по всій єгипетській землі, щоби збирати стерню замість соломи.
13 Наглядачі ж квапили їх, наказуючи: Виконуйте вашу норму роботи, призначену на кожний день, так само, як і тоді, коли у вас була солома!
14 Наглядачів з Ізраїльських синів, яких призначили над людьми , наглядачі фараона били, дорікаючи: Чому ви не виготовили сьогодні визначеної вам кількості цегли, як було вчора й позавчора?
15 Тому наглядачі з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона такими словами: Чому ти чиниш так зі своїми рабами?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу нам наказують виготовляти! Дивись, як твоїх рабів побили, і винуватий твій народ.
17 Фараон відповів їм: Ви ліниві і бездіяльні! Тому й кажете: Підемо та принесемо жертву Господу.
18 А зараз ідіть і працюйте! Соломи і надалі вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви будете виготовляти!
19 Отже, наглядачі з Ізраїльських синів побачили, що вони опинились в скрутній ситуації, оскільки їм наказували: Не зменшуйте виробництва цегли, призначеної вам на день.
20 Коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея та Аарона, які стояли, очікуючи їх,
21 тому дорікнули їм: Нехай спогляне на вас Господь і хай осудить, бо ви зробили ненависним наш дух перед фараоном і його слугами. Ви дали йому в руки меча, аби нас повбивати.
Господь обіцяє визволення
22 Тож Мойсей звернувся до Господа зі словами: Господи, чому Ти допустив лихо цьому народові? І для чого Ти послав мене?
23 Адже відтоді, як я з’явився перед фараоном, щоб говорити від Твого імені, він кривдить цих людей. Свого ж народу Ти досі не визволив.
1 Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти Мій народ, щоб вони зробили свято для Мене в пустелі! 2 Та фараон сказав: Хто Він, щоб я дослухався до Його голосу, аби відпустити Ізраїльських синів? Я не знаю Господа, та й Ізраїля не відпущу! 3 А вони кажуть йому: Бог євреїв покликав нас! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести жертву нашому Богові, аби часом не спіткала нас смерть або згуба. 4 А єгипетський цар сказав їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відвертаєте мій народ від праці? Нехай кожен із вас повертається до своєї роботи! 5 Ось тепер народу на цій землі стало багато, — сказав фараон, — тож не даватимемо їм спочинку від праці. 6 І фараон наказав наглядачам над народом і обліковцям, кажучи: 7 Більше народові не давати соломи для виготовлення цегли, як учора й позавчора. Хай самі йдуть і збирають собі солому! 8 А норму цегли накладеш на них таку ж, скільки вони виробляють кожного дня, нічого не зменшуй, адже вони — бездіяльні! Тому вони і кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові! 9 Нехай важкою стане праця цих людей, і хай за неї дбають, а пустими балачками хай не переймаються! 10 Тож наглядачі та обліковці підганяли їх і зверталися до народу, кажучи: Так говорить фараон: Більше я не даю вам соломи! 11 Ви самі йдіть, і де лише знайдете, збирайте солому, а норма ваша зовсім не зменшується. 12 Тож народ розсіявся по всьому Єгипті, щоби збирати стерню на солому. 13 А наглядачі підганяли їх, говорячи: Виконуйте роботи, призначені на кожний день, — так само, як тоді, коли вам давали солому! 14 Тож обліковців з роду синів Ізраїля, яких наставили над ними наглядачі фараона, бичували і приказували: Чому ви не закінчили і сьогодні призначеної вам кількості цегли, як учора й позавчора? 15 А обліковці з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона, кажучи: Навіщо так чиниш із твоїми слугами? 16 Соломи не дають твоїм слугам, а цеглу кажуть нам робити! Дивись, твоїх рабів бичували, — так що ти кривдиш свій народ. 17 А той сказав їм: Ви — бездіяльні, нероби! Тому й кажете: Підемо принесемо жертву нашому Богові. 18 Тепер ідіть і працюйте, бо соломи вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви здаватимете! 19 Обліковці з Ізраїльських синів бачили, що вони в біді, бо їм говорили: Не зменшуйте кількості цегли, призначеної на день. 20 А коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея і Аарона, які йшли їм назустріч, 21 і вони сказали їм: Нехай спогляне на вас Бог і хай судить, бо ви зробили огидним наш запах перед фараоном і перед його слугами, оскільки дали йому в руки меча, щоб нас повбивав. 22 А Мойсей повернувся до Господа і сказав: Господи, чому вчинив Ти зло цьому народові? І чому Ти послав мене? 23 Відколи я ввійшов до фараона говорити від Твого Імені, він чинить зло цьому народові. Свого народу Ти не визволив.