Притча про лісове полум’я
1 І було до мене Господнє слово такого змісту :
2 Сину людський, поверни своє обличчя у напрямку Темана (півдня ) і говори до південного краю, – виголоси пророцтво проти лісистої країни півдня.
3 Скажи південному лісові, аби вислухав Господнє слово. Так говорить Владика Господь: Ось Я запалю посеред тебе вогонь, який пожиратиме у тобі всяке зеленіюче дерево і кожне сухе дерево. Полум’я, що палатиме, не погасне, доки не спалить у ньому все, – від півдня й до півночі.
4 І побачать усі люди, що це Я, Господь, його запалив невгасимим вогнем.
5 Тоді я вигукнув: О, Владико Господи! Вони ж (люди ) про мене кажуть, що я завжди говорю тільки притчами.
6 Тоді було до мене Господнє слово такого змісту:
7 Сину людський, зверни своє обличчя проти Єрусалима і говори проти Святилища, – проголоси пророцтво проти всієї Ізраїлевої землі!
Нагострений меч Господнього гніву
8 Скажи Ізраїлевому краю, що говорить Господь: Ось Я виступаю проти тебе! Я витягну Свій меч із піхов і погублю з-посеред тебе і праведного, і нечестивого.
9 Оскільки Я губитиму з-посеред тебе і праведного, і нечестивого, тому Мій меч буде добутий із піхов проти всього живого – від півдня й до півночі.
10 І зрозуміють усі, що це Я, Господь, витягнув Свій меч із піхов, і він туди вже не повернеться.
11 А ти, сину людський, стогни, немовби в тебе ломота в суглобах крижів, – гірко стогни в них на очах.
12 Коли тебе запитають: Чому ти стогнеш? То ти відповідай: З приводу вістки, яка надходить. Адже зомліє кожне серце, опустяться всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме всякий дух, і затремтять усі коліна, наче вода. Ось що надходить і вже є, – говорить Владика Господь.
13 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
14 Сину людський, пророкуй і кажи, що говорить Господь. Скажи: Меч! Меч, – нагострений і блискучий!
15 Він нагострений для великої битви, а відшліфований, аби блискотіти, наче блискавка! Хіба варто нам радіти, коли до жезла Мого сина ставиться з презирством навіть усяке дерево?!
16 Він меч відшліфував, аби міцно тримати в руці. Отже, меч нагострений, відшліфований і відданий у руку того, хто без промаху вражає.
17 Тож кричи і голоси, сину людський, бо він занесений над усім Моїм народом, – і насамперед над усіма можновладцями Ізраїлю, які віддані під меч разом з Моїм народом! Тому від розпачу бий себе по колінах.
18 Адже меч уже випробуваний, і не зважає навіть на жезл. Ніхто не встоїть, – каже Владика Господь!
19 Але ти, сину людський, провіщай, – сплесни руками, і нехай той меч подвоїться та потроїться! Адже це той меч, що несе смерть, – меч вбивства, який разить довкола.
20 Нехай завмирають від страху серця і множаться вбиті. Біля кожної їхньої брами Я поставлю той грізний меч. О горе, – він і справді виблискує, наче блискавиця й нагострений для вбивства.
21 Направ своє вістря праворуч, вражай ліворуч, – січи скрізь , куди тебе направляють!
22 Я також плескатиму Моїми руками, поки не вгамується Мій гнів. Сказав це Я, – Господь!
23 Далі було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Ти, сину людський, визнач собі дві дороги, якими має прийти меч вавилонського царя. Виготов дороговказ і постав його на початку дороги, що веде в місто.
25 Вкажи дорогу, якою меч прийде до Равви аммонійської, а також в Юдею, – зокрема в укріплений Єрусалим.
26 Адже вавилонський цар вже стоїть на роздоріжжі, тобто на початку двох доріг, аби дізнатись за допомогою ворожіння, куди йти , – він потрясає стрілами, він запитує ідолів, і досліджує печінку .
27 У його правиці виявився чарівний жереб, що вказував на Єрусалим. Там він мав поставити тарани, аби можна було відкрити уста для бойового заклику до вбивства, – підтягнути тарани до брам, насипати навколо земляний вал і побудувати облогові башти.
28 Проте все це для них (мешканців Єрусалима ) видалось як порожнє чаклування. Але ж вони перед ним (Навуходоносором ) урочисто присягалися. Тому він пригадає їхню провину, – і вони будуть упіймані.
29 Тому так говорить Владика Господь: Оскільки ви самі себе викрили, виявляючи свої провини, і ваші гріхи стали явними в усіх ваших вчинках, – позаяк ви їх визнали, то через те будете схоплені руками ворога .
30 А про тебе, негідний беззаконнику, князю Ізраїлю, день якого надходить, як і час кінцевого злочину,
31 так говорить Владика Господь: Скинь з голови корону, зніми царський вінець, бо нічого не залишиться з того, що є. Те, що низьке, буде підвищене, а високе понизиться.
32 Отже, руїною, руїною, руїною його (місто Єрусалим ) зроблю, і він вже таким, як є, не буде, доки не прийде Той, Хто матиме на нього право, – Йому Я передам місто .
33 А ти, сину людський, провіщай і кажи, що говорить Владика Господь щодо аммонійців та їхнього глузування. Скажи: Меч! Меч, оголений для битви і відшліфований до блиску, наче блискавиця, для нищення!
34 Щодо тебе (аммонійський сину ), то твої чаклуни тебе обманюють, сповіщаючи фальшиві видіння про те, що прикладуть меч до шиї негідних злочинців, день яких надійде в час кінцевої розплати за їхнє нечестя.
35 Поверни його (меч аммонійців ) назад до піхов, – до того місця, де ти був створений, – в край твого походження. Там Я тебе судитиму.
36 Я виллю на тебе Моє обурення, – дмухну на тебе вогнем Мого гніву і видам тебе в руки жорстоких людей, вправних у руйнуванні.
37 Ти станеш поживою для вогню, твоя кров розіллється по землі, після чого про тебе навіть не згадають, тому що це сповістив Я, Господь!
1 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2 Людський сину, скріпи своє обличчя проти Теману і поглянь на Даром, і пророкуй проти лісу володаря Наґева, 3 і скажеш лісові Наґева: Послухай Господнє слово: Так говорить Господь, Господь! Ось Я в тобі запалюю вогонь, і він у тобі пожере всяке зелене дерево і всяке сухе дерево, полум’я, що загорілося, не погасне, і в ньому буде спалене всяке обличчя від сходу аж до півночі. 4 І всяке тіло пізнає, що Я, Господь, його спалив, — не погасне.
5 І я сказав: Зовсім ні, Господи, Господи! Ці кажуть до мене: Хіба це, що сказане, не притча? 6 І до мене було Господнє слово, що промовляє: 7 Через це пророкуй, людський сину, і скріпи своє обличчя проти Єрусалима, і поглянь на їхні святощі, і пророкуватимеш проти землі Ізраїля, 8 і скажеш землі Ізраїля: Ось Я проти тебе і оголю Мій меч з його піхви, і вигублю з-поміж тебе неправедного та беззаконного. 9 Тому що вигублю з-поміж тебе неправедного та беззаконного, так вийде Мій меч зі своєї піхви проти всякого тіла від сходу аж до півночі. 10 І всяке тіло пізнає, що Я, Господь, витягнув Мій меч з його піхви, — він більше не повернеться.
11 А ти, людський сину, зітхай у розбитті твоїх стегон і в болях застогнеш перед їхніми очима. 12 І буде, коли скажуть тобі: Чому ти стогнеш? То ти скажеш: За вістку, бо приходить, і всяке серце буде зранене, і всі руки ослабнуть, і зімліє всяке тіло та всякий дух, і всі опоганені частини будуть мокрими. Ось приходить і буде! — говорить Господь.
13 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 14 Людський сину, пророкуй і скажеш: Так говорить Господь. Скажи: Мечу, мечу, гострися і запалай гнівом, 15 тому що різатимеш різаниною! Гострися, тому що будеш вилискувати, будь готовим стримати свободу! Рубай, зневажай, відкинь усяке дерево! 16 І Він дав його готовим тримати його рукою. Вигострений меч, готовий, щоб дати його в руку того, хто вбиває. 17 Закричи і заголоси, людський сину, бо він — проти мого народу, він — на всіх старійшин Ізраїля. Вони переселяться під меч, він проти Мого народу! Через це плескай твоїми руками. 18 Бо присуджено, і що, коли й відкинуто плем’я? Не буде, — говорить Господь, Господь!
19 І ти, людський сину, пророкуй і плескай долонею в долоню, і подвій меч. Третій меч побитих — це великий меч побитих, і їх охопить жах, 20 щоби було розбите серце і помножилися немічні біля кожної брами. Вони були видані на різанину меча, він був добрий до різанини, він був добрий до виблискування. 21 Проходи, гострися справа і зліва, куди лиш піднімається твоє лезо! 22 І Я заплещу Моєю рукою до Моєї руки, і опущу Мій гнів. Я, Господь, сказав!
23 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 24 І ти, людський сину, визнач собі дві дороги, щоб увійшов меч царя Вавилону. З однієї країни обидва вийдуть, і рука на початку дороги міста. 25 На початку дороги поставиш, щоб увійшов меч проти Раввата, синів Аммона, і на Юдею, та на Єрусалим посеред нього. 26 Тому що цар Вавилону стане на початку дороги, на початку двох доріг, щоб ворожити чарами, щоби палиця закипіла, і запитати в різьблених, і досліджувати печінку в себе справа. 27 Було чарування проти Єрусалима, щоб кинути огорожу, щоб відкрити уста з криком, підняти голос з криком, кинути огорожу проти його брам, і кинути земляний вал, і збудувати машини для метання. 28 І він для них як той, що чаклує марнотами перед ними, і він, як той, що згадував неправедності, аби бути захопленими.
29 Через це так говорить Господь: Тому що ви згадали ваші неправедності, коли відкривали ваші неправедності, щоб явними були ваші гріхи в усіх ваших безбожностях і у ваших починах, тому що ви згадали, цими будете зловлені. 30 І ти, огидний беззаконний старійшино Ізраїля, день якого приходить, кінець у час неправедності, 31 так говорить Господь: Скинь митру і відклади вінець. Вона такою не буде. Ти впокорив високого, і ти підняв упокореного. 32 Неправедність, неправедність, її поставлю, і вона такою не буде, доки не прийде той, кому належить, і йому передам.
33 І ти, людський сину, пророкуй і скажеш: Так говорить Господь до синів Аммона і до їхньої погорди, і скажеш: Мечу, мечу, витягнений на різанину і витягнений на вигублення, встань, щоб ти вилискував 34 у твоєму марному видінні та у твоєму оманливому чаклуванні, щоб видати тебе на шиї побитих беззаконних, день яких прийшов, їхній кінець у час неправедності. 35 Повернися, не спочинь на цьому місці, на якому ти є. І у твоїй власній землі Я тебе судитиму 36 і виллю на тебе Мій гнів, у вогні Мого гніву подую на тебе і видам тебе в руки людей-варварів, що роблять знищення. 37 Для вогню будеш поживою, твоя кров буде посеред землі. Не буде твоєї пам’яті, тому що Я, Господь, сказав.