Приготування до зустрічі з Ісавом
1 Вставши раненько, Лаван поцілував своїх онуків та своїх дочок і поблагословив їх. Повернувшись, Лаван пішов у свою місцевість.
2 Яків також вирушив у дорогу, і його зустріли Божі ангели.
3 Побачивши ангелів, Яків сказав: Це Боже військо. Тому й назвав те місце: Маханаїм.
4 Яків направив перед собою посланців до свого брата Ісава, в землю Сеір, до місцевості Едом,
5 звелівши їм казати: Перекажіть моєму володареві Ісавові: До тебе звертається твій слуга Яків: Проживав я у Лавана і затримався аж дотепер.
6 У мене є воли, осли, вівці, слуги і слугині; тож бажаю про це повідомити моєму володареві, щоб знайти милість у твоїх очах.
7 Повернувшись, посланці розповіли Якову: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік.
8 Вельми злякався Яків і стривожився. Тому поділив людей, які були з ним, а також волів, овець і верблюдів на два табори.
9 Якщо Ісав нападе на один табір, – говорив він, – і знищить його, то другий табір врятується.
10 Після цього Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися у свій край, до своєї родини, а Я допомагатиму тобі!
11 Я не заслуговую всієї Твоєї милості й усієї вірності, яку Ти виявив Своєму слузі. Адже з однією лише моєю палицею перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори.
12 Визволи мене, благаю , з руки мого брата, – з руки Ісава, бо я його боюся, щоби, прийшовши, він не вбив мене та матерів з дітьми.
13 Ти ж обіцяв: Неодмінно чинитиму тобі добре й намножу твоїх нащадків як морський пісок, якого неможливо перерахувати через велике їх число.
14 Так він провів там ту ніч. З того, що було під руками, він відділив у дар для свого брата Ісава:
15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
16 тридцять дійних верблюдиць з їх верблюденятами, сорок корів, десять биків, двадцять ослиць і десять ослів.
17 Кожне стадо окремо він передав у руки своїх слуг і наказав їм: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадами.
18 Першому він звелів, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає: Чий ти, куди йдеш і чиє це стадо , що йде перед тобою?
19 То скажи: Твого слуги Якова; це подарунок, посланий моєму володарю Ісаву. Та ось і сам він іде за нами.
20 Те саме сказав він другому, третьому і всім, які йшли за стадами, кажучи: Саме такі слова говоріть Ісаву, коли його зустрінете.
21 Щоразу додавайте: Ось і твій слуга Яків іде за нами. Адже він гадав: Умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, а потім і сам з’явлюсь перед ним, – можливо, прийме мене добре .
Боротьба Якова з Богом та отримання нового імені – Ізраїль
22 Отже, дари випереджували Якова. Сам же він у ту ніч залишався в таборі.
23 Встав він тієї ночі, взяв обох своїх жінок, обох їхніх слугинь, а також своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Яббок.
24 Він усіх їх перевів через потік, а за ними також перепровадив усе, що йому належало.
25 Тож Яків залишився один; і боровся з ним якийсь Чоловік, аж поки не почало світати.
26 Та, зрозумівши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і м’яз стегна Якова був ушкоджений, коли Він боровся з ним.
27 І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Яків же відповів: Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене.
28 Запитав Він Якова : Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків.
29 Він же сказав: Твоє ім’я не буде більше Яків, а зватимешся Ізраїль, бо ти витримав змагання з Богом і є сильний між людьми.
30 Тоді Яків попросив: Назви, будь ласка , Своє ім’я. У відповідь Той сказав: Чого ти питаєш про Моє ім’я? І з цими словами поблагословив його там.
31 І Яків назвав те місце Пенуел, говорячи : Я бачив Бога обличчям в обличчя, і моя душа залишилася живою.
32 Засяяло Якову сонце, коли він залишав Пенуел. Йдучи , він кульгав через біль у своєму стегні.
33 Ось чому Ізраїльські сини й досі не їдять сухожилля м’яза стегна, бо Той, що боровся доторкнувся до м’яза стегна Якова, тобто до сухожилля.
1 Уставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості. 2 А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк — його зустріли Божі ангели. 3 Коли Яків їх побачив, то сказав: Це — Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.
4 Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, у землю Сиїр, до місцевості Едом, 5 і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер. 6 І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе. 7 І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним — чотириста чоловік. 8 І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори. 9 Якщо прийде Ісав до одного табору, — сказав Яків, — і знищить його, то другий табір врятується. 10 Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження — і зроблю тобі добро! 11 Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори. 12 Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю. 13 Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добра й зроблю твоїх нащадків — як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.
14 Він провів там ту ніч. І взяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву: 15 двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, 16 тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят. 17 Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом. 18 Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо , яке йде перед тобою? — 19 ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами. 20 Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете. 21 Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! — оскільки він говорив собі : Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу. 22 І дари випереджували його особу, — він ту ніч провів у таборі.
23 Устав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок. 24 І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому. 25 Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку. 26 Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним. 27 І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене. 28 А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків. 29 Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми. 30 А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє Ім’я. Чого оце питаєш про Моє Ім’я? — промовив Той, і поблагословив його там. 31 І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, — сказав він , — та моя душа спаслася.
32 І засяяло йому сонце, коли проминув Образ Божий. Він кульгав на своє стегно. 33 Ось чому ізраїльські сини досі не їдять сухожилля, що затерпло, яке міститься в м’язі стегна, бо Він доторкнувся до сухожилля широкої частини стегна Якова — і воно затерпло.