Змішання Ізраїльтян із чужоземними народами
1 Коли все це закінчилось, до мене підійшли керівники Ізраїльтян і сказали: Ізраїльський народ, як і священики з левітами, не відокремились від чужоземних народів з їхніми гидотами, – від ханаанців, хеттейців, періззейців, євусейців, аммонійців, моавійців, єгиптян і аморейців.
2 Адже вони брали їхніх дочок собі та своїм синам за дружин, так що святе насіння змішалось з народами тих країв, і в цьому віроломстві начальники й провідники виявились першими.
3 Коли я про це почув, то роздер на собі одяг, і навіть свій плащ, рвав волосся на своїй голові та зі своєї бороди й сидів сумний та розгублений .
4 Навколо мене зібрались усі, котрі мали страх перед словом Бога Ізраїлю, з причини відступництва переселенців, а я сидів сумуючи, аж до вечірнього жертвоприношення.
Молитва Ездри
5 Але в час вечірньої жертви я ніби прокинувся, й, отямившись, у розірваній одежі й плащі я опустився на свої коліна; простягнувши свої руки до Господа, мого Бога,
6 сказав: Боже мій, від сорому та ганьби я не можу підняти до Тебе, Боже мій, своє обличчя, адже наші численні беззаконня піднялись вище нашої голови, і наші провини досягли небес!
7 З часу наших прабатьків ми перебуваємо у великій провині аж по цей день. Через наші беззаконня ми, разом з нашими царями та нашими священиками, були віддані в руки чужоземних царів: під меч, у полон, на пограбування і на ганьбу аж по сьогодні.
8 Тепер на короткий час до нас виявлено милосердя від Господа, нашого Бога, Котрий зберіг серед нас залишок і дав нам можливість закріпитись на Його святому місці. Наш Бог просвітив наші очі, й дав нам можливість трохи ожити навіть у нашій неволі.
9 І хоч ми були рабами, але і в тій недолі Господь, наш Бог, не залишав нас! Він викликав до нас прихильність перських царів, даючи нам можливість ожити, щоб ми могли відбудувати Храм нашого Бога, піднявши його з руїн, і забезпечити нас захистом у Юдеї та в Єрусалимі.
10 Але, що нам сказати тепер, Боже наш? Адже ми знову порушили Твої Заповіді,
11 які Ти нам заповів через Своїх слуг, пророків, наголошуючи: Край, у який ви йдете, щоб його успадкувати, є забрудненим краєм, опоганеним моральними гидотами тих народів, якими вони його наповнили від краю й до краю.
12 Тому у жодному разі не видавайте ваших дочок за їхніх синів, як і їхніх дочок не беріть за дружин вашим синам! Не турбуйтесь про їхній спокій та їхній добробут повіки, аби ви набули сили й користувались благами землі, яку повіки будете передавати у спадщину вашим нащадкам.
13 Але після всього того, що нас спіткало через наші злочини та нашу велику провину, – адже Ти, наш Боже, зберіг нас від заслуженого покарання за наше беззаконня, і Ти врятував наш залишок, –
14 невже ми знову почнемо порушувати Твої Заповіді, споріднюючись з народами, які творять усі ті гидоти? Невже Ти прогніваєшся на нас настільки, що цілковито нас знищиш, так що не врятується навіть залишок?
15 Господи, Боже Ізраїлю! Ти справедливий, тому й залишився врятованим на цей день залишок. Ось ми стоїмо перед Тобою, заплямовані нашими провинами, хоча й не повинні вже через це стояти перед Тобою…
1 І коли це закінчилося, до мене підійшли володарі, кажучи: Народ Ізраїля зі священиками і левітами не відділився від народів землі в їхній нечистоті — від ханаанця, хета, ферезейця, євусейця, аммонійця, моавійця, мосрійця і аморейця, 2 бо взяли собі та своїм синам з їхніх дочок! І пішло святе насіння між народи землі, і рука володарів у цьому переступі від початку. 3 І коли я почув це слово, то роздер свій одяг і затремтів, рвав волосся на своїй голові та з моєї бороди, і я сидів, сумуючи. 4 І до мене зібрався кожний, хто слідував за словом Бога Ізраїля, щодо невірності переселенців, і я сидів, непорушний, аж до вечірньої жертви.
5 А в час вечірньої жертви я піднявся зі свого приниження. І коли я роздер свій одяг, то затремтів, схилився на свої коліна і простягнув свої руки до Господа Бога.
6 І я сказав: Господи, я засоромлений і відчуваю стид, Боже мій, піднести моє обличчя до Тебе, бо наші беззаконня піднялися вище нашої голови, і наші провини звеличилися аж до неба! 7 Від днів наших батьків ми є у великій провині аж до цього дня. І в наших беззаконнях передані були ми, наші царі та наші сини в руку царів народів під меч, у полон, на пограбування і на засоромлення нашого обличчя — аж до цього дня. 8 Тепер же милосердним будь до нас, Господи, Боже наш, щоб нас залишити на спасіння і дати нам основу на Твоєму святому місці, щоб просвітити наші очі й дати мале оживлення в нашому рабстві. 9 Адже ми є рабами, та в нашому рабстві Господь, наш Бог, не покинув нас! Він повернув до нас милосердя перед царями персів, щоб дати нам оживлення, аби вони звеличили дім нашого Бога і підняли його спустошення, і дали нам загороду в Юді та в Єрусалимі.
10 Що скажемо, Боже наш, бо після цього ми залишили Твої заповіді, 11 які Ти нам дав через Твоїх рабів-пророків, кажучи: Земля, до якої входите успадкувати її, є мінлива земля через зміну народів-язичників за їхні гидоти, якими наповнили її від краю до краю у своїй нечистоті. 12 Тож ви тепер не дасте ваших дочок їхнім синам і не візьмете вашим синам дружин з їхніх дочок! Ви не шукатимете їхнього миру і їхнього добра навіки, щоб ви укріпилися та скуштували блага землі й передали її у спадок вашим синам навіки. 13 Після всього, що на нас найшло за наші злі діяння і за нашу велику провину, то (оскільки немає такого, як наш Бог, бо Ти зняв з нас наші беззаконня, і Ти дав нам спасіння) 14 через те, що ми відвернулися, щоби знищити Твої заповіді і переженитися з народами землі, Ти не прогнівайся на нас аж до кінця, коли зовсім не залишиться останку, ні того, хто врятується! 15 Господи, Боже Ізраїля, Ти праведний, бо ми залишилися спасенними до цього дня. Ось ми перед Тобою в наших провинах, однак не можемо стояти перед Тобою через це.