1 Тоді Він сказав мені: Сину людський, з’їж усе, що бачиш, – з’їж цей сувій і йди та починай говорити до нащадків Ізраїля.
2 Я відкрив свій рот, і Він мене нагодував цим сувоєм,
3 приговорюючи до мене: Сину людський, нагодуй своє тіло, і наповни цим сувоєм, який Я тобі даю, свій шлунок. Коли я його їв, то він був у моїх устах солодкий, як мед.
4 Потім Він сказав мені: Сину людський, збирайся та йди до Ізраїлевого роду і передай їм Мої слова.
5 Адже ти посланий не до людей, мова яких невиразна, чи до недорікуватих, а до нащадків Ізраїля.
6 Не до тих багатьох чужомовних, зі складною мовою народів, слів яких ти не зрозумів би. Але якби навіть до таких Я тебе послав, то вони тебе вислухали б.
7 Проте рід Ізраїлів не захоче тебе слухати, тому що вони не бажають слухати Мене. Адже весь рід Ізраїлів твердолобий, із запеклим серцем.
8 Проте Я зробив тебе таким самим наполегливим, як вони уперті, а твоє чоло твердішим, ніж їхнє чоло, –
9 як діамант (алмаз ) твердіший за камінь, таким Я зробив твоє чоло. Не бійся їх і не лякайся їхньої присутності, хоч вони й бунтівний рід.
10 Далі Він сказав мені: Сину людський, усі Мої слова, які Я говоритиму тобі, прийми своїм серцем і уважно слухай своїми вухами.
11 Тож вирушай і йди до вигнанців, – до синів і дочок твого народу, говори з ними і, звертаючись до них, передай слова Владики Господа, – слухатимуть вони, чи не захочуть.
12 Після цього Дух мене підняв, і я почув за собою потужний гуркіт того, як підіймалась зі свого місця благословенна Господня слава.
13 Це був шум крил живих істот, простягнутих одне до одного, та гуркіт коліс біля них, – як рокотання потужного грому…
14 Отже, Дух мене підняв і забрав звідти. Я йшов, сповнений гіркоти й душевної розгубленості, хоч і відчував на собі могутню Господню руку.
15 І прийшов я до полонених, що жили в Тель-Авіві понад рікою Кевар. Там, разом з ними, заціплений від усього побаченого, я сидів сім днів.
Єзекіїль – вартовий Ізраїлевого дому
16 Як минуло сім днів, було до мене Господнє слово такого змісту:
17 Сину людський, Я поставив тебе вартовим Ізраїлевого дому, – тому, щойно почуєш слово з Моїх уст, ти маєш застерегти їх від Мого Імені.
18 Коли Я скажу нечестивому: Ти неодмінно помреш, – а ти його про це не попередиш, застерігаючи і вмовляючи беззаконника звернути зі своєї лихої дороги, аби він міг далі жити, – то той нечестивий помре за свій злочин, але відповідальність за його кров Я покладу на тебе.
19 Але якщо ти попереджував нечестивого, а він не залишив свого беззаконня і не зійшов зі своєї злочинної дороги, то він помре за своє беззаконня, а ти врятуєш свою душу.
20 Так само якщо праведник відступить від своєї дороги правди і чинитиме злочин, то Я покладу перед ним перешкоду, і він загине, але якщо ти не застерігав його відносно його гріха, то він помре за свій злочин, і всі його праведні вчинки, які він робив, не згадаються, проте відповідальність за його кров Я покладу на тебе.
21 Але якщо ти все ж застережеш праведника, аби праведник не грішив, і він, справді, перестане грішити, то він, безперечно, житиме, завдяки твоєму застереженню, і ти також врятуєш свою душу.
Друге видіння Господньої слави
22 І знову доторкнулась до мене Господня рука, і Він сказав мені: Встань, вийди на рівнину, і там Я розмовлятиму з тобою.
23 Я встав, вийшов на рівнину, і побачив: там стоїть Господня слава, – така сама слава, як я бачив над рікою Кевар, – і я впав долілиць.
24 Тоді зійшов на мене Дух, поставив мене на ноги і, звертаючись до мене, сказав мені: Йди й зачинись у своєму домі!
25 Оце, сину людський, до тебе застосують мотузки, зв’яжуть тебе ними, і ти більше не зможеш до них (людей ) виходити.
26 Я зроблю так, щоб твій язик прилип до піднебіння, – ти занімієш і перестанеш бути для них людиною, котра дорікає, адже вони – бунтівничий дім.
27 Але коли Я даватиму тобі доручення, то відкриватиму твої уста, і ти їм скажеш те, що говорить Владика Господь. Хто захоче слухати, нехай слухає, а хто відмовлятиметься, нехай не слухає, адже вони – бунтівничий рід.
1 І Він сказав мені: Людський сину, з’їж цей сувій і піди та скажи синам Ізраїля. 2 І я відкрив мої уста, і Він мене нагодував сувоєм. 3 І промовив до мене: Людський сину, твої вуста їстимуть, і твій живіт наповниться цим даним тобі сувоєм. І я його з’їв, і він був у моїх устах як солодкий мед. 4 І Він сказав мені: Людський сину, іди, прийди до дому Ізраїля і скажи їм Мої слова. 5 Тому що не до складно-мовного і народу-заїки ти посланий, а до дому Ізраїля, 6 не до численних чужомовних, з дивною мовою народів, і не до тих, що тугі язиком, слова яких не зрозумієш. І якщо б Я тебе послав до таких, вони тебе вислухали б. 7 А дім Ізраїля не захоче тебе послухатися, тому що не бажають Мене слухатися. Адже весь дім Ізраїля — схильний сперечатися і твердого серця. 8 І ось Я дав твоє обличчя сильним перед їхнім обличчям і укріплю твою перемогу перед їхньою перемогою, 9 і завжди буде сильніше від каменя. Не бійся їх і не лякайся їхнього обличчя, бо він — Дім, що засмучує.
10 І Він сказав мені: Людський сину, усі слова, які Я тобі сказав, візьми до твого серця і почуй своїми вухами, 11 і йди, вийди до полонених, до синів твого народу, заговориш до них і скажеш їм: Так говорить Господь! Може послухають, а може здадуться. 12 І мене взяв дух, і я почув позаду себе шум великої бурі: Благословенна Господня слава з Його місця. 13 І я побачив шум крил тварин, що рухали крилами один до одного, і звук коліс поблизу них, і голос бурі. 14 І дух мене підняв, і взяв мене, і я пішов у пориві мого духу, і сильна Господня рука була на мені.
15 Я прийшов до полонених горою, і я обійшов тих, що живуть біля ріки Ховар, тих, що були там, і я сидів там сім днів, живучи посеред них. 16 І після сімох днів до мене було Господнє слово, кажучи: 17 Людський сину, Я призначив тебе сторожем для дому Ізраїля, тож послухай слова з Моїх уст, і погрожуватимеш їм від Мене. 18 Коли Я кажу беззаконному: Ти дійсно помреш! — а ти не сповістив йому, і ти не сказав, щоб сповістити беззаконному, аби він звернув зі своїх доріг, щоб він жив, то той беззаконний помре у своєму беззаконні, та його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 19 Якщо ж ти сповістиш беззаконному, і він не відвернеться від свого беззаконня і від своєї дороги, той беззаконний помре у своєму беззаконні, а ти врятуєш твою душу. 20 І коли праведний відвернеться від своїх праведних учинків і чинитиме переступи, то дам кару перед його обличчям, — він помре, бо ти йому не сповістив. І він помре у своїх гріхах, оскільки не згадаються його праведності, які він робив, та його крові Я домагатимуся з твоєї руки. 21 А якщо ти сповістиш праведному, щоб той не грішив, і він не грішитиме, то праведний безсумнівно буде жити , бо ти йому сповістив, і ти врятуєш свою душу.
22 І на мені була Господня рука, і Він сказав мені: Встань і вийди на рівнину, і там говоритиметься до тебе. 23 І я встав, і вийшов на рівнину, і ось там стояла Господня слава, так, як видіння, і так, як слава, яку я побачив біля ріки Ховат, і я впав на своє обличчя. 24 І зійшов на мене дух, і поставив мене на мої ноги, і заговорив до мене, і сказав мені: Увійди і замкнися посеред твого дому! 25 І ти, людський сину, ось на тебе будуть накладені кайдани, і ними тебе зв’яжуть, і не вийдеш з-посеред них. 26 І Я зв’яжу твій язик, і занімієш, і не будеш їм за чоловіка, що картає, тому що це — Дім, що засмучує. 27 І коли Я говоритиму до тебе, то відкрию твої уста, і скажеш їм: Так говорить Господь: Хто слухає, нехай слухає, а хто не слухається, хай не слухається, тому що це — Дім, що засмучує.