Йосиф відкривається своїм братам
1 Далі Йосиф не міг вже стримуватись при всіх, що стояли перед ним, і закричав: Вийдіть від мене усі, крім них. Тож, коли Йосиф відкрився своїм братам, біля нього не було більше нікого.
2 І заридав він так, що почули єгиптяни. Почув увесь дім фараона.
3 Йосиф заволав до своїх братів: Я – Йосиф, чи живий ще мій батько? Його брати перед ним оторопіли і не могли йому нічого відповісти.
4 Та Йосиф заговорив знову до своїх братів: Підійдіть же до мене! І коли вони наблизилися, він продовжив: Я – ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет.
5 Однак тепер не сумуйте і хай не здається вам жорстоким те, що ви мене сюди продали; це заради збереження вашого життя Бог послав мене перед вами.
6 Нині лише другий рік голоду на землі, й залишилося ще п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив.
7 Тож послав мене Бог перед вами, щоб залишився наш останок на землі, – зберегти ваше життя завдяки великому спасінню.
8 Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. Це Він зробив мене наче батьком фараонові й управителем над усім його домом та володарем усієї єгипетської землі.
9 Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так сказав твій син Йосиф: Бог зробив мене володарем усього Єгипту, тому приходь до мене й не барися.
10 Ти поселишся в землі Ґошен і будеш неподалік від мене, – ти й твої сини, сини твоїх синів, твої вівці й твої воли, – все, що в тебе є.
11 Я годуватиму тебе там, – бо попереду ще п’ять років голоду, – щоби ти, твій дім і все, що тобі належить, не зазнали втрати.
12 Ось ваші очі та очі мого брата Веніяміна бачать, що це я своїми устами промовляю до вас.
13 А ще розкажіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, і, не гаючись, припровадите мого батька сюди.
14 Він впав на шию свого брата Веніяміна й заплакав; Веніямін плакав також в обіймах Йосифа.
15 Йосиф цілував усіх своїх братів і плакав разом з ними; тільки після цього його брати заговорили з ним.
16 Дійшла чутка й до дому фараона про те, що прибули брати Йосифа. Це було приємно як для фараона, так і для його слуг.
17 Тож фараон промовив до Йосифа: Скажи своїм братам, що вони мають зробити: нав’ючте своїх тварин і вирушайте до ханаанського краю.
18 Заберіть свого батька та всіх своїх домашніх і приходьте до мене. Я дам вам добру єгипетську землю, і ви споживатимете найкращі дари землі.
19 Вважай, що ти отримав наказ. Зробіть так! Візьміть з єгипетського краю вози для себе, для своїх дітей та своїх жінок, заберіть свого батька і прибувайте!
20 І не шкодуйте за вашими особистими речами, оскільки всі блага Єгипту будуть ваші.
21 Сини Ізраїля так і зробили. А Йосиф дав їм вози, відповідно з наказом фараона. Дав їм також харчів на дорогу.
22 Кожному з братів Йосиф видав одежу на зміну; Веніямінові ж дав триста срібних монет і п’ять змін одягу.
23 Те саме він передав і своєму батькові. Послав також десять ослів, нав’ючених єгипетським добром, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і їжею, – батькові на дорогу.
24 Тож відіслав Йосиф своїх братів; коли ж вони вирушали, він наказав їм: Не сваріться дорогою!
25 Отже, вони вийшли з Єгипту і прибули до свого батька Якова в ханаанську землю.
26 Брати сповістили йому, сказавши: Йосиф ще живий і панує над усією єгипетською землею. Від згадки про Йосифа його серце завмерло, проте він не міг повірити їм.
27 Вони ж переказали йому всі слова Йосифа, які той говорив їм. Побачивши вози, котрі послав Йосиф, аби його забрати, їхній батько Яків ожив духом.
28 Тож Ізраїль сказав: Найважливіше те, що мій син Йосиф ще живий! Піду й побачу його, перш ніж помру.
1 І не міг Йосиф стриматися при всіх, які стояли перед ним, і сказав: Відішліть усіх від мене! І нікого більше не було біля Йосифа, коли відкривався своїм братам. 2 Він підніс голос з плачем. І почули всі єгиптяни, і чути було в домі фараона. 3 Йосиф сказав своїм братам: Я — Йосиф! Чи живий ще мій батько? І брати не могли йому відповісти, бо оторопіли. 4 Та Йосиф сказав своїм братам: Підійдіть же до мене! І вони наблизилися. А він сказав: Я — ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет. 5 Однак, тепер не сумуйте, і хай не здається вам жорстоким, що ви мене сюди продали, бо заради життя Бог послав мене перед вами. 6 Ось другий рік голоду на землі, ізалишилося ще інших п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив. 7 Тож мене послав Бог перед вами зберегти ваш останок на землі у цей час і прогодувати ваш великий останок. 8 Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. І Він зробив мене, наче батьком фараонові й паном над усім його домом, і володарем усієї Єгипетської землі.
9 Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Бог зробив мене паном усієї Єгипетської землі. Тому прибудь до мене — не барися. 10 Ти поселишся в землі Ґесем у Аравії, і будеш неподалік від мене, — ти й твої сини, і сини твоїх синів, твої вівці, і твої воли, і те, що в тебе є; 11 і прогодую тебе там, — бо ще п’ять років голоду, — щоб не загинув ти й твої сини, і все твоє майно. 12 Ось ваші очі та очі Веніамина, мого брата, бачать, що це мої уста промовляють до вас. 13 Отже, сповістіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті, та про те, що ви бачите, і, не гаючись, приведіть мого батька сюди. 14 І впавши на шию свого брата Веніамина, заплакав з ним, і Веніамин плакав на його шиї. 15 І поцілувавши всіх своїх братів, плакав з ними, а після цього його брати заговорили до нього.
16 І донесли чутку до дому фараона, розказуючи: Прибули брати Йосифа. Тож зрадів фараон і його слуги. 17 І промовив фараон до Йосифа: Скажи своїм братам: Ось що зробіть: навантажте ваші вози і вирушайте до Ханаанської землі. 18 Заберіть свого батька та ваше майно, прийдіть до мене, — і дам вам з усякого єгипетського добра, і ви споживатимете найкращі дари землі. 19 Ти ж накажи наступним чином: З Єгипетського краю необхідно взяти вози для своїх дітей та жінок. Заберіть свого батька і прибувайте. 20 І не шкодуйте за вашими особистими речами, бо всі блага Єгипту будуть для вас.
21 Сини Ізраїля так і зробили. А Йосиф дав їм вози, згідно з наказом фараона-царя, і дав їм харчів на дорогу, 22 і всім видав по дві зміни одягу, а Веніаминові він дав триста золотих монет і п’ять змін одягу; 23 і своєму батькові послав так само, і десять ослів, які везли з усіх благ Єгипту, і десять ослиць, які везли його батькові хліб на дорогу. 24 Тож він відіслав своїх братів — і вони пішли. І наказав їм: Не сваріться в дорозі.
25 Вони вирушили з Єгипту і прибули в Ханаанську землю, до свого батька Якова, 26 і сповістили йому, кажучи: Твій син Йосиф живий, і він панує над усією Єгипетською землею! І здивувався подумки Яків, бо він не повірив їм. 27 Вони ж розповіли йому все, сказане Йосифом, що той говорив їм. Та дух їхнього батька Якова загорівся, коли він побачив вози, які вислав Йосиф, щоби його забрати, 28 і Ізраїль сказав: Найважливіше для мене, що Йосиф, мій син, ще живе! Піду й побачу його, перш ніж я помру.