Ісаак благословляє Якова
1 Коли Ісаак постарів і його зір ослаб, так що він перестав бачити, то покликав свого старшого сина Ісава з такими словами: Сину мій! А той відповів: Ось я!
2 Він же промовив: Я вже в похилому віці і не знаю дня моєї смерті.
3 Тому візьми тепер свою зброю – свого сагайдака та свого лука, – вийди в поле і вполюй мені дичини.
4 Приготуй мені страву, яку я люблю, принеси мені, щоб я з’їв, і перш ніж я помру, щоб моя душа поблагословила тебе.
5 Ревека ж підслухала все, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тому, щойно пішов Ісав на рівнину, щоб упіймати і принести дичину,
6 вона сказала своєму синові Якову: Я почула, як твій батько твоєму братові Ісаву казав:
7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, я поблагословив тебе перед Господом, перш ніж помру.
8 Тому тепер послухайся, мій сину, моєї поради, яку я тобі скажу.
9 Піди до отари й принеси мені звідти двоє гарних козенят. Я приготую з них твоєму батькові страву, яку він любить.
10 Ти занесеш її своєму батькові, щоб він попоїв і поблагословив тебе перед своєю смертю.
11 Та Яків своїй матері Ревеці заперечив: Мій брат Ісав – чоловік волохатий, а я чоловік гладкошкірий.
12 Ану ж, обмацає мене мій батько, і я стану в його очах ошуканцем! Таким чином накличу на себе прокляття, а не благословення.
13 Його ж мати наполягала: На мені, мій сину, твоє прокляття! Ти послухайся мене та йди і принеси мені.
14 Тож він пішов, взяв і приніс своїй матері, як вона просила. Мати приготувала їжу, яку любив його батько.
15 Тоді Ревека взяла гарний одяг свого старшого сина Ісава, який був у неї в хаті, й одягнула свого молодшого сина Якова.
16 Шкурами козлят вона обмотала його руки і гладеньку шию,
17 і дала в руки свого сина Якова хліб і страву, яку приготувала.
18 Той пішов до свого батька і сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я! Хто ти, сину мій?
19 Яків відповів своєму батькові: Я – Ісав, твій первісток! Я зробив так, як ти мені сказав. Устань, сядь і попоїж з моєї мисливської здобичі, аби мене поблагословила твоя душа.
20 Ісаак спитав свого сина: Як це ти так швидко знайшов, мій сину? Той відповів: Господь, Бог твій, послав мені.
21 Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче, мій сину, і я тебе обмацаю, чи справді ти мій син Ісав, чи може ні.
22 Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, той обмацав його і сказав: Голос – ніби голос Якова, а руки – руки Ісава.
23 Так і не впізнав його, тому що його руки були волохаті, як руки його брата Ісава. І поблагословив він його.
24 Але ще раз запитав: Чи дійсно ти мій син Ісав? Той відповів: Я.
25 Подай мені, й попоїм дичини мого сина, – промовив Ісаак , – щоби поблагословила тебе моя душа. Той подав йому, і він наївся; приніс йому також вина, і він випив.
26 Тоді каже Ісаак, його батько: Підійди ближче і поцілуй мене, сину мій!
27 Тож, наблизившись, він поцілував його, а той відчув запах його одягу, поблагословив його і сказав: Чую запах мого сина, як запах поля, яке Господь благословив.
28 Нехай же дасть тобі Бог небесну росу, й багатство землі – достаток пшениці та свіжого вина.
29 Нехай тобі служать народи, і племена вклоняються тобі. Будь паном над своїми братами, і нехай схиляться перед тобою сини твоєї матері. Хто проклинатиме тебе, буде проклятий; хто ж тебе благословлятиме, буде благословенний!
Втрачена надія Ісава
30 Щойно закінчив Ісаак благословляти Якова, і той відійшов від обличчя свого батька Ісаака, як прийшов зі свого полювання його брат Ісав.
31 Він також приготував їжу, приніс її своєму батькові і сказав: Підведись, батьку мій, і їж дичину свого сина, щоб поблагословила мене твоя душа!
32 І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я – твій син-первісток, Ісав.
33 Ісаака охопив великий жах, і він запитав: Хто ж тоді той, що упіймав дичину і приніс мені? Перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і поблагословив його. Тож він і буде благословенним!
34 Почувши слова свого батька, Ісав пронизливо закричав і жалісливо почав благати: Поблагослови й мене, мій батьку!
35 Та Ісаак сказав йому: Твій брат прийшов і обманом узяв твоє благословення.
36 Ісав сказав: Хіба не тому дано йому ім’я Яків? Адже він обманув мене ось уже вдруге: спочатку забрав моє первородство, а тепер узяв і моє благословення. І додав: Хіба ж не залишилось у тебе і для мене благословення?
37 На це Ісаак відповів Ісаву: Я вже поставив його володарем над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами, забезпечив його пшеницею та свіжим вином, то що я можу учинити для тебе, мій сину?
38 Та Ісав допитувався в батька: Хіба в тебе лише одне благословення, мій батьку? Поблагослови ж і мене, мій тату! При цьому Ісав заголосив і заплакав.
39 Відповідаючи, Ісаак, його батько, сказав йому: Від багатства землі залежатиме твоє життя, а також від небесної роси зверху.
40 Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Проте колись станеться так, що ти збунтуєшся і скинеш його ярмо зі своєї шиї.
Погрози Ісава та втеча Якова до Лавана
41 Тому зненавидів Ісав Якова через благословення, якими наділив Якова батько. Ісав вирішив у своєму серці: Щойно настануть дні жалоби за моїм батьком, тоді я вб’ю мого брата Якова.
42 Та Ревека дізналась про наміри старшого сина Ісава. Вона покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозиться вбити тебе.
43 Тому тепер, мій сину, послухай мене: вставай і швидше втікай до мого брата Лавана, в Харан.
44 Поживи там деякий час, поки не пройде лють твого брата,
45 й мине його гнів щодо тебе. Він забуде те, що ти йому заподіяв. Тоді я пошлю за тобою і поверну тебе назад. Боюсь, аби часом не сталося так, що протягом одного дня я залишусь без дітей, тобто без вас обох.
46 А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через Хетових дочок. Якщо і Яків візьме дружину з Хетових дочок, як оці, тобто з дочок цієї землі, то навіщо мені й жити?
1 Сталося ж, коли Ісаак постарів і зір його ослаб, то покликав він свого старшого сина Ісава, та й сказав йому: Сину мій! А той відповів: Ось я. 2 Він же промовив: Ось я зістарівся і не знаю дня моєї смерті. 3 Тому візьми тепер свою зброю, сагайдака та лука, і піди на рівнину, і вполюй мені дичини, 4 приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я попоїв, аби моя душа поблагословила тебе, перш ніж я помру.
5 А Ревека почула, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тож пішов Ісав на рівнину вполювати дичину для свого батька, 6 а Ревека сказала Якову, своєму молодшому синові: Слухай-но, я почула, як твій батько говорив твоєму братові Ісаву, кажучи: 7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, поблагословив я тебе перед Господом, перш ніж помру. 8 Тому послухай тепер мене, сину, що я тобі наказую. 9 Піди до отари, принеси мені звідти двоє молодих та гарних козенят, і я твоєму батькові приготую з них страву, яку він любить. 10 Ти занесеш своєму батькові й він попоїсть, — аби поблагословив тебе твій батько, перше ніж помре. 11 Та Яків сказав своїй матері Ревеці: Брат мій Ісав — волохатий чоловік, а я — чоловік гладкошкірий. 12 Ану ж, обмацає мене мій батько — і буду перед ним як той кепкун! Тож накличу на себе прокляття, а не благословення. 13 А мати сказала йому: На мені твоє прокляття, сину; лише послухайся мого голосу та піди й принеси мені.
14 Він, пішовши, взяв і приніс матері, а його мати приготувала страву, яку любив його батько. 15 Тоді Ревека, взявши гарний одяг свого старшого сина Ісава, котрий був у неї в хаті, одягнула свого молодшого сина Якова; 16 козлячими шкурами вона обмотала його руки і гладку його шию, 17 дала в руки свого сина Якова страву і хліб, що приготувала, 18 і той відніс своєму батькові, та й сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я. Хто ти, дитино? 19 А Яків сказав батькові: Я Ісав, твій первенець! Я зробив так, як ти мені сказав; уставай, сядь і їж мою дичину, аби мене поблагословила твоя душа. 20 Ісаак же сказав своєму синові: Як це ти так швидко знайшов, сину? Той же відповів: Те, що дав Господь, Бог твій, переді мною. 21 Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче до мене, сину, і я тебе обмацаю, — чи ти мій син Ісав, чи ні. 22 Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той обмацав його, та й сказав: Голос — це голос Якова, а руки — руки Ісава. 23 І не впізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його. 24 І запитав: Чи ти мій син Ісав? Той відповів: Я. 25 Принеси мені й попоїм твоєї дичини, сину, — промовив він, — щоб поблагословила тебе моя душа. І той приніс йому, і він попоїв; і приніс йому вина, і він випив. 26 Тоді Ісаак, його батько, сказав йому: Підійди ближче до мене і поцілуй мене, сину. 27 Тож наблизившись, він поцілував його, а той понюхав запах його одягу і поблагословив його, та й сказав: Ось запах мого сина — як запах багатого поля, котре Господь поблагословив. 28 І нехай дасть тобі Бог від небесної роси, і від багатства землі, і багато пшениці та вина. 29 І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. Будь володарем над своїми братами, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе — проклятий; хто тебе благословляє — благословенний.
30 І сталося, коли закінчив Ісаак благословляти свого сина Якова, — це сталося, коли відійшов Яків від обличчя свого батька Ісаака, — то прийшов із полювання його брат Ісав. 31 Приготував і він їжу та приніс своєму батькові, і сказав батькові: Встань, мій батьку, і їж дичину свого сина, аби мене поблагословила твоя душа. 32 І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я твій син-первенець Ісав. 33 Ісаака охопив надзвичайно великий жах, і він сказав: Хто ж тоді зловив дичину і приніс мені? І, перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і його поблагословив, — тож буде благословенним! 34 Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, то закричав дуже гучним і пронизливим голосом, вигукнувши: Поблагослови ж і мене, батьку! 35 Та він сказав йому: Твій брат прийшов і обманом забрав твоє благословення. 36 А той сказав: Справедливо дано йому ім’я Яків. Адже ось уже вдруге він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення. І сказав Ісав своєму батькові: Чи не залишилося і мені благословення, батьку?
37 У відповідь Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами і забезпечив його пшеницею і вином, то що для тебе зроблю, сину? 38 Та Ісав запитав свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене, батьку! Коли Ісаак розчулився, Ісав голосно заволав і заплакав. 39 А у відповідь Ісаак, його батько, сказав йому: Ось, від багатства землі та від небесної роси згори буде твоє житло. 40 Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Але буде й так, що колись зламаєш і скинеш його ярмо зі своєї шиї.
41 І став ворогувати Ісав з Яковом — через благословення, яким його поблагословив його батько. А про себе Ісав сказав: Хай пройдуть дні жалоби за моїм батьком, і тоді я вб’ю мого брата Якова. 42 Та Ревеці передали слова її старшого сина Ісава. Тож вона, пославши, покликала свого молодшого сина Якова, та й сказала йому: Ось твій брат Ісав погрожує вбити тебе. 43 Тому тепер, сину, послухай мого голосу: піднявшись, втікай до Месопотамії, до мого брата Лавана, у Харан. 44 І поживи з ним деякий час, поки не пройде лють 45 і гнів твого брата на тебе, — він забуде те, що ти йому заподіяв! А тоді , пославши, я приведу тебе звідти… Щоби часом за один день не залишилася я без дітей — без вас обох. 46 А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через дочок Хетових синів. Якщо візьме Яків дружину з дочок цієї землі, — то навіщо мені жити?