Гріхопадіння людини
1 Змій був найхитрішим з усіх польових звірів, яких створив Господь Бог. Він промовив до жінки: Чи справді Бог звелів: Не їжте з жодного дерева саду?
2 Жінка відповіла змієві: Плоди з дерев саду ми можемо їсти,
3 і лише плоди дерева, що посеред саду, – Бог сказав: Не їжте з нього, і не доторкайтеся до нього, а то помрете.
4 І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете!
5 Адже знає Бог, що того дня, коли скуштуєте з нього, відкриються ваші очі, і станете ви, як Бог, одержавши пізнання добра і зла.
6 Побачила жінка, що дерево придатне для їжі й на вигляд воно приємне, оскільки було бажання одержати знання. Тож вона взяла плід, з’їла його і дала також своєму чоловікові, що був із нею, і він з’їв.
7 І відкрилися їм обом очі, й зрозуміли вони, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці й поробили собі пояси.
8 Почувши голос Господа Бога, Який ходив у саду в час денної прохолоди, Адам і його жінка сховалися від Господа Бога серед дерев раю.
9 Тоді покликав Господь Бог Адама, і запитав його: Де ти?
10 Той відповів Йому: Я почув Твій голос у саду, – і злякався, бо я нагий, тому й сховався.
11 Промовив до нього Бог : Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі не їсти?
12 Адам відповів: Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, це вона мені дала з дерева, і я їв.
13 Тоді запитав Бог жінку: Що ж ти наробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, і я їла.
14 Тож сказав Господь Бог змієві: За те, що ти таке вчинив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і з-поміж усіх диких звірів. На череві своєму ти повзатимеш, і землю їстимеш по всі дні свого життя.
15 Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.
16 А жінці сказав: Вельми помножу твої болі й твої муки під час народження дітей. До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме.
17 Адамові Бог сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, – проклята через тебе земля! В тяжкій праці харчуватимешся з неї в усі дні свого життя.
18 Тернину й будяки родитиме тобі, і будеш їсти польову траву.
19 У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не повернешся в землю, звідки ти був узятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся.
20 Адам дав своїй жінці ім’я Єва, бо вона стала матір’ю всіх людей.
21 А Господь Бог зробив Адамові та його жінці одяг зі шкур – і зодягнув їх.
22 Тоді сказав Господь Бог: Оце став чоловік немов один з Нас, знаючи добро й зло. Тож тепер, аби лишень він не простягнув своєї руки і не взяв ще й з дерева життя, не спожив, і не став жити вічно.
23 Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду, щоб обробляти землю, з якої він був узятий.
24 Тож вигнав Бог людину і поставив на сході Едемського саду херувимів та полум’яного меча, що обертався у всі сторони, аби стерегти дорогу до дерева життя.
1 А змій був найхитріший з усіх звірів, які на землі, котрих створив Господь Бог. І сказав змій жінці: Чому це Бог сказав: Не їжте з жодного дерева, яке в раю? 2 А жінка відповіла змієві: Плоди з дерев раю ми можемо їсти, 3 та про плід дерева, що посеред раю, Бог сказав: Не їжте з нього і не доторкайтеся до нього, щоб ви не померли. 4 І сказав змій жінці: Ні! Ви не помрете! 5 Та Бог знає, що в той день, коли з’їсте з нього, ваші очі відкриються, і ви станете, як боги, маючи пізнання добра і зла. 6 І жінка побачила, що дерево придатне для їжі й приємне на вигляд, і прекрасним є мати знання. Тож взявши його плід, вона з’їла його, і також дала своєму чоловікові, який був з нею, і вони обоє з’їли. 7 І відкрилися в обох очі, і пізнали, що були нагі, тож вони зшили листя смоківниці й зробили собі пояси.
8 І почули голос Господа Бога, Який ходив у раю в післяобідній час, і заховалися — Адам і його жінка — від присутності Господа Бога серед дерев раю. 9 Та Господь Бог покликав Адама і запитав його: Адаме, де ти? 10 А той відповів Йому: Я почув Твій голос, як Ти ходив у раю, і злякався, бо я нагий, тож заховався. 11 Тоді Бог запитав його: Хто сповістив тобі, що ти нагий? Чи не їв ти з того дерева, з якого Я наказав тобі (з нього єдиного) не їсти? 12 Адам сказав: Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, — це вона мені дала з дерева, — і я з’їв! 13 І Господь Бог запитав жінку: Чому ти це зробила? А жінка відповіла: Змій мене обманув, і я з’їла… 14 І тоді Господь Бог сказав змієві: За те, що ти це зробив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і серед усіх звірів землі. На грудях своїх і череві повзатимеш та землю їстимеш у всі дні свого життя. 15 І Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм насінням і її насінням: воно підстерігатиме твою голову, а ти вистежуватимеш його п’яту! 16 А жінці Він сказав: Надто примножу твої болі й твій стогін; у болях народжуватимеш дітей, і до твого чоловіка ти звертатимешся, а він над тобою пануватиме. 17 Адамові ж сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з того, про яке Я заповів тобі — з нього єдиного — не їсти, проклята земля у твоїх ділах. У скорботах їстимеш з неї в усі дні свого життя. 18 Терня і будяки буде родити тобі, і їстимеш польові рослини. 19 У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не вернешся в землю, з якої ти був узятий, адже ти — земля, — і в землю відійдеш.
20 І дав Адам своїй жінці ім’я [Єва, що значить] Життя, тому що вона є матір’ю всіх живих. 21 Адамові та його жінці Господь Бог зробив одяг зі шкур і зодягнув їх.
22 І сказав Бог: Ось Адам став наче один із Нас, який знає добро і зло. Тож тепер, аби часом він не простягнув руки, не взяв з дерева життя, не їв і не жив вічно. 23 І Господь Бог вислав його з раю насолоди обробляти землю, з якої був узятий. 24 Він вигнав Адама і поселив його напроти раю насолоди, і поставив херувимів та полум’яного меча, що обертався, аби стерегти дорогу до дерева життя.