Вавилонська вежа
1 На всій землі була одна мова й однакові слова.
2 Мандруючи зі сходу, люди знайшли в Шінеарському краї рівнину і там оселилися.
3 Тож домовились вони між собою наробити цегли і випалити її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а земляна смола – замість розчину.
4 Давайте, – говорили вони, – збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягала б небес, і створимо собі ім’я, перш ніж розпорошимося по всій поверхні землі.
5 І зійшов Господь подивитись на місто й вежу, яку будували людські сини.
6 Тоді Господь сказав: Ось народ один і одна в усіх мова, а це лише початок їх роботи. І тепер усе, що лише запланують зробити, буде їм під силу.
7 Отже, зійдемо і змішаймо їхню мову, щоб одна людина не могла розуміти свого ближнього.
8 І розсіяв їх звідти Господь по всій землі, – й вони перестали будувати те місто .
9 Тому-то й названо його Вавилоном, оскільки там змішав Господь мову людей усієї землі. Звідти розсіяв їх Господь по всій землі.
Родовід Сима
10 Ось родовід Сима. Симові було сто років, коли породив він Арпахшада. Це відбулось через два роки після потопу.
11 І прожив Сим після народження Арпахшада п’ятсот років, і породив синів та дочок.
12 Арпахшад мав тридцять п’ять років, коли народився Шелах.
13 І прожив Арпахшад після народження Шелаха чотириста три роки, і породив синів та дочок.
14 Шелах прожив тридцять років, і породив Евера.
15 Прожив Шелах після народження Евера чотириста три роки, і породив синів та дочок.
16 Евер мав тридцять чотири роки, як народився Пелеґ.
17 І прожив Евер після народження Пелеґа чотириста тридцять років, і породив синів та дочок.
18 Пелеґу було тридцять років, коли народився Реу.
19 Після того як народився Реу, прожив Пелеґ ще двісті дев’ять років, і породив синів та дочок.
20 Реу мав тридцять два роки, як народився Серуґ.
21 І прожив Реу після народження Серуґа двісті сім років, і породив синів та дочок.
22 Серуґ прожив тридцять років і породив Нахора.
23 Після того як породив він Нахора, прожив Серуґ двісті років, і породив синів та дочок.
24 Нахору було двадцять дев’ять років, коли народився Терах.
25 І прожив Нахор після народження Тераха ще сто дев’ятнадцять років, і породив він синів та дочок.
26 Терах мав сімдесят років, коли народились Аврам, Нахор і Гаран.
27 Родовід Тераха такий: Терах породив Аврама, Нахора й Гарана. Гаран же породив Лота.
28 Так сталось , що Гаран помер раніше свого батька Тераха, – в Урі Халдейському, краю свого народження.
29 Аврам і Нахор одружились. Ім’я Аврамової дружини Сара, а ім’я Нахорової – Мілка. Вона була дочкою Гарана, який був також батьком Іски.
30 Сара була неплідною й не мала дітей.
31 І взяв Терах Аврама, свого сина, і онука Лота, Гаранового сина, і Сару, свою невістку – дружину свого сина Аврама, – і вони вийшли разом з Уру Халдейського, щоби йти в ханаанську землю. Дійшли вони до Харана та й оселилися там.
32 Усього віку Тераха було двісті п’ять років; і помер Терах у Харані.
1 Уся земля мала одну мову й одні слова для всіх. 2 І сталося, коли мандрували люди зі сходу, то знайшли рівнину в Сеннаарській землі й там оселилися. 3 І сказали вони одне одному: Давайте, наробимо цегли і випалимо її у вогні. І була їм цегла замість каменю, а смола була їм замість розчину. 4 Давайте, — сказали вони, — збудуємо собі місто й вежу, вершина якої сягатиме неба, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по поверхні всієї землі.
5 І зійшов Господь побачити місто й вежу, яку будували людські сини. 6 І сказав Господь: Ось рід один і мова одна в усіх; та ось почали робити, і тепер усе, що тільки забажають зробити, буде їм під силу. 7 Тож давайте, зійшовши, помішаємо там їхню мову, щоб ніхто не міг розуміти мови ближнього. 8 І розсіяв їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати місто і вежу. 9 Тому-то й названо його Замішання, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь Бог по поверхні всієї землі.
10 Ось родовід Сима: Симові було сто років, коли породив Арфаксада, — через два роки після потопу. 11 І прожив Сим після того, як породив він Арфаксада, п’ятсот років; і породив синів та дочок; і помер.
12 Арфаксад прожив сто тридцять п’ять років, — і породив Каїнана. 13 І прожив Арфаксад після того, як породив він Каїнана, чотириста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. Каїнан прожив сто тридцять років — і породив Салу. І прожив Каїнан після того, як породив він Салу, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер. 14 Сала прожив сто тридцять років — і породив Евера. 15 І прожив Сала після того, як породив він Евера, триста тридцять років; і породив синів та дочок; і він помер.
16 Евер прожив сто тридцять чотири роки — і породив Фалека. 17 І прожив Евер після того, як породив він Фалека, триста сімдесят років, і породив синів та дочок; і він помер.
18 Фалек прожив сто тридцять років — і породив Раґава. 19 І прожив Фалек після того, як породив він Раґава, двісті дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
20 Раґав прожив сто тридцять два роки — і породив Серуха. 21 І прожив Раґав після того, як породив він Серуха, двісті сім років, і породив синів та дочок; і він помер.
22 Серух прожив сто тридцять років — і породив Нахора. 23 І прожив Серух після того, як породив він Нахора, двісті років, і породив синів та дочок; і він помер.
24 Нахор прожив сімдесят дев’ять років — і породив Тару. 25 І прожив Нахор після того, як породив він Тару, сто двадцять дев’ять років, і породив синів та дочок; і він помер.
26 Тара прожив сімдесят років — і породив Аврама, Нахора й Арана.
27 Ось родовід Тари: Тара породив Аврама, Нахора й Арана; Аран породив Лота. 28 Аран помер раніше за Тару, свого батька, у землі, в якій народився, у Халдейському краю. 29 І взяли Аврам і Нахор собі дружин: ім’я Аврамової дружини — Сара, а ім’я Нахорової дружини — Мелха, дочка Арана, який був батьком Мелхи і батьком Єсхи. 30 Сара була неплідна і не народжувала дітей. 31 І взяв Тара Аврама, свого сина, і свого внука Лота, Аранового сина, і Сару — свою невістку, дружину свого сина Аврама, — і вивів їх з Халдейської землі, щоб піти в Ханаанську землю; він дійшов аж до Харана, та й поселився там. 32 І було всього днів Тари в Харані двісті п’ять років; і помер Тара в Харані.